THEATRICA _postranichno_

ПЕРЕДМОВА

у блоці текстуальних концептів представлено Absurdism / Theatre of the Absurd, Act, Action, Allegory, Anti-hero, Aristo­te­li­an­ (or Neo-classical) unities, Climax, Comedy

та ін. У блоці видовищних концептів (Performance Concepts) розглянуто: Acting sty­ les, Action, Actor / acting, Aliena­ti­on,­ Character, Chorus, Commedia dell’arte, Conven­ti­­ ons, Energy та ін.

Цього ж року Е. Барба і Н. Саварезе здійснили перше видання «Словника теат­ ральної антропології»73, у якому подали ґрунтовний виклад основних понять антропологічної школи: анатомія, стажування (навчання), баланс, дилатація (по­ ширення), драматургія, енергія, еквівалентність, євразійський театр, вправи, об­ личчя й очі, нога, руки, історіографія, монтаж, ностальгія, бездіяльність (omission),­

опозиція, органічність, преекспресивність, реставрація і поведінка, ритм, поста­ новка і костюм, техніка та ін. Згодом видання перекладено багатьма мовами74.

У2005 р. видавництво Вроцлавського університету видало працю Рафала Ковальчика «Російське театральне словникарство у порівнянні з поль­ським»­75. Результатом цього ґрунтовного дослідження стало формування російсько-польсь­

кого­ словника театральних термінів, найцікавіша частина якого — терміни, що не мають прямих відповідників у польській та російській мовах (постанов­ ка — inscenizacja, reżyseria; режиссёрский экземп­ляр­ — scenariusz reżyserski тощо).

У2006 р. у Польщі вийшов друком «Словник театру» кандидата наук Даріуша Косинського76, скромно позиціонований автором як «науково-популярна публікація», котра «у синтетичний спосіб подає відомості з теорії, історії й практики сценічного мистецтва». Обравши за взірець «The Concise Oxford companion to the Theatre» та німецький «Theaterlexicon», автор розділив свою працю на три части-

ни: «Поетика й інституції», «Особи» і «Твори». До першої термінологічної частини увійшло близько шестиста гасел, серед яких і власні назви театральних колективів (Abbe Theatre, Actors Studio, Aleksandryjski Teatr w Peterburgu та ін.). Хронологія поданих автором термінів починається від афінського агону і закінчується пост­

драматичним театром. Надзвичайно важливою є група термінів, які надто віль-

но вживаються в українському театральному лексиконі: драма несценічна, етно­ драма, інсціпієнт, паратеатр, прототеатр, ретеатралізація театру та ін.

У2007 р. Марія Рутковска видала у Познані працю «Термінологія драми й театру в польськім Просвітництві»77. Для українського дослідника історії театру це видання є одним з найцікавіших, адже польський та український театр мають

73Barba Eugenio, Savarese Nicola. A Dictionary of Theatre Anthropology. The Secret Art of Performer

//by Eugenio Barba and Nicola Savarese. — London, New York, 2006; Barba Eugenio, Savarese Nicola. Sekretna sztuka aktora. Słownik antropologii teatru. — Instytut im. Jerzego Grotowskiego, 2005.

74Барба Эудженио, Саварезе Никола. Словарь театральной антропологии. Тайное искусство исполнителя. — М., 2011.

75Kowalczyk, Rafał. Rosyjskie słownictwo teatralne w porównaniu z polskim. — Wrocław, Uniwersytet Wrocławski, 2005.

76Kosiński D. Słownik teatru. — Zielona Sowa, 2006.

77Rutkowska M. Terminologia dramatu i teatru w polskim Oświeceniu. — Poznań, 2007.

31

ПЕРЕДМОВА

багато спільних термінів, не кажучи вже про існування польського театру в Україні, що також обумовило взаємовплив­ термінів (у цьому виданні, примі-

ром, натрапимо на терміни gracz і graczka — актор і акторка; igraczka — акторка і коротка забава; sielanka — пасторалька, еклога, пастуша драма; firanka — театральна завіса та ін.). Цінність видання визначається, однак, не лише цією обста-

виною, а й жанровими особливостями дослідження. Ця дбайливо зібрана колекція сценічних старожитностей на сімсот сторінок охоплює понад дев’ятсот термінів, серед яких представлені загальноестетичні категорії, засадничі й технічні терміни театру з посиланнями на першоджерела і прикладами вживання термінів. Цей тип видання можна вважати одним з найперспективніших.

