THEATRICA _postranichno_

ПЕРЕДМОВА

У1808 р. в польському місті Познань, на території, окупованій Пруссією, дру­ кується анонімний короткий «Словничок театральний» (проте вже в ХІХ ст. було

відомо, що авторами його були тогочасні діячі польського театру Л. Дмушевсь­ кий і А. Жулковський32). Цей словник визначає зміну орієнтирів у театральному словникарстві, адже видання присвячене саме термінології, причому терміноло-

гії сценічної практики, про що свідчить добір термінів: антрепренер, актор, ак­ торка, автор, афіша, абонемент, акт, антракт, аматор, анонс, білети, бене­ фіс, балет, ціна на місця, цензура, декорації, директор, драма, гардероб тощо.

УПарижі впродовж 1809­–1812 рр. тривав друк дев’я­титом­но­го­ «Драматичного літопису,­ або Словника театру»33. Головну увагу в цьому виданні, як, зреш­ тою, і в усіх його французьких попередниках, було зосереджено на лібрето сце-

нічних творів різних жанрів; інколи — на коротких літературно-сценічним історіях творів, а також біографічні відомості про акторів і драматургів. Окремі терміни на сторінках цієї праці (зав’язка, фарс тощо), як і раніше, мають радше випадковий, ніж обумовлений спрямованістю видання характер.

У1821 р. в Росії з’являється «Словарь древней и новой поэ­зии» М. Осто­лопова­34, який з формальної точки зору можна було б залишити поза увагою, якби на його

сторінках не приділялась увага термінам драматургії, трактованим з позицій сценічного мистецтва: акт, антракт, водевиль, драмма, драмматический, действие, эпизод та ін.

У1824 р. в Парижі побачив світ ще один «Театральний словник»­35, який істотно відрізняється від попередніх французьких видань, наближаючись до сучасних вимог. У цьому виданні наведено близько тисячі термінів, серед яких: абоне­

мент, абсурд,­ акцент, аксесуари, акомпаніатор, акомпанемент, акорд, акро­

бат, акт, актор, акція, адміністратор, афіша, алегорія, альфонс, аматор, ам­фі­

театр,­ анонс, апломб, аплодисменти, Арлекін, аранжувальник, автор, авансце­ на, режисура (régie), режисер (régisseur) та ін. У наступному році виходить друге видання цієї праці.

У1839–1842 рр. у Ляйпцігу здійснюється видання потужного багатотомного «Загального Театрального Лексикона, або Театральної­ енцик­ло­педії»­36, де поряд

із історичними термінами на кшталт дитячий театр, королівський театр, пен­ сія акторська та ін., присвячені темам, які сьогодні рідко висвітлюються у літера-

турі, подаються розгорнуті біографії видатних театральних діячів тощо.

32[Dmuszewski L., Żółkowski A.]. Dykcyonarzyk Teatralny. — Poznań, 1808.

33Annales dramatiques, ou Dictionnaire general des Théâtres. — Paris. — T. 1–9. — 1809–1812.

34Словарь древней и новой поэзии, составленный Николаем Остолоповым, Действи­тель­­ ным и Почетным членом разных Ученых Обществ. — Санкт-Петербург, 1821.

35Dictionnaire Théâtral, ou Douze cent trente-trois Verites sur les Ditecteurs, Regisseurs, Ac­te­ urs, Actrices et Employes des Divers Theatres. — Paris, 1825.

36Allgemeines Theater-Lexikon oder Encyklopädie alles Wissenswerten für Bühnenkünstler <…>, Altenburg — Lpz., 1839–1842

21

ПЕРЕДМОВА

У1841 р. у Ляйпцігу водночас із завершенням видання «Загального Театрального Лексикона» виходить друком «Театральний лексикон»37, авторами якого,

як вказано у вихідних даних, були режисер Ф. Дюрінгер та інспектор сцени Г. Бартельс. Історичного складника у цьому виданні майже немає, а інформація, що на-

водиться у статтях про жанри та інші аспекти театру, не підкріплюються конкретними прикладами. У цілому, поряд із Енциклопедією, видрукуваною у 1839–1842 рр., це видання має доволі скромний, а інколи, коли подає інформацію, що майже не стосується театру, й курйозний характер; так, від літери «А» стаття Abend (вечір) перенасичена відомостями про вечір як кінець дня; стаття Apotheke (аптека) — інформацією про аптеки, включно ліки й види одеколонів. Проте майже одночасна поява двох нерівноцінних довідкових­ видань, та ще й видрукуваних в одному місті, дає підстави припустити, що такий тип масового, орієнтованого на глядача

іпрактика сцени довідника, мав у той час підвищений попит. Про це ж вочевидь свідчить й інше видання — щоправда, в іншому жанрі.

