- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
Про організаційну культуру компанії можна говорити тільки у випадку, коли більшість співробітників ключових посад розділяють систему поглядів, що визначає взаєморозуміння керівництва і зовнішнього оточення. Сукупність характерних ціннісних орієнтації і моральних норм формує «фірмовий стиль» компанії. Цей стиль може виявлятися стосовно зовнішнього середовища («Клієнт завжди правий» чи «Наші фахівці гарантують ...»), стосовно своїх співробітників («Казармений стиль», тобто пріоритет дисципліни над ініціативою чи «Віртуальний стиль», тобто пріоритет ініціативи над дисципліною). Організаційна культура компанії може стати істотною активізуючою силою, коли вона узгоджена зі стратегією компанії.
Управління організаційною культурою полягає, по-перше, у формуванні, підтримці чи перетворенні елементів організаційної культури таким чином, щоб забезпечити високу чи середню стійкість організаційної культури, по-друге, у зімкненні персоналу на базі організаційної культури, щоб «усі в човні гребли в одному напрямку, підкоряючись не тільки управлінським впливам, але і власному бажанню». Аналогічно корпоративної, організаційної культури компанії охоплює загальні, найбільш коштовні, з погляду їх керівників чи акціонерів, суспільно-прогресивні формальні і неформальні правила і норми діяльності. Це стосується звичаїв, традицій, віри, символіки, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поводження персоналу, стилю керівництва, показників задоволеності працівників умовами праці, рівня взаємного співробітництва і сумісності самих працівників і працівників з компанією, перспективи розвитку.
Кожна пануюча організаційна культура повинна співіснувати з індивідуальними організаційними культурами особистостей, що формуються на базі особливостей етнічної і професійної культури, підлоги, віку тощо.
Організаційна культура компанії включає не тільки глобальні норми і правила, але і поточний регламент діяльності, зв'язаний з організацією праці на робочому місці, системою матеріального і морального стимулювання, стилем керівництва, системою контролю, відношенням до особистих особливостей людини.
Особливості влади, ролі, учинків, особистості і демократії знаходять висвітлення в символіці.
Таким чином, різні організації тяжіють до визначених пріоритетів в організаційній культурі. Організаційна культура досить стійка категорія в системі організаційних відносин, однак вона може відповідно змінюватися (пристосовуватися) у зв'язку зі зміною роду діяльності, форми власності, займаного положення на чи ринку в суспільстві.
У будь-якій компанії мається пануюча організаційна культура і опозиційна організаційна культура. Їх існування об'єктивно необхідно. Вони стимулюють один одного, створюючи творче поле для розвитку особистості і компанії.
Організаційна культура компанії є статикою розроблених позитивних норм, правил, стандартів в організаційних відносинах. Динамікою є економічні, політичні, моральні і культурні відносини, засновані на інтелекті людини і змінах зовнішнього середовища.