У2006 р., в серії історичних словників літератури й мистецтва видано «Історич­ ний словник японського традиційного театру»78, в якому наведено терміни традиційного сценічного­ мистецтва, а також відомості про видатних театральних діячів та їхні твори.

У2008 р. серія поповнилась виданням тому «Модер­нізм»­79, де подано­ відомості про видатних діячів театру, їхні твори, хронологію (1860–1930) і терміни, що характеризують саме цей період (actor-manager, agent, amateur theatre, ani­ mals, attraction тощо), та історичним словником «Бродвейського мюзик­лу»­80.

Окрім наведених довідкових видань, деякі фундації постійно видають словни-

ки нових термінів. Серед них: багатомовне ілюстроване видання «New Theatre­ Words», видрукуване OISTAT (Organisation International des Techni­ci­ans­ et Archi­­ tects de Théatre); «The Batsford Dictio­nary­ of Drama»; «Cambrid­ge­ Guide­ to Theat­­ re»; «Dictionary of the Performing Arts»; «Dictionary of the Theat­re:­ Terms, Concepts, Analysis»; «International Dictionary of Theatre»; «McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An Interna­tional­ Reference Work in Five Vo­lumes»;­ «Oxford Encyc­lopedia­ of Theatre and Performance»; «The World Encyclopedia of Contemporary Theatre» та ін. Змістовні статті про театр із значною­ кількістю театральних термінів уві-

йшли до таких видань, як «The Encyclopedia Americana. International edition», «The New Encyclopædia Britanica», «The World Book Encyclopedia». Ізрозвитком

цифрових технологій дістають­ поширення театральні мультимедійні видання. До цього слід додати також величезну кількість­ популярних­ європейських Ін- тернет-видань, на сторінках яких висвітлюються питання театральної­ термінології (приміром, «Theatrecrafts.com Glossary­ of Technical­ Theatre Terms», «Pod­ręcz­ ny słownik terminów teatralnych» таін. 81).

78Leiter Samuel L. Historical Dictionary of Japanese Theatre. Historical Dictionary of Literature and the Arts. — Lanhamm, Maryland, Toronto, 2006.

79Ficher James, Hardison Londre Felicia. American theatre. Mo­dernism. Historical Dictionary of American Theatre. — Lanhamm, Maryland, Toronto, 2008.

80Everett William A., Laird Paul R. Historical Dictionary of the Broadway Musical. — Lanhamm, Maryland, Toronto, 2008.

81Miłkowski, Tomasz. Podręczny słownik terminów teatralnych // Словник Томаша Мілковскі

32

ПЕРЕДМОВА

Крім того, у другій половині ХХ ст. сформувалась особлива галузь історіографії, яка у Німеччині дістала назву Begrifsgeschichte — Історія понять. Новий підхід

виявився надзвичайно плідним і перспективним, що підтверджено низкою досліджень­ історичного і порівняльного аспектів термінології, а сама тенденція до вивчення тих або інших явищ крізь призму слів (метафор, порівнянь, термі-

нів, понять тощо) — стає дедалі помітнішою. Врешті, важко залишити поза увагою ті зусилля, що їх спрямовували й продовжують спрямовувати вчені різних країн на створення словників театральних термінів, про що свідчить також надзвичайно цікава тематика наукових праць82.

на сайті польського відділення Міжнародної асоціації театральних критиків (Międzynarodowe Stowarzyszenie Krytyków Teatralnych — Association Internationale des Critiques du Théâtre, International Association of Theatre Critics) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.aict.art.pl.

