24. Особистий закон юридичної особи (lex societatis).

Вказану прив’язку також називають законом національності юридичної особи. Доктрина міжнародного приватного права визначає такі способи визначення національності юридичної особи:

- закон місця реєстрації юридичної особи (критерій інкорпорації)

- закон місця знаходження адміністративного центру юридичної особи (критерій осідлості)

- закон місця здійснення діяльності юридичної особи (критерій експлуатації)

Для корпоративних юридичних осіб застосовується визначення національності юридичної особи на підставі «теорії контролю» (критерій контролю), відповідно до якої юридична особа має

національність тієї держави, суб’єкти якої здійснюють контроль за діяльністю такої юридичної особи. Порядок визначення особистого закону юридичної особи регламентується статтею 25 Закону Глава 1. Загальні положення міжнародного приватного права України «Про міжнародне приватне право». Вона передбачає, що

особистим законом юридичної особи вважається право держави місця знаходження юридичної особи. Під місцем знаходження юридичної особи розуміється держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган

управління юридичної особи. Особистим законом визначається обсяг правоздатності та дієздатності юридичної особи.

25. Закон місця знаходження речі (lex rei sitae).

Закон місця знаходження речі – одна з найстаріших колізійних привязок. Закон місцезнаходження речі розуміється як реальна, фізична категорія, тобто як право тієї держави, на території якої річ знаходиться. Відповідає на питання: яке майно може бути об’єктом речового права, класифікація речей, визначає обсяг дозволених речових прав, порядок їх виникнення й припинення, обсяг речових прав іноземців.

Застосовується здебільшого в речовому праві та в спадковому праві, що ускладнені «іноземним елементом». Наприклад, стаття 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що право влас-ності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визнача-ються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Стаття 71 цього Закону визначає, що

спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно.

26. Закон місця вчинення акту (lex loci actus).

Означає, що застосу-ванню підлягає право тієї держави, на території якої був здійсне-ний акт. Найчастіше застосовуються такі форми цієї прив’язки:

а) закон місця вчинення правочину. Частина 1 статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що фор-ма правочину має відповідати вимогам права, яке застосову-ється до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, якщо інше не передбачено законом, стаття 34 цього Закону визначає, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності ви-значаються правом держави, у якій видана довіреність;

б) закон місця укладення шлюбу. Стаття 56 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що форма і по-рядок укладення шлюбу в Україні між громадянином Укра-їни та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України;

в) закон місця виконання зобов’язання означає застосування права тієї держави, на території якої зобов’язання підлягає виконанню.