77. Джерела правового регулювання міжнародних перевезень.

Нині немає універсальної конвенції, яка стосувалася б міжнародних перевезень усіма видами транспорту. Світова юриспруденція поки що йшла галузевим шляхом, створюючи конвенції, що охоплювали окремі види транспорту. Зустрічаються приклади і міжгалузевих конвенцій, але вони стосуються окремих аспектів. Зокрема, 19 квітня 1991 р. у Відні була прийнята Конвенція ООН про відповідальність операторів транс-портних терміналів у міжнародній торгівлі (United Nations Convention on the Liability of Operators of Transport Terminals in International Trade). Міжурядові конвенції (договори) містять як матеріально-правові, так і колізійні норми. Якщо матеріально-правова норма мовчить, на допомо-гу їй приходить колізійна. Міжурядові угоди бувають багатосторонніми та двосторонніми. Залізничний транспорт 1. Конвенція, що стосується міжнародних залізничних перевезень Укладена 9 травня 1980 р. у Берні. Ця Конвенція інтегрувала дві Берн-ські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася пере-везень вантажів (її французька абревіатура CIM), інша — пасажирів і багажу (CIV). Бернські конвенції було переглянуто у 1980 р., у результаті чого з’я-вилася Конвенція COTIF. Вона набрала чинності у 1985 р. 2. Конвенція про статус і міжнародне облаштування залізниць. Укла-дена у Женеві 9 грудня 1923 р. 3. Угода про міжнародне вантажне перевезення та Угода про міжна-родне пасажирське сполучення. Обидві угоди було укладено у 1950 р. соціалістичними країнами (за винятком Югославії). Угоди містять уніфі-ковані матеріально-правові норми та уніфіковані колізійні прив’язки. 4. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприк-лад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту. Автомобільний транспорт 1. Конвенція, що стосується договору міжнародного шляхового пере-везення вантажів. Укладена у Женеві 19 травня 1956 р. Набрала чинності 2 липня 1961 р. СРСР приєднався до неї у 1983. 2. Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосу-ванням книжки МДП. Знак TIR дає право на першочерго-ве митне оформлення. 3. Конвенція про дорожній рух (Convention on Road Traffic) та Прото-кол про дорожні знаки 4. Конвенція про дорожні знаки і сигнали. 5. Європейська угода, що доповнює Конвенцію про дорожній рух

6. Угода про міжнародні перевезення харчових продуктів, що швид-ко псуються, та про спеціальні транспортні засоби, що призначені для цих перевезень 7. Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення. 8. Європейська угода про міжнародні дорожні перевезення небез-печних вантажів

9. Конвенція про контракт міжнародного дорожнього перевезення пасажирів і багажу. 10. Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажу країн СНД від 9 жовтня 1997 р. 11. Угода про маси і габарити транспортних засобів, що здійснюють міждержавні перевезення автомобільними дорогами держав — учасниць СНД. 12. Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів. Підписана 20 березня 1958 р. у Женеві з поправками 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала цю Угоду Законом від 10 лютого 2000 р. № 1448-ІІІ (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 10). 13. Двосторонні угоди між Україною та іноземними державами (на-приклад, 18 травня 1992 р. у Варшаві було укладено “Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні пере-везення”). Повітряний транспорт 1. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнарод-них повітряних перевезень 2. Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжна-родних перевезень повітряним транспортом, що виконуються особами, які не є перевізниками за договором.

3. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію.

4. Двосторонні угоди України з іноземними державами. До них, зок-рема, належить Угода між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про повітряне сполучення від 13 квітня 1993 р. Морський транспорт 1. Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються коно-саментів.

2. Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються обме-ження відповідальності власників морських суден.

3. Конвенція ООН про морські перевезення вантажів 4. Конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу, укладе-на в Афінах 13 грудня 1974 р., та Протокол 1976 р. до неї.

5. Конвенція про обмеження відповідальності за претензіями на пев-ні ділянки моря.

6. Конвенція про кодекс поведінки лінійних конференцій 7. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення товарів

78. Колізійні питання

Характерною особливістю правового регулювання в цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, одноманітно визначальні умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. У зарубіжній навчальній літературі звертається увага на те, що навряд чи знайдеться інша галузь права, у якій є така кількість міжнародних угод про уніфікацію правових норм, як в цій галузі.

Існування колізійних норм забезпечує можливість звільняти правотворчі органи від необхідності прийняття спеціальних нормативних актів з метою ліквідації правових протиріч, а також полегшити правозастосовчу практику, забезпечивши її системою узгоджених норм.

Специфіка колізійних норм як засобу подолання колізій та прогалин у праві виявляється у її: функціях; предметі; змісті та структурі.

Найбільш поширеними колізійними прив’язками в галузі транспортних перевезень є:

– закон місця відправки товару. У відповідності зі статтею 285 Конвенції про міжнародне приватне право (Кодекс Бустаманте 1928р.) про порядок фрахтування морського і повітряного судна регулюється місцем відправки товару;

– закон місця спричинення шкоди. Так, закон Румунії відносно регулювання відносин міжнародного приватного права 1992 р. визначає, що шкода, завдана повітряним судном на поверхні, регулюється законом тієї держави, на території якого така шкода була завдана;

– особистий закон перевізника. Згідно польського Закону про міжнародне приватне право 1965 р., якщо сторони не мають місця знаходження чи місця проживання в одній і тій же державі і не здійснили вибору права, то застосовується до зобов’язань з договору перевезення право держави, у якій в момент укладення договору мав місце перевізник