82 Берков П. Н. К истории русской театральной терминологии XVІІ–XVІІІ веков. — Тр. отд. древнерусской лит-ры. — Т. 11. — М.–Л., 1955; БоревВл.Терминологический словарь // М.Я.По­ ляков. Теория драмы: Учебное пособие. — М., 1980; Владимиров С. К истории понятия «режиссура» // Театр и драматургия. Труды Ленинградского государственного ин-та театра, музыки и кинематографии. — Л.,1976. — Вып; Иванова Л. Из опыта создания учебного словаря-спра- вочника театральной лексики // Вестник Челябинского гос. ун-та. — 2007. — № 5; Иванова Л. К вопросу о специфике учебного словаря театральных терминов // Проблемы славянской культуры и цивилизации: материалы VIII междун. науч.-метод. конф. — Уссурийск: Уссурийский гос. пед. ун-т, 2006; Иванова Л. Лексика театрального искусства: структурно-семанти- ческий и лексикографический аспекты: автореферат дис… канд. филол. наук. — Орёл, 2008; Иванова Л. Место словаря театральных терминов среди других типов словарей // Полифило- логия-6: Сб. науч. стат. — Вып. 6. — Орёл: Орловский гос. Ун-т, 2006; Иванова Л. О методике составления учебного словаря-минимума по теме «Театр» // Актуальные вопросы подготовки специалиста в контексте современных преобразований: материалы Всерос. науч.-практ. семин. — Орёл: Орловский государственный университет, 2006; Иванова Л. Предпосылки создания учебного словаря-справочника театральной лексики // Актуальные проблемы современной лингвистики. Тихоновские чтения: материалы международной научной конференции, посвящённой 75-летию профессора А. Н. Тихонова. — Елец: Елецкий гос. ун-т им. И. А. Бунина, 2006; Иванова Л. Язык Станиславского как источник терминологии театрального искусства // Русский язык XIX века: от века XVIII к веку XXI: Материалы II Всероссийской научной конференции, 17–20 октября. — СПб., 2006; Ильин И. Постмодернизм: Словарь терминов. — М., 2000; Кимягарова Р. Драматический словарь 1787 г. — еще один источник для изучения русского языка XVIII в. // Вопросы русского языкознания. — М.: МГУ 1980. — Вып. 3; Кимягарова Р. Из истории театральной терминологии конца XVІІ–XVІІІ века: Автореферат дис. … канд. филол. наук. — М.: МГУ, 1970; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии (Действующее лицо) // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: МГУ, 1972. — Вып. 7, 93; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии (Сцена) // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: МГУ, 1976. — Вып. 8, 95; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии в русском языке. «Акт о Калеандре и Неонильде» // Русская историческая лексикология и лексикография. — Л.: ЛГУ, 1983. — Вып. 3; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии в русском языке конца ХVІІ — середины ХVІІІ вв. // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: МГУ, 1981. — Вып. 9, 90; також статті Кимягарової Р. С. з історії театральної термінології у журналі «Русский язык в школе» («грим» — 1966, № 1; «диалог» — 1968, № 6;

33

ПЕРЕДМОВА

Зрозуміло, стислий огляд зарубіжних театральних словників, виданих упродовж XVIII — початку XXI ст., охоплює лише деякі з цих видань. Однак і крапля

віддзеркалює океан. І в цій краплі ми бачимо ос­новні тенденції театральних словників, які можуть бути окреслені­ в таких функціях: каталогізація; дослід­ ження етимології й ґенези термінів і явищ; інтерпретація й систематизація.

Залежно від пріоритету однієї з функцій, можна ди­ференціювати жанрові різновиди театральних словників.

Це біографічні, жанрові (або видові), репертуарні, істори­ко-етимологічні, термінологічні й синтетичні словники. Серед них вирізняються:

—короткі тлумачні й мовні слов­ники (в них подається стисла інформація щодо того або іншого терміна);

—короткі довідники окремих жанрів (містерій, опери, балету тощо) та вибір-

кові популярні словники (де наводяться переважно актуальні терміни, інколи — історія написання й сюжети популярних творів світового репертуару, зміст популярних монографій тощо);

—колективні словники й багатотомні енциклопедії, над якими зазвичай працюють цілі авторські колективи під керівництвом провідних учених, та стро­ матний, за визначенням В. Бичкова, тип видання, який створює ілюзію об’єктив­ ності — колективного розуму83; насправді ж він радше демонструє принцип гру­ пової суб’єктивності у розрізненій структурі.

