99. Договір про патентну кооперацію

Ідея укладення Договору про патентну кооперацію виникла в 60-ті роки у зв'язку з необхідністю вирішити цілу низку проблем, що ускладнюють роботу патентних відомств, пов'язаних з розглядом заявок на винаходи, тобто усунути дублювання в роботі патентних відомств; прискорити проведення експертизи все більш зростаючого числа заявок; забезпечити скорочення величезного обсягу документації, яку повинен враховувати експерт; прискорити поширення інформації про нові технічні досягнення; полегшити подачу заявок в зарубіжні країни.  Пошук рішення цих проблем привів до створення нової форми співробітництва - міжнародної кооперації з проведення патентного пошуку та експертизи заявлених рішень, заснованого на використанні переваг міжнародного поділу праці у патентно-правовій сфері.  З метою створення умов для здійснення кооперації на дипломатичній конференції від 19 червня 1970 р. був підписаний Договір про патентну кооперацію, що піддався змінам в 1979 і 1984р.  Основні положення договору про патентну кооперацію 

Договір про патентну кооперацію (РСТ) не зачіпає прав держав - членів Союзу патентну кооперацію щодо видачі чи відмови у видачі патенту.  Його основними положеннями є положення про міжнародну заявку і міжнародний пошук (глава 1 Договору), які є обов'язковими для всіх країн-учасниць, і положення про міжнародної попередньої експертизи. В даний час процедуру розгляду заявки по системі РСТ прийнято ділити на два етапи - міжнародну і національну фази. Міжнародна фаза включає в себе подання міжнародної заявки, проведення пошуку (перша фаза РСТ) і міжнародної попередньої експертизи (друга фаза РСТ). Національна фаза являє собою звичайний порядок видачі патентів відомством країни патентування відповідно до вимог внутрішнього законодавства.  Міжнародна заявка складається за єдиним зразком і повинна відповідати єдиним вимогам, передбаченим Договором та Інструкцією до Договору. Міжнародна заявка повинна містити: заяву, опис винаходу, один чи кілька пунктів Формули винаходу, креслення, реферат, а також квитанцію про сплату встановлених зборів. Заявка повинна задовольняти вимогу єдиності винаходу і подаватися на мові, на якому працює міжнародний пошуковий орган.  Міжнародний пошук проводиться міжнародним пошуковим органом, цей статус отримало декілька національних відомств: патентне відомство Австралії, патентне відомство Австрії, Роспатент, патентні відомства США, Швеції, Японії, а також Європейське патентне відомство. Результатом діяльності міжнародного пошукового органу є звіт про стан техніки відносно заявлених винаходів на підставі того обсягу документації, який передбачається договором.  До закінчення 12 міс. з дати пріоритету, заявка подається в "відомство", яким зазвичай є національне відомство своєї країни. В останні 8 міс. проводяться наступні дії: перевірка "відомством, що одержує" формальних вимог до заявки і направлення її в міжнародний пошуковий орган; виконання міжнародного пошуку міжнародним пошуковим органом; направлення звіту про пошук заявнику (до закінчення 16 міс.);  внесення заявником змін до формули винаходу (17-18 міс). публікація міжнародної заявки Міжнародним бюро (після закінчення 18 міс.); сплата заявником національного мита та подання перекладу заявки на мову тієї країни, куди вона подається (19-20 міс.).  У патентному відомстві кожної з таких країн, що отримав назву "зазначене відомство", подальший розгляд заявки проводиться за правилами національного законодавства.  Приєднання держав-учасниць Договору до положення про проведення міжнародної попередньої експертизи є необов'язковим для цих країн. Проте в даний час переважна їх більшість застосовує Договір у повному обсязі.  Метою проведення міжнародної попередньої експертизи є складання попереднього (не обов'язкового для національних патентних відомств) висновку про те, чи є винахід новим, неочевидним і промислово придатним.  У висновку не міститься висновку про патентоспроможності, так як після отримання копії міжнародної попередньої експертизи національне патентне відомство, що називається "обраним" відомством, проводить остаточну перевірку відповідно до критеріїв, встановлених внутрішніх законодавством.  У випадку, коли доводиться міжнародна експертиза, передача її в країни патентування продовжується до 30 міс.  Основні витрати - збір за подачу заявки в національне патентне відомство, оплата послуг патентного повіреного виплачуються пізніше, ніж подаючи заявку безпосередньо в безпосередньо патентні відомства.  За цей час заявник може взяти до уваги результати міжнародного пошуку, внести зміни в матеріали заявки, відмовитися від патентування в тих країнах, де це недоцільно, і т.д., а також використовувати цей час кон'юнктурних досліджень. У результаті заявка може бути вилучена або скорочений перелік країнпатентування.