У1854 р. у Парижі опубліковано «Словник містерій…» обсягом майже у півтори тисячі сторінок38. У цьому словнику старожитностей подано основну хронологію постановки містерій, а також повні тексти або виклад змісту середньовіч-

них містерій, мораліте, ритуалів, живих картин та інших театралізованих церемоній, фарсів тощо. Цей словник і досі залишається одним із основних джерел дослідження історії театру середньовіччя.

У1860 р. в Лондоні з’являється «Словник давніх англійських п’єс»39. Це науко- во-популярне видання, цікаве насамперед у жанровому сенсі, і досі залишається важливим джерелом для вивчення історії англійської сцени. У словнику за абет-

кою подано короткі відомості про час створення й постановку давніх англій-

ських п’єс, однак інформації термінологічного характеру — як щодо драматич-

них жанрів, так і стосовно структури п’єс — це видання не подає.

У1878 р. в Парижі видано словник «Мова театру»40. Це видання подає доволі чіткі дефініції термінів, а в додатку — низку ордонансів про діяльність театрів

істислу хронологію законодавчих документів у театральній справі. До словника

увійшли терміни академія музична, аксесуар, акорд, акробат, акт, актор, ак­ триса, афіша, аматор, мімодрама, мізансцена, монополія, містерія тощо.

У1885 р. в Парижі виходить друком ще одне словникове видання — надзви- чайно цікавий як за задумом, так і за виконанням «Ілюстрований історичний

37 Düringer, Ph. J. und Barthels H. Theater-Lexikon. Theoretisch-practisches Handbuch für Vorstände, Mitglieder und Freunde des deutschen Theaters. — Leipzig, Wigand, 1841,

38Dictionnaire des Mystères; ou collection générale de mystères, moralités, rites figurés et cerémonies singilières. — Paris, 1854.

39A Dictionary of old English plays existing either in print or in latin manuscript, frpb the ear­liest times to the close of the seventeenth century; including also notice of latin plays written by Eng­lish authors. By James O. Halliwell, ESQ., F.R.S. — London, M. DCCC. LX.

40La Langue Théatrale. Vocabulaire historique, descriptif et anecdotique des termes et des sho­ ses du theatre. Par Alfred Bouchard. — Paris, 1878.

22

ПЕРЕДМОВА

словник­ театру» Артура Пужена (Arthur Pougin, 1834–1921) — відомого французького музичного і театрального критика41. Привабливість видання визнача-

ється не лише його обсягом (775 сторінок), але й чіткою структурою і надзвичайно сучасною концепцією театру, покладеною в основу праці. У Додатку до основ­ного­

тексту подано систематичну таблицю, в якій рубриковано всі терміни, охоплені упорядником. Ці рубрики варті того, щоб їх навести повністю, адже в них чи не вперше в історії театру чітко простежується не лише актуальна й сьогодні концепція видання, але й розуміння театрального мистецтва в цілому. Серед рубрик вирізняються такі: символи театру; античне мистецтво; оригінальний те­ атр у Франції; історія театру у Парижі; питання фінансування театру (економі­ ка театральна); автор п’єси; поетика театру; основні частини драматичного твору; сцена; постановка (mise en scenè); виконавці; амплуа; обслуговуючий персо­

нал театру; клака; типи персонажів у театрі; маріонетки; акробати; громадські розваги й популярні свята; кінний спорт, перегони, ігри; іншомовні вирази; рубри­ ки, присвячені постановочній практиці театру; рубрики, присвячені адміністра­ тивній діяльності й експлуатації вистави; різне; машинерія театральна; освіт­ лення у театрі; міміка актора; музика; жест; афіша; публіка у театрі та ін. Цей

перелік має цінність передусім як свідчення доволі широкої системи естетичних уявлень ХІХ ст. про мистецтво театру, що віддзеркалено не лише у рубрикації, а й в орієнтованості автора на практичне театрознавство у процесі відбору термінів. Крім того, глосарій цієї праці може бути корисним у процесі укладання сучасних термінологічних словників.

