- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
4.3.2. Види стратегічних альянсів.
4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
Стратегічні ділові альянси — порівняно нове явище в міжнародній маркетинговій діяльності і міжнародному менеджменті й особливо велику активність придбали з кінця 1980-их — і особливо в 1990-і роки. Співробітництво у формі альянсів активно розвивається і маються прогнози, що до 2004 р. їх загальносвітовий оборот досягне 40 трлн дол.
Спочатку альянси переслідували мети виключити дублювання функцій, знизити операційні витрати й обмежували сферу своєї діяльності на окремому географічному і/чи товарному ринку. В даний час їх мети ускладнилися, масштабність розширилася і поширюється вже на необмежені глобальні ринки.
Стратегічні альянси між компаніями, у тому числі і між ТНК, є, довгостроковими, охоплюють різні сфери діяльності від інвестування, науково-технічних розробок до спільного виробництва, збуту і управління готовим об'єктом.
Кожний з корпоративних альянсів, як і кожна з компаній, що беруть участь у них, має перед собою визначені цілі, що у головній своїй суті збігаються. При цьому чому більш чітко сформульована мета альянсу, тим більше успішним буде його діяльність.
Сучасний характер стратегічних альянсів визначається численністю партнерів, співробітництвом з конкурентами і здебільшого відносно короткими термінами існування.
Результативними і довговічними альянси бувають у тих випадках, коли об'єднанню підлягають не тільки і не стільки основні і фінансові фонди учасників, а їх бізнес-знання й управлінські навички. Успіх альянсів багато в чому залежить від ступеня довіри, подібності культур і взаєморозуміння його учасників.
Альянси являють собою більш гнучку, ніж чим злиття і поглинання форму. Для нього меншу роль грають терміни завершення інтеграційних процесів. Більше значення має вплив внеску кожної зі сторін у майбутній розвиток положення усередині альянсу. Найважливішими факторами є налагоджені зв'язки з партнерами, наявність оригінальних ноу-хау, розмаїтість пропонованого споживачам набору послуг і, в останню чергу, капітал компанії. Альянси в чомусь нагадують угоду, оскільки гнітюче їх більшість на всьому протязі свого існування жадають від учасників залучення нових ресурсів. У цьому зв'язку важливим для успішного функціонування альянсу представляється забезпечення «фінансової зашиті», а саме: постійних і надійних джерел фінансових ресурсів.
4.3.2. Види стратегічних альянсів.
Кожен тип ділового стратегічного альянсу має різну модель координації і контролю взаємозв'язків і інформаційного обміну між учасниками, обумовлену специфікою сфери діяльності, цілей співробітництва, терміну дії, забезпеченості ресурсами і вартості. Найбільшу ефективність дає модель багаторівневого прийняття рішень, що передбачає регулярні зустрічі топ-менеджерів, членів рад директорів, координаційних комітетів, оперативних комітетів і комітетів з окремих проектів. З метою ефективного управління альянсами рекомендується диференціація стилю управління, адаптуючи його до кожного альянсу; постійне узгодження інтересів учасників, чіткий розподіл повноважень і відповідальності персоналу, організація і контроль вірогідності інформаційних потоків усередині альянсу з метою усунення ефекту «зіпсованого телефону», вживання ефективних заходів для контролю за результатами, у тому числі і фінансовими, роботи альянсу.
Організаційна структура координації і контролю за діяльністю альянсу в сучасний період, коли кожна фірма має не один десяток альянсів, трансформується від жорстко централізованої системи, коли усі функції управління знаходяться в руках невеликий, високо компетентної команди фахівців, що прекрасно володіють навичками ведення складних переговорів, підготовки багатобічних контрактів і рамкових угод, проведення широкомасштабних фінансових розрахунків, до широкої і розгалуженої децентралізованої системи з передачею повноважень спеціалізованим групам координації, заснованої на роздільному керівництві окремими проектами і напрямками с використанням новітньої техніки, систем зв'язку, компетенції і професіоналізму більш широкого кола співробітників.
Найважливішої складовою діяльності альянсу є оцінка ефективності його роботи, хоча це і являє собою дуже складну задачу. Для її рішення координаційні підрозділи визначають збалансовану систему оцінок, що включає кількісні (фінансові й економічні) і якісні показники. При цьому здійснюється строгий облік додаткових вигод, що одержує кожна зі сторін, що беруть участь в альянсі.