8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.

Життя первісної общини потребувало впорядкування, що здійснювалося за допомогою соціальних норм, на основі яких люди організували спільню працю, розподіл продуктів, встановлювали процедури вирішення спорів Мононорми – єдині,загальні для всіх правила поведінки того періоду мали форму табу

Ритуали і обряди - Міфи – Звичаї – правила поведінки, які склалися історично, протягом життя декількох поколінь і набули всезагального характеру, релігійні норми - – форми, правил поведінки, які регулюють відносини між людьми на основі всезагального характеру, норми первісної моралі – уявлення і відповідні правила, які визначають, що є добро, а що є зло. Вони не нав’язувалися ззовні, а були засновані на власному, вільному переконанні.

Виникнення права.

Право виникає об’єктивно на етапі становлення державно організованого суспільства як нормативний спосіб регулювання суспільних відносин. Далі відбувається закріплення норм у письмових джерелах. Чинники, що вплинули: економічні – в умовах розвитку економічних відносин, спеціалізації праці, приватної власності, товарного виробництва і обігу соціальної норми первісної общини неспроможні встановити стабільні економічні зв’язки, політичні - посилювалися численні суперечності і конфлікти протилежних соц.. верств, які розв’язати за допомогою звичаїв родової общини було неможливо; розвиток особистості приводить до перетворення людини на самостійного індивіда зі своїми потребами та інтересами, задля задоволення яких людина була змушена свідомо обмежувати свою поведінку,жертвуючи на користь суспільства частину своєї свободи, внаслідок чого всі члени суспільних відносин наділялися новими за змістом взаємними правами та обов’язками, які спочатку мали казуально-особистий характер. З часом у міру повторюваності типових життєвих ситуацій, що виникали, і контролю за їх розвитком з боку владних структур вони набували нормативного значення і визнавалися загальнообов’язковими. Необхідність обмеження пом’якшення військового протистояння окремих племен, які потребували постійного обміну і сусідських стосунків. Необхідність підтримання єдиного порядку у відносинах усередині спільності людей – населення, що заселяє певну територію.

В умовах переходу від первісної общини до державно організованого суспільства значення права надавалось спочатку індивідуальним, фактичним, повторювальним стосункам. Важливим етапом було перетворення звичаїв на правові звичаї. Правовим звичай стає тоді, коли він набуває усного або офіційного схвалення держави і захищається нею, в тому числі за допомогою примусу. На основі звичаїв складається звичаєве право. Значну роль у ставленні правових норм відіграли суди. Судові органи формулювали правові прецеденти – рішення з конкретних справ, які в майбутньому набували нормативного характеру, ставали загальнообов’язковими при вирішенні аналогічних справ. З часом основною формою права стають державні нормативні акти, поступово ці акти витісняють звичаєве право, посідають домінуюче місце серед форм права.