- •Поняття мпп
- •4.Поняття і види іноземного елементу
- •5. Колізія права в мПрП
- •8. Система мпп
- •9,10. Наука мпп та основні етапи розвитку доктрини
- •11. Поняття та види джерел
- •12. Подвійність джерел мпп. Співвідношення міжн.Договору та внутрішньодержавного закону.
- •13.Міжнародний договір
- •14. Органи уніфікації мПрП
- •15. Внутрішнє законодавство як джерело мпп
- •16. Кодифікація норм
- •17.Законодавство про мпп інших країн
- •18. Звичай
- •19. Судова практика
- •20.Поняття та структура колізійних норм
- •21.Види колізійних норм
- •22. Загальна хар-ка основних формул прикріплення в мпп
- •23. Особистий закон фізичної особи (lex personalis).
- •24. Особистий закон юридичної особи (lex societatis).
- •25. Закон місця знаходження речі (lex rei sitae).
- •26. Закон місця вчинення акту (lex loci actus).
- •27. Закон країни продавця (lex venditoris).
- •28.Закон місця виконання зобов’язання (“lex solutionіs”).
- •29.Принцип автономії волі
- •30. Закон місця укладення шлюбу (Lex loci celebrationis).
- •31.Закон місця вчинення шкоди (lex loci delicti commissi).
- •32. Закон суду (lex fori).
- •33. Закон прапору (lex flagi).
- •34.Закон валюти боргу (Lex moneta)
- •35. Застосування колізійних норм
- •36. Проблеми кваліфікації та методи її вирішення
- •37. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави
- •38. Встановлення змісту іноземного права
- •39. Обхід закону
- •40. Застереження про публічний порядок
- •41.Застосування імперативних норм
- •42. Правовий режим та його види
- •43. Взаємність та її види.
- •44.Реторсії
- •45. Загальна характеристика суб’єктів
- •46. Правове положення іноземців
- •47. Цивільна, трудова, шлюбно-сімейна правоздатність і дієздатність іноземців в Україні та інших країнах
- •48. Визнання особи померлої та безвісно відсутньої
- •49. Поняття особистого статуту та національності юо
- •51.Правове положення іноземних юо в Україні
- •52.Підприємства і іноземними інвестиціями
- •54. Правове положення українських юо за кордоном
- •55.Міжнародні юо
- •56. Держава як суб’єкт відносин
- •57. Імунітет держави та його види
- •58. Особливості правовідносин за участі з державою
- •59. Колізійні питання права власності
- •60. Правові питання націоналізації
- •61. Правове регулювання іноземних інвестицій
- •64. Гарантії захисту іноземних інвестицій
- •65.Поняття, особливості, види зовнішньоекономічних угод
- •66. Колізійні питання
- •67. Форма зед
- •68. Укладення зед
- •70. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
- •70. Віденська конвенція 1980 року.
- •71. Зміст, укладення міжнародного договору кп, відповідальність
- •72. Принципи міжнародних комерційних договорів
- •73. Інкотермс
- •74. Договір підряду
- •75. Договір перевезення
- •76. Види міжнародних перевезень
- •77. Джерела правового регулювання міжнародних перевезень.
- •79. Особливості відповідальності перевізників
- •80.Товаророзпорядчі документи
- •81. Міжнародні транспортні організації.
- •82. Поняття і види міжнародних розрахунків
- •84. Уніфіковані правила для інкасо
- •85.Уніфіковані правила по документарному акредитиву
- •87, 88. Женевські конвенції про векселі і чеки.
- •89. Міжнародні неторговельні розрахунки
- •90. Колізійні питання позадоговірних зобов’язань
- •91. Регулювання позадоговірних зобов’язань міжнародними угодами
- •92. Регулювання позадоговірних зобов’язань залежно від правових систем
- •96. Права іноземних авторів в Україні
- •96. Міжнародні конвенції з авторського права
- •97. Промислова власність
- •98. Паризька конвенція
- •99. Договір про патентну кооперацію
- •100. Міжнародні акти
- •101. Євразійська патентна конвенція, її мета і завдання.
- •102. Регіональні угоди в галузі промислової власності
- •103. Спадкові відносини
- •104. Шлюбно-сімейні відносини
- •105. Трудові відносини
- •106.Поняття та значення міжнародного цивільного процесу
- •107. Визначення міжнародної підсудності
- •108. Цп права іноземців
- •109. Правове становище держави
- •110. Виконання судових доручень
- •111. Визнання і виконання рішень.
- •112.Мкас
- •113. Мкас при тпп.
- •115. Розгляд господарських спорів між суб’єктами снд
- •116. Виконання іноземних арбітражних рішень.