У 1900 р. в м. Сизрань друкується «Театральний словник» Є. Аркадьєва, відомо-

го бібліофіла і букініста, автора першого в Росії «Словника бібліофіла»42. За жанром — це короткий тлумачний словник, який у часи його видання, вочевидь, сприймався як невибагливий, простий і т. ін.; однак з роками смак деяких явищ розкривається краще. І те, що вчора видавалося нецікавим і примітивним, сьогодні сприймається як надзвичайно точна ознака часу. Таких прикладів у словнику Аркадьєва багато: «Артист — актер, достигший известной степени совер-

шенства; в России это звание законом присваивается только актерам импера-

торской сцены»; «Арьерсцена — задняя половина сцены или так на­зыва­емый­ просцениум»; «Пьеса боевая — та, которая не сходит с репертуара и пользуется успехом y публики»; «Роль бытовая — в народных пьесах, где тип, на котором лежит печать народа, еще сохранился и его не коснулась цивилизация»; «Вер­

хи — раек и другие места на верху театра»; «Вызов — требования публикой ар-

тиста, удачно исполнившего роль для награждения аплодисментами; в Дрезденском корол. театре, например, на днях установлено, что артисты должны вы­хо­

дить не более трех раз по окончании каждого акта и шести раз по окончании

41Pougin Arthur. Dictionnaire historigue et pettoresque du Théâtre et desarts qui sy ratac­ cehnt. — Paris, 1885.

42Аркадьев Е. Театральный словарь. — Сызрань, 1900.

23

ПЕРЕДМОВА

пьесы»; «Дублер — заместитель первого исполнителя роли»; «дебют закры­ тый — пробная игра актера не перед публикой, a в присутствии особого теат­

рального­ комитета. Такой способ практикуется на Императорских сценах»; «Роли каскадные — живые, с вольными жестами и намеками, возбуждающие в пуб­лике животные­ инстинкты» і т. ін. З плином часу словник втрачає практичну вартість,

однак залишається цінним джерелом до історії побуту й звичаїв театру Російської імперії кінця ХІХ століття.

У1903 р. в Лондоні виходить друком «Словник термінів мис­тецтва»­43, від якого можна було б сподіватися на інформацію про мистецтво театру; однак насправді театральне мистецтво у цьому виданні присутнє лише в його архітектурних елементах (орхестра, просценіум тощо), а сам театр розглядається як будівля. Утім, це й не дивно: адже на початку ХХ ст. театр ще не отримав власного місця у системі тогочасних мистецтв.

У1904 р. в Лондоні побачив світ «Словник драми» В. Давенпорта Адамса44,

уякому, поряд з біографічними даними про театральних діячів і сценічні твори,

подано кілька надзвичайно докладних — із цифрами і фактами — статей про акторство як професію, про аматорський театр, аматорську пантоміму та інші аспекти театральної справи.

У1909 р. також у Лондоні видано енциклопедію «Сцена» Реджинальда Кларенса, що має підзаголовок «Бібліографія п’єс»45 і містить відомості майже про п’ят­ десят­ тисяч п’єс, видрукуваних і виставлених упродовж п’ятисот років у Англії, а також подає інформацію про першодруки, дати першої постановки драматичних творів тощо.

У1940 р. в Нью-Йорку оприлюднюється «Театральний Довідник» за редакцією Бернардо Собеля46; це видання доволі широко охоплює термінологію­ драми і театру,­ що видно на прикладі термінів однієї літери, «A»: academy, the French; academy of actors; action, actor; actors, medieval; actors, types; actress; agitstu­ecke;­ agit-truppe; agon; alto del teatro; amateur; american folk drama; apron; augustuan tra­ gedy тощо. Поряд із цим вміщено короткі відомості про драматургів, їхні твори та виконавців. Специфічна ознака видання — вкраплення у текст довідника великих оглядових есеїв інших авторів («Сцена як кар’єра» та ін.).

