- •Поняття мпп
- •4.Поняття і види іноземного елементу
- •5. Колізія права в мПрП
- •8. Система мпп
- •9,10. Наука мпп та основні етапи розвитку доктрини
- •11. Поняття та види джерел
- •12. Подвійність джерел мпп. Співвідношення міжн.Договору та внутрішньодержавного закону.
- •13.Міжнародний договір
- •14. Органи уніфікації мПрП
- •15. Внутрішнє законодавство як джерело мпп
- •16. Кодифікація норм
- •17.Законодавство про мпп інших країн
- •18. Звичай
- •19. Судова практика
- •20.Поняття та структура колізійних норм
- •21.Види колізійних норм
- •22. Загальна хар-ка основних формул прикріплення в мпп
- •23. Особистий закон фізичної особи (lex personalis).
- •24. Особистий закон юридичної особи (lex societatis).
- •25. Закон місця знаходження речі (lex rei sitae).
- •26. Закон місця вчинення акту (lex loci actus).
- •27. Закон країни продавця (lex venditoris).
- •28.Закон місця виконання зобов’язання (“lex solutionіs”).
- •29.Принцип автономії волі
- •30. Закон місця укладення шлюбу (Lex loci celebrationis).
- •31.Закон місця вчинення шкоди (lex loci delicti commissi).
- •32. Закон суду (lex fori).
- •33. Закон прапору (lex flagi).
- •34.Закон валюти боргу (Lex moneta)
- •35. Застосування колізійних норм
- •36. Проблеми кваліфікації та методи її вирішення
- •37. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави
- •38. Встановлення змісту іноземного права
- •39. Обхід закону
- •40. Застереження про публічний порядок
- •41.Застосування імперативних норм
- •42. Правовий режим та його види
- •43. Взаємність та її види.
- •44.Реторсії
- •45. Загальна характеристика суб’єктів
- •46. Правове положення іноземців
- •47. Цивільна, трудова, шлюбно-сімейна правоздатність і дієздатність іноземців в Україні та інших країнах
- •48. Визнання особи померлої та безвісно відсутньої
- •49. Поняття особистого статуту та національності юо
- •51.Правове положення іноземних юо в Україні
- •52.Підприємства і іноземними інвестиціями
- •54. Правове положення українських юо за кордоном
- •55.Міжнародні юо
- •56. Держава як суб’єкт відносин
- •57. Імунітет держави та його види
- •58. Особливості правовідносин за участі з державою
- •59. Колізійні питання права власності
- •60. Правові питання націоналізації
- •61. Правове регулювання іноземних інвестицій
- •64. Гарантії захисту іноземних інвестицій
- •65.Поняття, особливості, види зовнішньоекономічних угод
- •66. Колізійні питання
- •67. Форма зед
- •68. Укладення зед
- •70. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
- •70. Віденська конвенція 1980 року.
- •71. Зміст, укладення міжнародного договору кп, відповідальність
- •72. Принципи міжнародних комерційних договорів
- •73. Інкотермс
- •74. Договір підряду
- •75. Договір перевезення
- •76. Види міжнародних перевезень
- •77. Джерела правового регулювання міжнародних перевезень.
- •79. Особливості відповідальності перевізників
- •80.Товаророзпорядчі документи
- •81. Міжнародні транспортні організації.
- •82. Поняття і види міжнародних розрахунків
- •84. Уніфіковані правила для інкасо
- •85.Уніфіковані правила по документарному акредитиву
- •87, 88. Женевські конвенції про векселі і чеки.
- •89. Міжнародні неторговельні розрахунки
- •90. Колізійні питання позадоговірних зобов’язань
- •91. Регулювання позадоговірних зобов’язань міжнародними угодами
- •92. Регулювання позадоговірних зобов’язань залежно від правових систем
- •96. Права іноземних авторів в Україні
- •96. Міжнародні конвенції з авторського права
- •97. Промислова власність
- •98. Паризька конвенція
- •99. Договір про патентну кооперацію
- •100. Міжнародні акти
- •101. Євразійська патентна конвенція, її мета і завдання.
- •102. Регіональні угоди в галузі промислової власності
- •103. Спадкові відносини
- •104. Шлюбно-сімейні відносини
- •105. Трудові відносини
- •106.Поняття та значення міжнародного цивільного процесу
- •107. Визначення міжнародної підсудності
- •108. Цп права іноземців
- •109. Правове становище держави
- •110. Виконання судових доручень
- •111. Визнання і виконання рішень.
- •112.Мкас
- •113. Мкас при тпп.
- •115. Розгляд господарських спорів між суб’єктами снд
- •116. Виконання іноземних арбітражних рішень.
