- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
Предмет правового регулювання – це те, що регулює право, на що спрямовано його регулятивний вплив, тобто суспільні відносини. Але ними не можуть бути всі суспільні відносини. Цим відносинам притаманна низка специфічних ознак, а саме:
-
вони є найбільша важливими, значущими для суспільства
-
мають однорідний типовий вираз (н-д, коли відносини певного роду мають майновий чи управлінський характер);
-
виникають в суспільстві у зв’язку з проявом цілеспрямованої свідомо вольової діяльності людей і набувають стійкого, сталого характеру, тобто є такими, що постійно повторюються у повсякденній практиці;
-
придатні для регулювання нормами права;
-
мають певний зовнішній прояв і придатні для контролю з боку інститутів суспільства і держави.
Предмет правового регулювання вважається матеріальним, об’єктивним критерієм розподілу і згрупування норм права за його структурними частинами тому, що зміст і особливості усталених, типових суспільних відносин виникають в площині людських потреб і не залежать від законодавця.
Предмет правового регулювання має власну структуру, яка охоплює такі елементи:
-
Суб’єктів – індивідуальних і колективних;
-
Поведінку суб’єктів ( їх свідому діяльність);
-
Об’єкти – предмети та явища навколишнього світу, з приводу яких люди свідомо вступають у взаємозв’язок;
-
Соціальні факти, які є безпосередніми підставами виникнення чи припинення відповідних правових відносин;
Метод правового регулювання дає відповідь на запитання: яким чином право регулює суспільні відносини. Зміст методу – це сукупність засобів, прийомів, за допомогою яких право впливає на однорідні суспільні відносини. Метод є юридичним критерієм, який значною мірою залежить від предмета, визначається ним.
Ознаки методу правового регулювання:
-
Визначає особливості: порядку, нормативних підстав та юридичних фактів, необхідних для виникнення і реалізації учасниками суспільних відносин відповідних юридичних наслідків – їх суб’єктивних прав, обов’язків або юридичної відповідальності. Такі підстави можуть виникати із закону, договору, правопорушення;
-
Встановлює коло і правовий статус суб’єктів права, зміст та обсяг їх прав та і обов’язків. Норми права можуть: 1) вичерпно визначати права і обов’язки суб’єктів в законі; 2) надавати їм можливість самостійно вирішувати питання щодо обсягу цих прав і обов’язків. Тому суб’єкти права вступають в правові відносини або як підпорядковані, або як рівноправні сторони;
-
Використовує головні прийоми, що утворюють відповідний метод – дозволи, зобов’язання, заборони, по-різному поєднуючи їх в галузях права залежно від мети правового регулювання;
-
Передбачає галузеві особливості процедур реалізації прав, обов’язків та відповідальності учасників відносин;
-
Закріплює різні способи захисту прав та забезпечення виконання юридичних обов’язків, які здійснюються в різному порядку.
Головні методи правового регулювання:
-
Імперативний метод ( відносини зверху донизу регулюються владно-імперативним шляхом. Головний інструментарій – зобов’язання та заборони;
-
Диспозитивний метод ( застосовується до юридично рівних суб’єктів у відносинах, що складаються на основі доброї волі учасників. Правомірні дії суб’єктів права, здійснювані ними за власним розсудом і ініціативою, тут виступають вже як не владне, а індивідуальне, «автономне» і добровільне джерело юридично значущих вчинків. Головний інструментарій – дозвіл.
Методи,що застосовуються до тих чи інших якісно своєрідних, відносно самостійних груп суспільних відносин:
-
Метод матеріального і морального заохочення
-
Метод рекомендацій( характерний для підприємницької, корпоративної та інших галузей приватного права. Держава може впливати на них лише шляхом дозволів, сприяння, надання організаційної допомоги, виданням рекомендаційних актів, які містять норми права і застосування яких покладено на розсуд цих організацій.
55. Система законодавства, її співвідношення з системою права.
Система законодавства – уся система чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів – форма існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті. Нормативні приписи, нормативно-правові акти, інститути та галузі законодавства. Ознаки: 1 ) є елементом правової системи більш широкої за обсягом 2 ) має вертикальну (ієрархічну) будову. Розташування НПа залежно від юридичної сили. 3 ) горизонтальну структуру системи законодавства мають його галузі. 4 ) характеризується цілісністю, системністю, єдиною спрямованістю. 5 ) має інтегративний характер. Водночас є і юридичним джерелом права і формою його існування. Співвідношення між системою права і системою законодавства. Однією з форм взаємодії права і законодавства є їх взаємовплив у процесі форм та розвитку. Законодавство може істотно впливати на розвиток формування права. Система законодавства і система права є поняттями одного ряду, але вони не тотожні. Їх слід розглядати як відносно самостійні категорії, ознаки яких містять у собі показники відмінностей між ними: 1) якщо система права має об’єктивний характер, то система законодавства залежить від суб’єктивного чинника – діяльності законодавця, інших суб’єктів правотворчих повноважень; 2) право як явище завжди виступає системою норм, а законодавство – системою НПА; 3) різняться за своїми первинними елементами для системи права первинним елементом є її норма, то системи законодавства – нормативно-правовий припис; 4) система законодавста і система права не збігаються за обсягом. Система законодавства є ширшою за систему права, оскільки дуже часто включає те, що не може бути віднесеним до норм права, - різні програмні положення, вказівки на мету і мотиви видання тих чи інших актів; 5) ці системи різняться за значенням і роллю, які мають для них предмет і метод правового регулювання. Якщо, наприклад, для галузі права характерні однорідність суспільних відносин, що нею регулюються, а також застосування одного головного методу правового регулювання, то для галузі законодавства це необов’язково. Предмет галузі законодавства становлять різнорідні суспільні відносини, а саме: відносини в державному управлінні, відносини в народному господарстві, види господарської діяльності тощо. Різними в цьому разі є і методи, що застосовуються для регулювання суспільних відносин галузями законодавства; 6) система права і система законодавства різняться за своєю внутрішньою (вертикальною) будовою. Так, відносно системи права поняття «вертикальна структура» має умовний характер, для неї характерна логічна побудова за обсягом – норма права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Вертикальна ж структура системи законодавства має ієрархічний характер, оскільки її побудовано відповідно до юр сили нормативно-правових актів, яка передусім визначається місцем правотворчого органу в державному механізмі.