19. Судова практика

(4) Судова та арбітражна практика визнається джерелом пра-ва лише в окремих країнах. Під судовою практикою розуміється рішення судів по конкретним справам, в яких втілюються погляди суддів і які стають правовою основою при розв’язанні в майбутньо-му аналогічних справ. Тобто, судова практика складається з судових прецедентів, і тому логічно, що джерелом міжнародного приватного

права називають [13, С. 46] правовий прецедент.

Судовий прецедент можна визначити як рішення суду по кон-кретній справі, яке стало нормою для розв’язання майбутніх анало-гічних справ [49, С. 46].

Арбітражна практика – це рішення по конкретних справах, які приймаються недержавними незалежними арбітрами (комерційним арбітражем, третейським судом) при вирішенні спорів, що виника-ють із цивільних та господарських правовідносин.

Судовий прецедент є одним з видив прецедентів, що визнаються джерелом права в США, Великобританії та в інших державах англо-саксонської системи права.В Україні чинне законодавство не визнає джерелом права ані рі-шення суду, ані судову практику. Так, Роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду, Пленуму Верховного Суду України не мають ознак джерел права, тому що вони зводяться лише до роз’яснення питань застосування законодавства при вирішенні справ.

20.Поняття та структура колізійних норм

Пункт 3 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що колізійна норма – це норма, що визначає, право якої держави може бути застосоване до правовідносин з іноземним

елементом. Отже, колізійна норма не регулює відносини по суті, вона лише визначає, норми якої держави необхідно застосовувати для регулювання правовідносин з «іноземним елементом».

Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП.

Призначення колізійної норми обумовлює специфіку її структу-ри, яка відрізняється від структури матеріально-правової норми. Тра-диційно в її складі розрізняють два елементи – обсяг та прив’язку.

Обсягом є частина колізійної норми, яка вказує на правовідносини з «іноземним елементом», які потребують врегулювання.

Прив’язкою є частина колізійної норми, що вказує на право, яке підлягає застосуванню для врегулювання правовідносин, вказаних в обсязі такої норми. Наприклад, частина 1 статті 17 закону України «Про міжнарод-не приватне право» містить таку норму: «Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом».

Отже, в цій нормі не встановлюється момент виникнення та при-пинення цивільної правоздатності фізичної особи, а лише міститься відсилання до особистого закону фізичної особи, яким і визначаєть-ся момент її виникнення та припинення.

Виникнення колізії означає конфлікт між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов’язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена.

Іноді колізійні норми можуть зтикатись з проблемою дії законів у часі. Автоматично постає питання зворотньої сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотньої сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.