22. Загальна хар-ка основних формул прикріплення в мпп

Колізійне право - особливий вид правових норм, що є характерною специфічною рисою МПрП. Колізійні норми застосовуються в тих випадках, коли мова йде про регулювання відносин, що виникають у сфері міжнародного господарського (цивільного) обороту в широкому змісті слова, і саме в умовах, коли на регламентацію конкретних суспільних відносин претендують два або більше правопорядки різних держав. Колізійна норма по своїй сутності являє собою відсильну норму, за допомогою якої можливо обумовити право, що виступає компетентним правопорядком стосовно до даного конкретного відношення й містить необхідні відповіді на питання, що стосуються його суті. Колізійна норма, таким чином, сама по собі не регулює відношення як таке, а діє в сполученні з матеріально-правовою нормою відповідної правової системи (національного права певної визначеної держави або міжнародного договору).

Колізійні норми традиційно виступають основою МПрП й складають його ядро. Найменування колізійної норми буквально означає "конфлікт, зіткнення ". Так званий конфлікт між законами різних держав, що претендують на регулювання даного відношення, і призначені дозволити розв'язати колізійні норми, що забезпечують вибір відповідного правопорядку й кінцеве рішення питання по суті, тобто відшукання необхідної матеріально-правової норми.

Колізійні норми складаються із двох структурних елементів - об'єму й прив'язки. Об'єм вказує на коло суспільних відносин в, що підпадають під регулювання, і умови, при яких діє дана колізійна норма. Прив'язка "прикріплює", "прив'язує" розглянуті суспільні відносини до конкретного правопорядку.

Залежно від форми вираження прив'язки розрізняють двосторонні й односторонні колізійні норми. Односторонні колізійні норми відсилають регулювання відносин до безперечно позначеного правопорядку - як правило, національному, що відповідає державі. Двосторонні колізійні норми не називають компетентне право безпосередньо, а лише вказують на ознаку, за допомогою якого таке можна відшукати. Вибір відповідного матеріального права, що буде регулювати розглянуте відношення по суті, залежить від фактичних обставин, що характеризують дане відношення. Прив'язки двосторонніх колізійних норм оперують різними критеріями визначення компетентного правопорядку. Серед них найбільше поширення в міжнародній і національній практиці одержали громадянство фізичної особи, місце її постійного проживання або переважного проживання, місце укладання договору, здійснення виконання дії (акту), місце знаходження речі (внесення її до реєстру), місце заподіяння шкоди, місце розгляду суперечки й ін., що йменується "формулами прикріплення", або колізійними принципами.

23. Особистий закон фізичної особи (lex personalis).

Традиційно ця колізійна прив’язка поділяється на дві форми: закон громадянства та закон місця проживання. Прив’язка «закон громадянства»(lex patria) означає, що застосуванню підлягає право тієї держави, громадя-нином якої є фізична особа. Прив’язка «закон місця проживання» (lex domicilii) означає, що застосуванню підлягає право тієї держави, в якій особа постійно чи переважно проживає. Порядок визначення

особистого закону фізичної особи передбачений статтею 16 Закону України «Про міжнародне приватне право». Особистим за-коном фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

Особистим зако-ном особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності – місце перебування.

Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

Особистий закон фізичної особи використовується для визначення обсягу правоздатності та дієздатності фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою та оголошення померлою.

Також особистим законом визначається право на ім’я фізичної особи, обсяг її особистих немайнових прав, порядок встановлення над особою опіки та піклування.

У державах загального права, у Швейцарії, Норвегії, Данії, Німеччині, при чому саме поняття доміцілю має власний зміст укожній державі. В Англії виділяють доміциль за походженням (набувається за народженням), за вибором (особа набуває його самостійно у випадку постійного проживання), за залежністю (мають залежні особи, наприклад, діти до16 років).

Можна вказати на певну географічну сферу переважного поширення зазначених різновидів колізійної прив'язки особистого закону. Так, принципу громадянства дотримується більшість арабських, латиноамериканських та європейських країн континентальної системи права (крім таких, наприклад, як Норвегія, Данія, Ісландія). У свою чергу, прив'язка місця проживання поширена в країнах «загального права», а також у таких латиноамериканських державах, як Аргентина і Бразилія. Змішаний підхід до вирішення даної проблеми можна зустріти в законодавстві Росії, Австрії, Швейцарії, Мексики, Венесуели і деяких інших країн.