- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
Право як цілісне суспільне явище офіційно формулюється, існує та розвивається в певній формі, що безпосередньо відповідає фундаментальній ознаці права – формальній визначеності. Форма права - сукупність визнаних конкретною державою офіційно-документальних способів зовнішнього виразу та закріплення правових норм. Поряд з категорією форма права вживається термін джерела права. В юриспруденції склалися такі підходи до розуміння терміна «джерела права»:
-
Джерела виникнення права як соціального явища, сила, що творить право;
-
Пам’ятки історії, літератури, судові справи та звичаї, що існували історично та мали значення для чинного на той час права;
-
Певний вид діяльності державної влади з утворення правових норм;
-
Матеріали, взяті за основу того чи іншого законодавства;
-
Способи зовнішнього виразу, існування та перетворення права.
В радянській правовій науці спочатку сформувався матеріалістичний підхід до пояснення джерел права, під якими розуміли матеріальні умови життя суспільства, спосіб виробництва, рушійні продуктивні сили та ін. Матеріалістичний підхід поступово трансформується у формально-матеріалістичний, а згодом – у суто формальний до поняття «джерело права». Під останнім починають розуміти зовнішню форму виразу права, що призводить до ототожнення понять «форма права» та «джерело права». При цьому в літературі застерігалося проти повного ототожнення цих категорій і вказувалося, що застосування поняття «джерело» розкриває не сутність питання, а є даниною юридичній традиції, що зберігається в галузевих юридичних науках, які використовують цей термін для назви того, що сучасна теорія права виражає поняттям «форма».
Поняття форма права вказує на те, що право як соціальне ціле має власний зміст, який становлять правові норми та принципи, що пов’язані між собою та утворюють відповідну структуру права – сукупність правових норм, інститутів, галузей права. Зміст права формується внаслідок повторювальності певних суспільних відносин і визначений наперед конкретно-історичними умовами, тенденціями та перспективами розвитку суспільства. Зміст права порівняно з формою права має визначальне значення.
Найпоширенішими джерелами (або формами) права в більшості правових систем є:
-
Нормативно-правовий акт – це офіційний документ прийнятий компетентними суб’єктами правоутворення у визначенх законом порядку і формі, який містить норми права;
-
Нормативно-правовий договір – це двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права. Ця форма права поширена в міжнародному, конституційному, трудовому праві тощо;
-
Правовий звичай – це визнане державою правило поведінки, яке склалося внаслідок його фактичного одноманітного застосування протягом тривалого часу. Звичай стає правовим тоді, коли він санкціонується, тобто офіційно схвалюється державою.
-
Правовий прецедент – принцип покладений в основу рішення судових або інших державних органів з конкретної юридичної справи, що в майбутньому стає загальнообов’язковим правилом при розгляді всіх аналогічних справ. Розрізняють судовий прецедент, який формується вищими судовими інстанціями, та адміністративний прецедент, який створюється вищими органами управління.
Первинні джерела права містять правові норми, що мають обов’язкову юридичну силу для судів та інших правозастосовних органів . У країнах романо-германського права до таких джерел відносять нормативно-правові акти та санкціоновані звичаї, при чому приорітет однозначно належить нормативно-правовим актам.
Вторинні джерела права. До них відносять судові прецеденти та правову доктрину. Ці джерела відіграють допоміжну роль та не є достатньою юридичною базою для ухвалення судових рішень. На нинішньому етапі розвитку національної правової системи домінуючим джерелом права в Україні виступає нормативно-правовий акт, останнім часом зросла роль такого джерела права як міжнародно-правові договори, на законодавчому рівні джерелом права в Україні визнано також звичаї. Нещодавно Україна визнала практику Європейського суду з прав людини, тобото його прецедент не право, джерелом права України.
37. Нормативно-правовий акт як джерело права Нормативно-правовий акт – це офіційний документ прийнятий компетентними суб’єктами нормотворчості, який встановлює, змінює або скасовує норми права. Його відносять до первинних джерел права практично в усіх сучасних державах. Риси: 1. Приймається тільки уповноваженими суб’єктами нормотворчості. 2. Має визначену структуру, чутко формулює зміст правових норм. 3. Має письмову форму і оприлюднюється в офіційних виданнях. 4. Розробляється і ухвалюється з додержанням встановленої законом процедури. 5. Може біти оперативно змінений і доповнений відповідно до потреб соціальної практики. 6. Є обов’язковим до виконання і містить гарантії на випадок його можливого порушення. 7. Підлягає систематизації , яка дає можливість відшукати його в нормативно-правовому масиві. 8. Диференційовані за видами органів, що їх видають 9. Конкретизовані за предметом правового регулювання, що відображається в назві (преамбулі) норм акта. 10. Існують у вигляді ієрархічної системи, в основі якої стоїть сила юр актів. 11. Властивість норм актів, що визначає їх співвідношення за змістом з іншими нормативними актами і залежить від компетенції нормотворчого органу та його місця в механізмі держави. Систему н-п актів очолює Конституція держави – має вищу юридичну силу. Залежно від способу вираження: 1. Писана конституція – складається з одного або декількох окремих документів, прийнятих в різних час і офіційно проголошених основними законами держави. 2. Неписана конституція – сукупність несистематизованих законів, судових прецедентів і звичаїв, які фактично закріплюють певний державний лад в країні, але формально не проголошені її основним законом. Наступний щавель в ієрархії н-п актів займають закони, які ухвалюються парламентом і мають вищу юр силу порівняно з нормативними актами інших держ органів. Різновидом поточного закону є кодекс – результат наукової систематизації норм права певної галузі. Делеговане законодавство – система актів, прийняті органами виконавчої влади на основі повноважень, наданих їм правла ментом, з питань законодавчого регулювання. Приклад, ордонанси – акти, що приймають Радою Міністрів у Франції; в Італії – законодавчі декрети; Акти делегованого законодавства мають силу закону. Крім законодавчих актів система НПА включає й численні підзаконні акти, прийняті центральними і місцевими органами виконавчої влади.