У1943 р. у Нью-Йорку друкується ґрунтовний «Словник світової літератури» Джозефа Шіплі47, до якого увійшли не лише фундаментальні літературознавчі

43A Dictionary of Terms in Art / Ed and illustrated by F.W. Fairholt. — London, 1903.

44A Dictionary of the Drama. A Guide to the Plays, Playwrights, Players and Playhouse of the United Kingdom and America, from the erliest times to present / W. Davenport Adams. — London, Chhato & Windus, 1904.

45The Stage. Cyclopaedia. A Bibliography of Plays. Comp. by Reginald Clarence. — London, 1909.

46The Theatre Handbook and Digest of Plays / Ed. by Bernard Sobel, Preface by George Freedley. — N.-Y., 1940.

47Dictionary of world literature. Criticizm — Forms — Technique. Ed. By Joseph T. Shipley. — N.-Y., 1943.

24

ПЕРЕДМОВА

статті,­ присвячені теорії драми (головні й державні дійства; інтермедія; мораліте; пасійна­ драма; соті; університетська драма; шкільна драма та ін.), а й не менш

ґрунтовні статті, присвячені театрові (агон; актор; англійські комедіанти; аренатеатр; біомеханіка; конструктивізм; музика і драма; постановка; протагоніст; радіодрама; режисура; система Станіславського; слово й імпровізація; театраль­

на архітектура тощо). Це видання й досі залишається авторитетним, і не лише

вангломовному світі.

У1951 р. видано потужний «Оксфордський словник театру»48, який витримав три редакції (1951, 1957, 1967), і п’ять разів перевидавався репринтом. Видання містить понад тисячу сторінок тексту й ілюстрацій у додатку і належить до змішаного типу словників, які тлумачать значну кількість термінів та інформують про діяльність видатних театральних діячів (серед українських театральних діячів, зокрема, толерантну статтю присвячено творчості О. Є. Корнійчука).

У1952 р. у Нью-Йорку видрукувано скромний «Театральний словник»­49, у якому стисло подано термінологію англійського й американсько­го­ драматичного,

оперного і балетного театру.

У1957 р. вийшло друком перше видання «Глосарію літературознавчих термінів» М. Х. Абрамса50. Станом на 1999 р. це видання було перевидано сім разів. За традицією кращих зарубіжних літературознавчих словників значна увага

у цьому виданні приділяється театральним термінам — як у статтях, присвячених окремим термінам, так і у статтях загальних. Приміром, стаття «Література абсурду», якою відкривається словник, значною мірою спирається саме на досвід театру абсурду; за нею наведено статті act and scene, alienation effect, burles­­ que, chronicle plays та ін.

У1961 р. у Нью-Йорку, видрукувано працю «Мова театру»­ — словник термінів англійської­ драми і сцени від середньовіччя до сучасності, що впорядкували Вальтер Паркер Бовман і Роберт Гамільтон Болл. Як зазначали у «Передмові» ав-

тори, видання мало на меті зібрати і визначити слова і фразеологізми, з яких складається словник законної (legitimate) драми у Великобританії; причому, на-

голошували автори, театральний словник має велике значення «як джерело американського сленгу». Взявши за основу досвід останніх п’ятисот років, упорядники зосередились на правильному драматичному театрі, а також на деяких інших формах театрального мистецтва — мінстрел-шоу, пародії, театрі ляльок, балеті, цирку тощо, створивши, таким чином, «вхід і для великої опери, але не для арії, для балету, але не для па-де-де»51; вибравши морфологічні аспекти

48The Oxford Companion to the Theatre / Rd. by Phyllis Hartnoll. Third ed. — London, Oxforf University Press, 1967.

49The Theater Dictionary. British and American Terms in the Drama, Opera, and Ballet // by Wilfred Granville. — New York, Philosophical library, 1952.

50Abrams M. H. A Glossary of Literary Terms. Seventh Ed. — Cornell University, 1999.