Водночас із цим вирізняються авторські або принаймні адаптовані, пропущені крізь призму сприйняття одного автора, словники; такі видання зазвичай мають

«интермедия», «драма» — 1969, № 1; «ложа», «актер-комедиант», «занавес» — 1969, № 3; «пьеса, спектакль» — 1969, № 6; «труппа» — 1971, № 3; «водевиль» — 1973, № 4; «марионетка» — 1974, №3, «амплуа» — 1976, № 5); Ливнев Д., Зверева Н. Словарь театральных терминов. Создание актерского образа. — М., 2007; Литосова М. Наиболее употребительные термины и их словосочетания по искусству (Мастерство актера и режиссера): Учебное пособие для сту- дентов-иностранцев театральных вузов. — М., 1977; Мастерство актера в терминах и определениях К. С. Станиславского. Учеб. пособие. — М., 1961; Миронова М. Р. Лексико-семанти- ческие и лингвокультурные особенности формирования театральной лексики в английском

ирусском языках. Автореферат дис. … канд. филол. наук. — Краснодар, 2007; Морозова Г. Пластическая культура актера. Толковый словарь терминов. — М., 1999; Русско-английский

иангло-русский словарь театральных терминов / Сост. И. Ступников. — СПб, 1995; «Система» Станиславского. Словарь терминов. Сост. Н. Балатова, А. Свободин. — М., 1994; Топорская А. Структурно-семантические и функционально-парадигматические особенности терми­но­­ логии­ театрального искусства. — Автореферат дис. … канд. филол. наук. — М., 1997; Филли­ пов В. К терминологии музыки и театрального искусства // Исследования­ по словообразованию и лексикологии древнего языка. — М., 1969; Чурилова И. Неологизмы в театральной терминологии английского языка конца XX — начала XXI вв. Автореферат дис. … канд. филол. наук. — Омск, 2007; Bujanski, Jerzy Ronard. Slownictwo teatralne w polskiej dramaturgii. — Wroclaw, Uniwersytet Wroclawski, 1971; Jaroszewska T. Le lexique theatral francais a l’epoque de la Renaissance // Revue de Linguistique Romane. — 2000. — № 116. — pp. 438–455.

83Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура ХХ века / Под ред.

В.Бычкова. — М., 2003. — С. 10.

34

ПЕРЕДМОВА

вибірковий характер і подають лише основні, з точки зору запропонованої автором системи, терміни і поняття у фундаментальних статтях, залишаючи на маргі-

несі терміни другорядні. Подібні видання містять зазвичай до тисячі словникових статей; інколи вони тяжіють до коментування явища замість його фіксації, що, безумовно, має надзвичайну пізнавальну цінність, однак лише у разі, якщо

поряд є довідник, у якому чітко окреслено саме явище, його історична та видородова ґенеза, зв’язок із іншими явищами тощо.

Далі можна вирізнити пошуковий тип видання, зазвичай представлений працями, в яких здійснено спробу систематизації нових термінів і понять, а інколи — навіть надання статусу терміна наявним лексемам; до цього типу слід від­ нести й довідники, в яких подається систематичний виклад основ певної школи, таких, як створений Е. Барба і Н. Саварезе «Словник театральної антропології».

Окремо слід вирізнити історичні лексикони та історико-етимологічні словники, популярність яких з роками зростає.

Потребу в систематизації історико-теоретичного знання, а отже й термінології, відчували, однак, не лише діячі західного театру.

***

У1920–1930-х рр. упорядкування практичної термінології театру розпочалося

врежисерських майстернях, якими керували Всеволод Мейєрхольд і Лесь Курбас; проте домінування практичних завдань у діяльності майстерень стало на заваді здійсненню їхніх планів. Паралельно продовжував роботу над термінологі-

єю власної системи К. Станіславський. Однак, починаючи з кінця 1920-х, коридор пошуків ставав дедалі вужчим.

Уцьому контексті вельми показовою є доля терміна театральна система, теоретично обґрунтованого О. Гвоздєвим84 та Я. Мамонтовим85, що заклали основу для створення ґрунтовної теорії театру. Однак у 1932 р. саму концепцію теа­

тральних систем було піддана нищівній критиці з боку теоретиків РАПП —

О. Афіногенова, Ю. Либединського та інших, а відтак і цілу наукову школу звинувачено у формалізмі та пристосуванстві. У тому самому році Гвоздєв був змушений виступити зі спокутною статтею в журналі «Советский театр» (1932, № 5), після якої вже до самої своєї смерті, що настала 1939 року, займався вивченням історії новітнього й сучасного театру. У зв’язку з цими обставинами зазнала по-

84Гвоздев А. О смене театральных систем // О театре: Сб. статей. — Л., 1926. — Вып.1.