99. Договір про патентну кооперацію
Ідея укладення Договору про патентну кооперацію виникла в 60-ті роки у зв'язку з необхідністю вирішити цілу низку проблем, що ускладнюють роботу патентних відомств, пов'язаних з розглядом заявок на винаходи, тобто усунути дублювання в роботі патентних відомств; прискорити проведення експертизи все більш зростаючого числа заявок; забезпечити скорочення величезного обсягу документації, яку повинен враховувати експерт; прискорити поширення інформації про нові технічні досягнення; полегшити подачу заявок в зарубіжні країни. Пошук рішення цих проблем привів до створення нової форми співробітництва - міжнародної кооперації з проведення патентного пошуку та експертизи заявлених рішень, заснованого на використанні переваг міжнародного поділу праці у патентно-правовій сфері. З метою створення умов для здійснення кооперації на дипломатичній конференції від 19 червня 1970 р. був підписаний Договір про патентну кооперацію, що піддався змінам в 1979 і 1984р. Основні положення договору про патентну кооперацію
Договір про патентну кооперацію (РСТ) не зачіпає прав держав - членів Союзу патентну кооперацію щодо видачі чи відмови у видачі патенту. Його основними положеннями є положення про міжнародну заявку і міжнародний пошук (глава 1 Договору), які є обов'язковими для всіх країн-учасниць, і положення про міжнародної попередньої експертизи. В даний час процедуру розгляду заявки по системі РСТ прийнято ділити на два етапи - міжнародну і національну фази. Міжнародна фаза включає в себе подання міжнародної заявки, проведення пошуку (перша фаза РСТ) і міжнародної попередньої експертизи (друга фаза РСТ). Національна фаза являє собою звичайний порядок видачі патентів відомством країни патентування відповідно до вимог внутрішнього законодавства. Міжнародна заявка складається за єдиним зразком і повинна відповідати єдиним вимогам, передбаченим Договором та Інструкцією до Договору. Міжнародна заявка повинна містити: заяву, опис винаходу, один чи кілька пунктів Формули винаходу, креслення, реферат, а також квитанцію про сплату встановлених зборів. Заявка повинна задовольняти вимогу єдиності винаходу і подаватися на мові, на якому працює міжнародний пошуковий орган. Міжнародний пошук проводиться міжнародним пошуковим органом, цей статус отримало декілька національних відомств: патентне відомство Австралії, патентне відомство Австрії, Роспатент, патентні відомства США, Швеції, Японії, а також Європейське патентне відомство. Результатом діяльності міжнародного пошукового органу є звіт про стан техніки відносно заявлених винаходів на підставі того обсягу документації, який передбачається договором. До закінчення 12 міс. з дати пріоритету, заявка подається в "відомство", яким зазвичай є національне відомство своєї країни. В останні 8 міс. проводяться наступні дії: перевірка "відомством, що одержує" формальних вимог до заявки і направлення її в міжнародний пошуковий орган; виконання міжнародного пошуку міжнародним пошуковим органом; направлення звіту про пошук заявнику (до закінчення 16 міс.); внесення заявником змін до формули винаходу (17-18 міс). публікація міжнародної заявки Міжнародним бюро (після закінчення 18 міс.); сплата заявником національного мита та подання перекладу заявки на мову тієї країни, куди вона подається (19-20 міс.). У патентному відомстві кожної з таких країн, що отримав назву "зазначене відомство", подальший розгляд заявки проводиться за правилами національного законодавства. Приєднання держав-учасниць Договору до положення про проведення міжнародної попередньої експертизи є необов'язковим для цих країн. Проте в даний час переважна їх більшість застосовує Договір у повному обсязі. Метою проведення міжнародної попередньої експертизи є складання попереднього (не обов'язкового для національних патентних відомств) висновку про те, чи є винахід новим, неочевидним і промислово придатним. У висновку не міститься висновку про патентоспроможності, так як після отримання копії міжнародної попередньої експертизи національне патентне відомство, що називається "обраним" відомством, проводить остаточну перевірку відповідно до критеріїв, встановлених внутрішніх законодавством. У випадку, коли доводиться міжнародна експертиза, передача її в країни патентування продовжується до 30 міс. Основні витрати - збір за подачу заявки в національне патентне відомство, оплата послуг патентного повіреного виплачуються пізніше, ніж подаючи заявку безпосередньо в безпосередньо патентні відомства. За цей час заявник може взяти до уваги результати міжнародного пошуку, внести зміни в матеріали заявки, відмовитися від патентування в тих країнах, де це недоцільно, і т.д., а також використовувати цей час кон'юнктурних досліджень. У результаті заявка може бути вилучена або скорочений перелік країнпатентування.