51Theatre Language. A Dictionary of terms in English of the Drama and Stage from Medieval

25

ПЕРЕДМОВА

театру, автори залишили поза увагою виконавську техніку, що видається цілком обґрунтованим для обраного жанру.

У1966 р. у видавництві «Penguin Book» побачив світ кишеньковий «Словник театру» Джона Рассела Тейлора52 (перевидання — 1970, 1974, 1993). У словнику півтори тисячі статей змішаного змісту, спрямованих на те, щоб зорієнтувати

глядача у сучасному театрі — передусім англійському й американському (твори драматургії, визначні постаті тощо). У виданні міститься також кілька десятків коротких статей, у яких розглянуто найактуальніші на час видання праці терміни.

У1973 р. одне з найпотужніших світових видавництв, яке спеціалізується на науко­вій­ літературі, видрукувало «Словник літературознавчих термі­нів»­53. Як і у більшості зарубіжних літературознавчих словників, тут також приділяється

значна­ увага різноманітним аспектам театру, зокрема в гаслах: absurd, action, ac­ tor, aliena­tion­ effect, carnival, comedy, comedy of man­ners тощо.

У1977 р. у Берліні випущено «Театральний лексикон». Це видання напівакадемічного типу, орієнтоване переважно на оглядові статті (приміром, стаття «Китайський театр» охоплює основні жанри і форми цього театру­ та ін.)54.

Того самого року видавництво «Penguin Book» опублікувало перше видання

«Словника літературних термінів і літературної теорії»55 (словник перевидавався

у1979, 1991, 1992 та 1998 рр.). За традицією, тут представлено значну кількість

театральних термінів — власне, словник відкривається розгорнутою статтею про Театр Абатства, а далі розглянуто терміни academic drama, acroama, act, action, after-piece, agitprop drama, agon, alternative theatre та ін.

У1980 р. у Стокгольмі видано дев’ятимовний «Короткий словничок театральних термінів», у якому не тлумачаться терміни, але наводяться їх відповідники різними мовами56.

Цього ж року ще одне видання театрального словника було здійснено­ у Фран-

ції; йдеться про перше видання «Словника театру» Патріса Паві, що витримало

низку перевидань англійською, італійською, польською, російською, українсь­

to Modern times. By Walter Parker Bowman and Robert Hamilton Ball. — New York, Theatre Arts Books, 1961; Theatre Language. A Dictionary of terms in English of the Drama and Stage from Medieval to Modern times. By Walter Parker Bowman and Robert Hamilton Ball. Second ed. — New York, Theatre Arts Books, 1976.

52Taylor, John Russel. Dictionary of the Theatre. — Penguin Book, 1966.

53Childs Peter, Fowler Roger. The Routledge Dictionary of Literary Terms. Based on A Dictionary of Modern Critical Terms, Ed. by Roger Fowler. — London & New York, 1973.

54Trilse, C., Hammer K., Kabel R. Theaterlexicon. — Berlin, Henschelverlag Kunst und Gesselschaft, 1977.

55The Penguin Dictionary of Literary terms and Literary Theory. — London, 1977.

56Theatre words. An International Vocabulary in nine languages: English, Francais, Espanol, Italiano, Deutsch, Svenska, Magyar, Cesky, Русский. Compiled and editor for NTU (Nordic Theatre Union) and OISTT (Organisation Internationale Des Scenographes Et Techniciens De Theatre). — Stockholm, Sweden, 1980.

26

ПЕРЕДМОВА

кою й іншими мовами57. Оригінальність цього видання визначається завданням автора «насамперед зробити зрозумілими надзвичайно заплутані поняття кри-

тики» і подати «основоположні питання драматургії, естетики, герменевтики, семіології й антропології». Відтак термінологію­ театру Паві систематизує за такими рубриками: драматургія, текст і дискурс, актор і персонаж, жанри й форми, ре­

жисура, структурні принципи й питання естетики, сприймання вистави, семі­о­­ логія. Акцентуючи увагу на питаннях семіології, Паві створив потужний прово­­ кативний чинник для теоретичної думки, що й обумовило популярність цього видання серед читачів багатьох країн, передусім тих, які вже мали історичні словники театру й у цілому існували у розвиненому інформаційному просторі. Іншу оцінку це видання здобуло у країнах СНД, де потреба у виданні словників театру­ з широким історичним наповненням, які подавали б виклад фактів,