89. Міжнародні неторговельні розрахунки
Міжнародні неторговельні розрахунки поділяють на такі види: - платежі на утримання за кордоном дипломатичних і консульських представництв; - внески за членство у міжнародних організаціях; - плата за навчання громадян в іноземних державах; - аліменти, пенсії, спадкові кошти; - обмін національної валюти на іноземну; - перекази заробітної плати на батьківщину іноземцями-заробітчанами тощо. На ввезення, перевезення, вивезення валюти поширюються митні правила. Інструкція про порядок переведення пенсії громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні була затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 квітня 1994 р. № 3–7. Переказ пенсій здійснює Пенсійний фонд України через Державний експортно-імпортний банк України. Переказування пенсії за кордон та виплата пенсії іноземним пенсіонерам на території України здійснюється щоквартально у валюті тієї країни, де проживає пенсіонер, якщо інше не передбачено угодами. Пенсії переказують з дня припинення їх виплати в Україні. Пенсії громадянам, які тимчасово виїжджають з України до інших країн, не переказуються. Поштові та банківські витрати, пов’язані з переказуванням пенсій, провадяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
90. Колізійні питання позадоговірних зобов’язань
У галузі недоговірних зобов'язань, тобто зобов'язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення, безпідставне збагачення) або внаслідок заподіяння шкоди, законодавство переважної більшості країн, які кодифікували або планують кодифікувати норми МПрП, виходить з принципу застосування закону країни, де мала місце неправомірна дія, внаслідок якої виникло зобов'язання. Таку позицію втілено в законах про МПрП Австрії (ст. 46 -незаконне збагачення; ст. 47 — ведення чужих справ без доручення; ст. 48 - заподіяння шкоди), Румунії (ст. 104), Туреччини (ч. І ст. 25), Цивільному кодексі Греції (ст. 26), Цивільному кодексі Перу (ч. І ст. 2098), ЗПЦП КНР (ст. 146).
Проте слід зазначити, що в сучасних законодавчих актах з МПрП спостерігаються численні винятки з правила lex loci delicti commissi. Вони викликані насамперед наполегливою доктринальною критикою цього принципу. На думку багатьох науковців, він є надто жорстким і ускладнює пошук справедливого вирішення колізійної проблеми. Протягом останніх десятиліть XX ст. в законах про МПрП багатьох держав були закріплені істотні відхилення від принципу lex loci delicti commissi у бік принципу тісного зв'язку, чому не в останню чергу сприяли ідеї американських теоретиків міжнародного приватного права та перегляд колізійних засад у сфері деліктів у другій редакції Restatement (1971). Наприклад, застереження про застосування закону держави, з яким сторони мають тісніший зв'язок, містить ст. 48 австрійського закону про МПрП.
Багато законів приписують (у випадках, коли сторони в деліктних правовідносинах мають спільне громадянство або доміцилій) керуватися цим спільним законом сторін (ч. І ст. 133 швейцарського Закону про МПрП; ст. 146 ЗПЦП КНР тощо).
У доктрині й практиці міжнародного приватного права широко обговорювалося питання про те, як кваліфікувати поняття locus delicti: як місце, де була вчинена дія, що завдала шкоди, чи як місце настання наслідків такої шкоди. Ні наука, ні практика різних країн не дають на це питання однозначної відповіді. Водночас у провідних кодифікаціях МПрП спостерігається поєднання двох вказаних підходів, причому вибір з-поміж них може залежати і від волі судді, і від волі потерпілої сторони. Наприклад, ч. 2 ст. 133 швейцарського Закону передбачає: коли винна та потерпіла сторони не мають доміцилію в одній державі, підлягає застосуванню право держави, де мала місце незаконна дія. Проте, якщо наслідки настали в іншій державі, то застосовується право цієї держави, якщо винна сторона повинна була передбачити настання там вказаних наслідків. У такому випадку має місце вказівка на обидві можливі категорії locus delicti, причому встановлення належної прив'язки залежить від суду. Іншу ситуацію маємо у ст. 62 італійського Закону про МПрП 1995 р., яка приписує керуватися у справах про деліктну відповідальність законом країни виникнення збитків, але із застереженням, що потерпіла сторона має право вимагати застосування закону країни, де мала місце дія, яка спричинила збитки.
Слід звернути увагу на такий нетиповий підхід до вирішення колізій у сфері деліктів, як запровадження принципу автономії волі. Одним з небагатьох прикладів у цьому відношенні є ст. 133 швейцарського закону, де зазначається, що в будь-який час після настання події, яка завдала шкоди, сторони можуть домовитися про застосування закону суду. Ця норма цікава не лише тим, що відходить від класичних правил регулювання колізій у деліктних зобов'язаннях. Вона є унікальним прикладом односторонньої колізійної норми, що грунтується на критерії автономії волі (можливість вибору права обмежується тут одним-єдиним правопорядком - lex fori).
ЦК України (ст. 1593) в питаннях застосування права щодо наслідків заподіяння шкоди виходить з принципу закону місця, де присутня обставина, яка дала підставу вимагати відшкодування збитків. При цьому, як і за швейцарським законом, сторони мають право вибрати закон суду. Істотним є також положення ч. З ст. 1593 проекту кодексу, за яким іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування збитків, не є протиправною згідно з законодавством України.