4.Тдп в системі юридичних наук.

ТДП посідає провідне місце в системі юридичних наук про державу і право. Всі інші науки мають прикладний характер. Між ТДП та іншими юр науками існують двосторонні зв’язки. ТДП входить до групи теоретико-історичних наук рахом з ІДПУ і ІДПЗК, історією вчень. Взамоєзв'язок ТДП та історичних юридичних наук проявляється: 1) глибоке вивчення історичного матеріалу необхідне для повного і всебічного дослідження загальнотеоретичних держ-пр проблем та визначення закономірностей історичного розвитку держави і права. 2) ІДП в процесі пізнання тих або інших глобальних історичних явищ та подій спирається на висновки й узагальнення зроблені ТДП. Історія вчень про право виступає історичною складовою заг ТДП. ТДп тісно пов’язана з дисциплінами, що тільки формуються (юридична конфліктологія). ЗТДП виступає теоретико-методологічною базою для групи галузевих наук . 1. ЗТДП має своїм предметом дослідження всю «синтезовану» д-п реальність. 2. ЗТДП як методологічна основа дослідження д-п дійсності виробляє загальні для всіх галузевих юридичних дисциплін методи наукового пізнання 3. ЗТДП виробляє загальні для всіх юридичних наук поняття та категорії, які виступають вихідною базою для формування галузевими юридичними дисциплінами власного понятійного апарату.  Крім того ЗТДП виробляє загальні для всіх критерії оцінки рівня, стану і перспектив розвитку галузевих юридичних дисциплін. ЗТДП має з галузевими наука також і зворотні зв’язки, невідривна від юридичної практики. Зв’язки ТДП з групами спеціальних (прикладних) юридичних наук – опосередковані. ЗТДП з групами наук, що вивчають зарубіжні державу і право. Для вивчення цього матеріалу потрібні загально-теоретичні знання.

5. Методологія і методи в пізнанні держави і права

Методологія – це теоретична основа і способи організації пізнавального процесу, що мають забезпечити істинний результат. Мектодологія є пеною точкою зору на предмет.

Метод – це спосіб пізнання, формулювання наукових гіпотез, перевірки доказовості висновків за допомогою різних конкретних засобів та прийомів.

Методологія склад. З 4 рівнів:

Загально філософський підхід

Загальнонаукові методи

Спеціальні методи

Власне юридичні методи

Загальнофілософські підходи:

Матеріалістичний підхід ( світ речей є передумовою світу ідей)

Метафізика ( кожне явище повинне досліджуватись як окреме, тобто відокремлене від усіх інших)

Діалектика ( явища досліджуються у їх розвитку та у зв’язках з іншими явищами)

Сучасні загально філософські підходи:

Феноменологічний метод (передбачає відмову від ідеалізацій та сприйняття єдиної передумови – можливості описання спонтанного змістовного життя свідомості або інтерпретації фундаментальних структур людського існування.

Герменевтичний підхід. (Герменевтика – це наука про інтерпретацію цей напрям має особливе значення для юриспруденції, бо право, норми права потрібно інтерпретувати. Інтерпретація залежить від точки зору автора, залежності цілого від частин, а частин від цілого, співвіднесення об’єкту що інтерпретується, з духовним горизонтом інтерпретатора)

Синергетика – це вчення про неврівноважені сис-ми

Антропологія – це наука про людину як учасника правових відносин, звідси ідея прав людини.

Комунікативний підхід – людина як учасник соціального спілкування з іншими людьми.

Загальнонаукові методи:

Логічний метод – включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію,визначення понять ті їх класифікацію, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного.

Історичний (хронологічний) метод – ТДП досліджує державу і право в тій послідовності в якій вони виникали, розвивалися та змінювалися. Цей метод стверджує, що в суспільстві розвиток йде від простого до складного.

Системний метод –передбачає погляд на державу і право як на сис-ми, що складаються з окремих елементів, кожен з яких виконує певну ф-цію, між якими існує взаємозв’язок, що зумовлює місце кожного елемента в цій сис-мі.

Спеціальні методи, які використовуються в правознавстві, є методи, розроблені в межах інших конкретних наук, - статистичний, конкретно-соціологічний, психологічний, кібернетичний, моделювання, соціального експерименту.

Власне юридичні методи:

Формально-юридичний метод використовується для пізнання внутрішньої форми правових явищ і процесів, дозволяє на основі узагальнення та виявлення ознак формулювати поняття дефініції визначення. Застосовується для зясування волі законодавця, вираженої в тексті закону.

Порівняльний метод включає різні напрямки дослідження д-п явищ. Аналіз певного явища в різних історичних етапах сприяє встановленню тенденцій і закономірностей його розвитку.