а не лише коментарі до них, відчувається вже давно. Відому українському читачеві спочатку з двох російських перекладів, цю працю у 2006 р. було перекладено українською58. Саме український переклад виявив проблему відповідників для запозичених з іноземних мов термінів. Російські філологи також звернули увагу на те, що «cловник П. Паві має значну кількість лексичних одиниць (684), однак їх кількість є наслідком доволі розми­тих принципів відбору, коли спеціальна термінологічна лексика губиться­ серед інших лексичних одиниць, що лише

опосередковано­ відносяться до сфери театрального мистецтва»59.

У1984 р. в Нью-Йорку видано енциклопедичну працю Дж. Бордмена, присвячену американському театрові. Книга надзвичайно інформативна й гарно ілюстрована, а в термінологічному аспекті цікава тим, що подає ґрунтовні історико-

теоретичні нариси, присвячені явищам американського театру, формам і жанрам, персоналіям і театральним колективам60.

У1985 р. великим авторським колективом за загальною редакцією Джоела

Трапідо­ видрукувано «Інтернаціональний словник театру»­ (у дослівному пере-

кладі — «Інтернаціональний Словник театральної мови»); згодом словник неод­ норазово­ перевидавався, що й не дивно, адже це фундаментальне видання містило лаконічне пояснення близько п’ятнадцяти тисяч термінів, причому не лише

зпрактики сучасного європейського й американського театру, але й з театрів античності та Сходу, шкільної та єлизаветинської драми тощо. Завдяки кількості

57Pavis, Patrice. Dictionnaire du thétre. Termes et concepts de l’analyse theatrale. — Paris, Editions Sociales, 1980; Пави, Патрис. Словарь театра. — Под ред. К. Разлогова. — М., 1991; Пави, Патрис. Словарь театра / Под ред. Л. Баженовой. — М., 2003.

58Паві, Патріс. Словник театру. — Наук. ред. О. Клековкін. — Львів, Видавничий центр Львівського національного університету імені І. Франка, 2006.

59Иванова Л. Лексика театрального искусства: структурно-семантический и лексикографи­ ческий­ аспекты: автореферат автореферат дис… канд. филолог. наук. — Орёл, 2008. — С. 21.

60Bordman G. The Oxford Companion to American Theatre. — N.-Y.: Oxford University Press, 1984; Bordman, G. M., The Oxford companion to American theatre. Gerald Bordman, Thomas S. Hischak. 3rd ed. — New York; Oxford: Oxford University Press, 2004.

27

ПЕРЕДМОВА

наведених термінів, їх лаконічним інтер­пре­та­ці­ям­ та посиланням на джерела, з яких вони запозичені, видання є надзвичайно цінним. Однак інколи, враховую-

чи дефіцит інформації, що його відчувають упорядники будь-якого словника, трапляються прикрі помилки у тлумаченні окремих термінів, що для українського читача особливо помітно на національному матеріалі (приміром, little Russian play тут тлумачиться як українська п’єса ХІХ ст.; або Svis’kyi theatre — ukrainian civil theatre; bertep та ін.)61.

У1988 р. у США випущено «Словник драми» Террі Ходгсона62. Як зазначає автор у передмові, це видання адресоване широкому колу читачів — студентам, глядачам і фахівцям. Словник обсягом у 430 сторінок охоплює майже півтори тисячі термінів від початків театру до ХХ ст. і загалом може бути охарактеризований як надзвичайно чіткий і лаконічний.

У1992 р. в США видрукувано ще лаконічніший «Словник термінів драми і те­ат­ ру»63, в якому наведено понад сімсот п’ятдесят термінів.

Того ж року в США з’являється тритомний «Інтернаціональний Словник те­ атру»64 (перший том присвячено п’єсам, другий — драматургам, третій — акторам, режисерам і сценографам).