85Мамонтов Я. Драматичне письменство (Основи та технічні прийоми) // Я. Мамонтов. Театральна публіцистика. — К., 1967; Мамонтов Я. Драматургія в театральному аспекті (до питання про наукове вивчення драматичних творів) // Рад. театр. — 1930. — № 3–5; Мамонтов

Я.Драматургія І. Тобілевича // Тобілевич І. Твори: У 6 т. — Х.-К., 1930. — Т. 6; Мамонтов Я. Сучасний театр в його основних напрямках // Нове мистецтво. — 1926. — № 14, 15, 18, 22; Ма­ монтов Я. Театральна публіцистика. — К., 1967.

35

ПЕРЕДМОВА

дальшого замовчування й системна теорія Я. Мамонтова,­ викладена у його працях початку 1930-х рр., — «Драматургія в театральному аспекті (до питання про

наукове вивчення драматичних творів)» і «Драматургія І. Тобілевича». Цим частково може бути пояснено й долю термінологічної спадщини П. Руліна.

Усвідомлення термінологічних і теоретичних проблем дало право Вс. Мейєр-

хольдові скептично ставитися до театрознавства як наукової дисципліни. «Ви кажете театрознавство, — зневажливо зауважив він, — а я не знаю, що це таке. Вчені сперечаються між собою про далекі, кінцеві висновки науки, але всі згодні, що при температурі у сто градусів вода кипить. А в нашій галузі ще не встановлені подібні азбучні істини. В усьому цілковита різноголосиця! Перше завдання так званого театрознавства — встановлення єдності термінології й формування аз­ бучних істин. Лише тоді воно може претендувати на те, щоб називатися наукою»86.

Після Першої Всесоюзної режисерської конференції (1939) у центрі уваги практиків, а отже, й теоретиків театру опинилися проблеми поглиблення й удо-

сконалення системи Станіславського. Відтак на перший план були висунуті категорії реалізму, народності, патріотизму, психологізму. Водночас постала й проблема втілення образу позитивного героя, яку обговорювали під час з’їзду письменників та режисерської конференції. Починаючи з 1950-х рр. цю роботу продовжують­ учні Станіславського та вихованці створеної ним театральної школи, які зосереджують увагу на тлумаченні, вдосконаленні та пристосуванні сис­ теми до мінливих вимог радянського театру (Б. Захава, М. Горчаков, М. Кнебель,

Г. Товстоногов, П. Єршов, О. Поламішев та ін.). Саме завдяки їм і було створено надзвичайно тонко диференційований понятійний апарат системи.

Складніше розгортався процес формування історико-теоретичної термінології,

що вказує на один із парадоксів сучасного театру. Суть цього парадоксу полягає в тому, що теоретичні дисципліни у сфері фахової діяльності, на відміну від практики, не виробили власної термінології; вони спираються частково на понятійний­ апарат літературознавства, частково — на термінологію філософії, соціології, семіотики, врешті, й театральної практики, що, як не дивно, найперше збагачує тео-

рію театру та його термінологію.

Активний фаховий словник сьогодні на дев’яносто відсотків складається з тер-

мінів і понять, упроваджених практиками театру, — передусім режисерами й антрепренерами, потім — сценографами й акторами, які, керуючись фаховим досвідом і здоровим глуздом, удосконалювали методологію театру, а відповідно

і його словник. В українській мові ця термінологія­ здебільшого запозичена з гре-

ко-латинських, романо-германських,­ англійських, польських і російських джерел. Адже термінологія сучасного театру віддзеркалює історію панування та впли-

вів — спочатку грецького, далі — римського, італійського, французького й ні-

мецького, потім російського, польського, англійського й американського театрів.

86 Гладков А. Мейерхольд: В 2 т. — М., 1990. — Т. 2. — С. 276.

