61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.

Закон – це н-п акт вищої юридичної сили прийнятий за спеціальною процедурою парламентом або безпосередньо народом та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Ознаки:

1. Вони можуть прийматися лише 2 суб’єктами – парламентом і безпосередньо народом на референдумі.

2. Регулюють лише найбільш важливі суспільні відносини. Ст..92 Коституції України встановлює перелік суспіл відносин, які можуть бути врегульовані законами.

3. Мають вищу юридичну силу, щодо інших нормативних актів.

4. Приймаються в особливому порядку.

5. Містять первинні юр норми, які є базою для підзаконної нормотворчості.

Основним законом є конституція держави, яка має найвищу юр силу і втілює принцип верховенства права. Цей акт установчого характеру, який закріплює загальні засади громадянського суспільства і держави, основи правової системи, правового статусу громадян, державно-територіального устрою, організації органів держ влади і оргнів місцевого самоврядування. Конституція – нормативний акт, що гарантує втілення у суспільстві загальнолюдських цінностей, демократії, свободи, справедливості. Конституція необхідна для правового оформлення організації і здійснення суверенітету і влади, вона визначає правові орієнтири розвитку держави, є свого роду її «правовим паспортом». Конституція є юр базою решти законів. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Всі органи, посадові особи і громадяни при розв’язанні правових спорів і конкретних справ можуть посилатися на норм Конституції. Допускається постановлення судових рішень на основі безпосереднього застосування норм Конституції.

62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.

Види законів виокремлюють за такими критеріями:

1.За юридичною силою:

• Конституційні (нормативні акти, якими вносяться зміни чи доповнення до Конституції);

• Звичайні ( нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання Конституції і визнають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері);

2.За ступенем впорядкованості:

- кодифіковані ( нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин);

- поточні ( несистематизовані законодавчі акти, прийняті з окремих питань).

3. За значенням у механізмі правового регулювання:

• Основні (закони, які містять в первинній редакції текст правих норм і здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин);

• Допоміжні ( закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинного законодавства, затверджуються, ратифікуються, зупиняються, скасовуються інші нормативні акти)

4.За обсягом дії:

• Закони загальної дії ( поширюються на всіх суб’єктів права незалежно від їх статусу);

• Закони спеціальної дії (адресовані чітко окресленому колу суб’єктів, які мають особливий статус);

• Закони виняткової дії ( встановлюють винятки з загальних правил щодо обмеженого кола суб’єктів.

5.За часом дії:

• Постійні ( закони, розраховані на тривалий (необмежений) строк дії);

• Тимчасові (закони, прийняті на визначений у часі строк дії)

• Надзвичайні закони ( акти, що приймаються за надзвичайних обставин і призупиняють дію чинних у відповідній сфері нормативних актів.

Кодекс – кодифікований Н/ПА, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний поділ на частини, розрідили, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права.

Кодифікація – вид систематизації Н/ПА, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці ( усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акті. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.