У1993 р. видавництво Кембриджського університету видрукувало «Кемб­рид­ жський путівник поамериканському театру» 65, орієнтований на інформацію стосовно персоналій і творів американської сцени; серед них — статті, присвячені практиці постановки на американській сцені п’єс найвизначніших, на думку упорядників, драматургів — Брехта, Чехова, Гілберта і Саллівена, Ібсена й Шекспіра

та багатьох інших.

У1997 р. в Лодзі виходить друком дослідження Терези Ярошевської «Словник­ ренесансного театру у Франції»66. Ця праця належить до жанру історико-етимо- логічного дослідження, практичним результатом якого є ґрунтовний словник

французького театру вказаного періоду. На перший погляд може видатися,

що завдання цієї праці має надзвичайно локальний характер;­ однак насправді це засадниче дослідження, адже його спрямовано на вивчення лексики, яка невдовзі пошириться в усьому світові й визначить формування уявлень про театр

вінших країнах.

61An International Dictionary of Theatrical Language / ed. by Joel Trapido, Edward A. Langhas,­ and James R. Brandon. — Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1985.

62Hodgson, Terry. The Drama Dictionary. — N.-Y. New Amsterdam Books, 1988.

63NTC’s Dictionary of Theatre and Drama Terms. — Lincolnwood, IL: National Textbook Com­ pany, 1992.

64International Dictionary of Theatre 3 vols. — Chicago: St. James Press, 1992. — Vol. 1 — Covers Plays, Vol. 2 — Playwrights, Vol. 3 — Actors, Directors and Designers.

65Cambridge Guide to American Theatre // Ed. By Don B. Wilmeth and Tice L. Miller. — New York, 1993.

66Jaroszewska, Teresa. Le Vocabulaire du Théâtre de la renaissance en France (1540–1585): contribution à l’histoire du lexique théâtral. — Lódź, 1997.

28

ПЕРЕДМОВА

У1999 р. з’являється праця, яка свідчить про те, що видання галузевих істори- ко-етимологічних словників перетворюється на сталу тенденцію: це «Словник

постановочної практики (1580–1642)» Алана Дессена і Леслі Томсона67.

У2001 р. видано інтернаціональну енциклопедію під назвою «Acting»,­ що можна перекласти як «Дійства»68. В оглядових статтях поєднано жанровий принцип

згеографічним, а тому видання охопило широке коло явищ видовищних мистецтв. Серед гасел праці наведено: Absurdism, Abua Masquerade, Acropolis, Action song, Actors studio, Actual death in the the­ater,­ Adavus,­ African Ameri­can­ Theater, Afri­­ can Ballets, Alienation effect, American­ negro theater, Anagnori­sis,­ Ancient greek the­ ater, Ancient mime, Ancient Pantomime­ та ін.; український театр представлено у статті Soviet Union.

У2002 р. виходить друком «Словник театру ХХ століт­тя»69, орієнтований переважно на персоналії, поряд з якими, однак, наведено й окремі терміни, що характеризують саме театр ХХ ст.: adaptation / translation, agitprop, alternative theat­­ re / alternate theatre, amateur theatre, anti-play, arena stage, avant-garde, awards and prizes та ін.

У2003 р. у Варшаві видано «Енциклопедію польського театру»70, в якій подаються історичні відомості про польський театр від ХІІІ до ХХІ ст., розглянуто його основні форми й жанри, найвидатніші персоналії та їхні твори. Причому видання надзвичайно інформативне саме з точки зору термінології. Так, серед сімдесяти

гасел на літеру «А» понад сорок відведено термінам: абонемент, акомпане­ мент, адаптація сценічна, адепт, афіша театральна, акція, акт, актор, актор­ ка, актороманія, альманахи театральні, алюзія, амант, амантка, амфітеатр, анімація театральна, аніматор, анонс, анонсер, ансамбль, антагоніст, ан­ тракт, антрепренер, антреприза, антропологія театру, антидрама, анти­ пролог, антитеатр, апарт, апотеоза, архітектура театральна, арена, аргу­ мент, артист, артистичний, аудитор, автомати, автор та ін. Серед персоналій цієї самої літери чільне місце відведене королям, Августові ІІ (1670–1733)

й Августові ІІІ (1696–1763), під патронатом яких відбувалося становлення націо-

нального театру, а також режисерам, зокрема Ервіну Аксеру та ін. Серед сценічних творів — вистава «Apoca­lyp­sis­ cum figuris» Є. Гротовського. Попри те, що словники, присвячені національним театрам, доволі популярні в західному світі, цей тип видання справляє суперечливе враження. З одного боку, він потребує надзвичайно виваженого відбору персоналій і творів, а з іншого — буквально приречений на те, щоб адаптувати загальноєвропейські терміни й по-

67Dessen Akan C. and Leslie Thompson. A Dictionary of Stage Directions in English Drama 1580– 1642. — Cambridge University Press, 1999.

