64. Дія нормативно-правових актів у часі.

Дію нормативного акта у часі характеризують 4 ознаки:

1. Момент набуття нормативним актом чинності;

2. Напрям темпоральної дії нормативного акта;

3. Момент зупинення дії нормативного акта;

4. Момент припинення дії нормативного акта.

Дія нормативного акта у часі починається з моменту набрання ним чинності (календарна дата, з якої всі суб’єкти права повинні керуватися ним, виконувати і додержуватись його приписів.

Порядок набуття чинності деякими загальнодержавними нормативними актами:

1)Нормативні акти ВРУ і Президента У набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим нормативним актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

2)Нормативні акти КабМінУ набирають чинності з дня офіційного їх опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування.

3)Нормативні акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації МінЮстУ. Такі нормативні акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлений пініший строк набрання чинності.

Офіційними друкованими виданнями визнаються «Офіційний вісник» і «Урядовий кур’єр» .

Напрям темпоральної дії – показник, що визначає дію нормативного акта стосовно правових відносин, які виникли до і після набуття ним чинності.

Рішення КСУ «про зворотну дію в часі законів та інших Н/П А» зазначає, що перехід від однієї форми правового регулювання суспільних відносин до іншиї може здійснюватися, зокрема, негайно ( безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма), шляхом зворотної дії ( ретроактивна форма).

Загальним принципом, який визначає напрям темпоральної дії нормативних актів є негайна дія (це пояснюється тим, що держава, як правило, зацікавлена в найбільш швидкій заміні старих правовідносин новими)

Переживаюча дія (ультра активна форма) застосовується зазвичай тоді, коли необхідно врахувати інтереси осіб, які вступили у правовідносини до видання нового нормативного акта.

Українське законодавство найбільш суворо регламентує можливість зворотної дії нормативних актів. За загальним правилом нормативні акти не мають зворотної дії. Конституція України передбачає виняток тих актів, що пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи, у цьому разі вони мають зворотну силу. На відміну від фізичних осіб правило про зворотну силу не діє автоматично в тих випадках, коли акт пом’якшує або скасовує відповідальність юридичної особи.

Зупинення дії нормативного акта ( тимчасове, неостаточне переривання його темпоральної дії, що зумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Зупинити дію акта може як орган, що прийняв його, так і інший орган, що має такі повноваження).

Дія нормативного акта у часі завершується з моменту припинення його дії ( календарної дати, з якої нормативний акт остаточно втрачає чинність).

Підстави припинення дії нормативного акта:

1. Закінчення строку, на який вони були прийняті;

2. Зміна обставин, на які вони були розраховані;

3. Визнання судами нормативних актів неконституційними, незаконними або такими що не відповідають правовому акту вищою юридичної сили;

4. Скасування нормативного акта іншим актом, яке можна класифікувати на: пряме скасування( зазвичай право скасовувати нормативний акт має орган, який прийняв цей акт, та у випадках зазначених законом це право може бути надано іншому органу) та фактичне скасування ( внаслідок прийняття іншого акта, що регулює ту саму групу суспільних відносин)