36

ПЕРЕДМОВА

У цьому сенсі домінування іншомовних термінів є маркером визначення центрів світової театральної культури, а біографія термінів — маршрутів її поширення.

Щодо практики (а вона єдина, врешті, має сенс), то переважання ужиткової термінології — явище позитивне. Однак, по-перше, це утворює парадоксальні міждисциплінарні стосунки між базовою термінологією режисури і театро­знавства,­

майстерністю актора та сценографією. Так, базові терміни режисури — це дія і по­ дія (вихідна, головна тощо), тоді як те­атрознавство оперує рідковживани­ми в режисурі термінами зав’язка, кульмінація,­ розв’язка тощо. По-друге, по­дібний­ стан речей упродовж тривалого періоду виявляє брак достатньої кількості­ фундаментальних досліджень,­ присвячених питанням теорії теат­ру, історії його мистецьких та організаційних форм, методів, тобто досліджень, у яких і мусила б формуватися­ система основних категорій, термінів і понять сучасного театру. Відсутність таких

досліджень свідчить про непривабливість жанру.

Утім, ця непривабливість обумовлена історично. Адже формування термінологічної системи здійснювалося на тлі становлення методології нового мистец­ твознавства, один з найголовніших принципів якого, за Сталіним, полягав у тому, щоб, аналізуючи й оцінюючи твори мистецтва, «оперувати у художній лі-

тературі поняттями класового порядку або навіть такими поняттями, як радян­ ське, антирадянське, революційне, антиреволюційне тощо»87.

Не дивно, що й визначення радянського театру в контексті тодішньої критики було ототожнене з достеменним театром (скажімо, для Я. Мамонтова справж­ ній театр — театр масовий, оргійний). Невдовзі політичні ярлики (безідей­

ність, формалізм, антихудожність) перетворилися на фахові терміни, поряд з якими,­ звісно, функціонували й різноманітні форми схвалення — реалізм, пси­

хологізм,­ народність, ідейність та ін.

Відтак літературоцентристський (або драмоцентристський) підхід витіснив підхід практичний, театральний; розгляд творчості драматургів витіснив аналіз явищ театру. Так, поза історією опинилися ключові історико-теоретичні проблеми театру: історія абонементів; зміна соціального статусу актора (і в широко­ му сенсі — митця); історія амплуа; історія афіші; історія форм організації успіху

вистави (клака та ін.); історія стилів і манер виконання; історія технічних вина­ ходів театру; історія паратеатральних видовищ у їх зв’язку з театром; історія

«нетрадиційних» або й «нелегітимних» форм театру (статичний театр, те­ атр мальованих картин); історія театральної освіти; історія театральної критики; історія театральної цензури; історія театральних професій (дра­

матург, актор, режисер, суфлер); репетиційна практика в її історичному посту­

пі тощо. У цьому контексті пошук інформації про, скажімо, штанкет, історію йо­ го впровадження й ви­користання перетворюється ледве не на науковий подвиг

(хоча історія штанкета могла б зробити історію­ театру набагато зрозумілішою,

87 Громов Е. Сталин: власть и искусство. — М., 1998. — С. 81.

37

ПЕРЕДМОВА

ніж мистецтвознавчі рефлексії з приводу творчості Шекспіра; так само, як історія клаки або системи розповсюдження квитків, цін на квитки і гонорарів; так

само й історія театральної термінології може розповісти про театр, зміну його стилів і напрямів, манер гри й організаційних принципів значно більше, ніж найдотепніші фантазії за ме­жами фактів). Хіба, зрештою, існує важливіший сюжет

для історії театру, ніж той, що розповідає про його успіхи і провали, народження нових ідей і концепцій, термінів і понять, винаходів і відкриттів?