68Osnes, Beth. Acting. An International Encyclopedia. — ABC-Clio Inc., 2001.

69The Continuum Companion to Twentieth Century Theatre / Ed. by Colin Chambers. — London — New York, 2002.

70Frankowska, Bożena. Encyclopedia teatru polskiego. — Warszawa, 2003.

29

ПЕРЕДМОВА

няття до умов національної сценічної практики. Адже всі наведені вище терміни на літеру «A» дотичні не лише до польського, але й до загальноєвропейського

театрального лексикону; а відтак значення словника національного театру виходить за межі, визначені його назвою. Хоча авторка цієї праці надзвичайно переконливо подолала названі проблеми, ілюструючи кожен з термінів приклада-

ми з історії саме польської сцени, видання яскраво продемонструвало прикмету, наявну в усіх «локальних» словниках, а саме:­ нелегітимність термінологічних обмежень певної національної школи щодо явищ театру загальноєвропейського зразка. Натомість цей принцип стає ефективним у разі його застосування до явищ хоча б відносно замкнених театральних культур (театр Кабукі, Ноо, «чорний театр» тощо). Адже жодне помітне театральне явище не може бути локалізоване надто жорстко у просторі й часі (у даному разі — в умовах саме поль-

ської театраль­ної­ культури); зазвичай воно має тенденцію до експансії (а надто у сьогоднішньому глобалізованому світі); за необхідності воно трансформується, проходить етапи якихось мутацій тощо. До таких перетворень, уважно відстежених авторкою, належить, зокрема, ґенеза театральної режисури. Не заперечуючи поширеної точки зору про те, що режисура — витвір ХІХ ст., дослідни-

ця подає короткий нарис історії професії від початку, з часів античності, і навіть вказує прізвище першого відомого польського режисера, постановника «ludicium Paridis» 1522 року у Вавелі. А далі стаття «Stanisław z Łowicza» починається зі слів: «pierwszy w Polsce reżyser znany z imienia <…> In­sceni­zo­wał­ 1522 sztuke…» Надзвичайно цінним складником цього видання є історико-ети- мологічний аспект термінології. Так, у статті «Актор» подано історичні відомості

щодо появи у Польщі термінів, у яких віддзеркалюється діяльність актора: йоку­ лятор (1235), кугляр (1424), шпільман (1424), престижітатор (1489), грач (1588),

блазень (1532) та ін.

У2004 р. видавництво «Penguin Book» видало ще один «Словник театру»71. На відміну від свого попередника, неодноразово перевиданого «Словника теа-

тру» Джона Рассела Тейлора («Dictionary of the theatre», 1966, 1970, 1974, 1993),

нове видання охоплює понад п’ять тисяч коротких, у кілька рядків, статей різних жанрів. Це переважно інформація про авторство, час написання п’єс, діяльність сценічних діячів тощо. Окремі, інколи рідкісні історичні й теоретичні терміни, вкраплені у видання (abele spelen, act, act drop, actor, agon, amateur theatre, Theatre of the absurd та ін.), відзначаються чіткістю дефініцій.

У2005 р. з’являється новий, надзвичайно перспективний тип довідника: «Ключові концепти у драмі й видовищі»72. Особливість цього видання зумовлена тим,

що терміни подаються не суцільно за абеткою, а за тематичними блоками: термі-

ни текстуальні, видовищні, виробничі (постановочні), сценічні і критичні. Так,

71The Penguin Dictionary of the Theatre by Jonathan Law. — Penguin Book, 2004.

72Pickering, Keneth. Key Concepts in Drama and Performance. — Palgrave Macmillan, 2005.

30