Можливо, усвідомлення цієї проблеми спонукало групу радянських театро­ знавців ініціювати підготовку п’ятитомної (з окремим додатком) «Театральної енциклопедії» (1961–1967) — першого в СРСР науково-довідкового видання з питань театрального мистецтва, що мало на меті висвітлення питань історії й теорії­ театру від давнини до сучасності. До цієї енциклопедії увійшли статті про

основні види, форми і жанри театрального мистецтва — драму, оперу, балет, оперету, музичну комедію, дитячий театр і театр ляльок, цирк та естраду. Низка статей містить зведений довідковий матеріал (наприклад, Гастроль, Журнали, Декади, Всесвітні фестивалі та ін.). Ця енциклопедія й досі залишається єдиним

інайкращим довідниковим виданням на теренах колишнього Радянського Сою-

зу, хоча їй притаманні і літературоцентризм, і тенденційність у висвітленні багатьох питань, а намагання дотриматись академічного стилю викладу змусило авторів і упорядників залишити поза увагою значну кількість термінів, інформація про які або видавалася непевною, або могла створити небажаний контекст для тогочасних мистецьких доктрин88.

Майже одночасно з виданням «Театральної енциклопедії» було видрукувано навчальний посібник словникового типу — «Майстерність актора у термінах

івизначеннях К. Станіславського» (1961). Це видання містить понад двісті термінів і безперечно відіграло значну роль, принаймні з точки зору каталогізації мови «системи» та наявного в ній лексичного матеріалу89.

Однак принципово жодне з цих видань не могло змінити ситуації й вирішити

термінологічну проблему в сенсі систематики. Передусім тому, що наведені ви-

дання залишили поза увагою значну кількість фахових термінів. Так, упорядники «Театральної енциклопедії» зосередились переважно на історії та її персоналіях, тоді як упорядники «Майстерності актора» — виключно на термінології Станіславського у висловлюваннях самого ж Станіславського (що виправдано завданням цієї праці). Але за останні роки наші уявлення і про історію театру, і про його теорію істотно змінилися, а тому й перелічені праці, принаймні у своїй теоретичній частині, вже не видаються достатніми.

Перші театральні словники в Україні, якщо не брати до уваги намірів Леся Кур-

баса та Інституту Української Наукової Мови при Українській Академії наук, по-

88Театральная Энциклопедия: В 5 т. — М., 1965.

89Мастерство актера в терминах и определениях К. С. Станиславского. Уч: пособ. — М., 1961.

38

ПЕРЕДМОВА

чали укладати лише в останній чверті ХХ століття90. Кожна з цих праць мала свої чесноти й вади, здебільшого зумовлені накладом, обсягом, обраними аспектами

йскромними завданнями, що їх ставили перед собою автори. Однак ситуація відчутно змінилася впродовж останніх років.

У2006 р. Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана

Франка видрукував переклад «Словника театру» Патріса Паві91.

У2007 р. в Одесі вийшов друком «Сучасний театраль­но-драма­тич­ний­ слов-

ник» А. Баканурського та А. Овчинникової. Це видання містить близько чотирьохсот термінів і, активно використовуючи досвід різних­ авторів, у тому числі

йпопе­ред­ніх­ словників, орієнтоване «не лише на вузьке коло фахівців у галузі театрального­ мистецтва, а й культурологів, мистецтвознавців, студентів творчих і гуманітарних мистецьких закладів,­ шанувальників театру»92. Особливість цього видання полягає в його культурологічній орієнтації й упровадженні в науковий обіг значної­ кількості нетрадиційних для театру термінів (аберація сценічна, алго­

ритм театральний, артефакт, афективний спогад, бінарність сценічна, гіпер­ розуміння театральне, європоцентризм театральний, мемуари театральні, мода театральна, мораль театральна, морфологія теат­ру, неологізми теат­ ральні, нігілізм театральний,­ службовий вхід, еротика сценічна та ін.), що наоч­но демонструє динаміку сучасних уявлень про театр і дає потужний поштовх для подальшого осмислення термінологічної проблеми.

Починаючи з 2009 р. серію театральних лексиконів за окремими напрямами

видав автор цієї праці93.

У2009 р. значним як для театральної літератури накладом у п’ять тисяч примір­­ ­ників було видано «Театрально­-драматичний словник ХХ століття» А. Баканурсь­­ кого іВ.Корнієнка 94. Це видання містить близько чотирьохсот гасел, «що не втратили актуальності або виникли переважно у ХХ столітті», й адресується «культу-

рологам і мистецтвознавцям, студентам творчих вузів і гуманітарних навчальних

закладів, усім шанувальникам театрального мистецтва», включа­ючи «аматорів те-

90Методические указания по использованию режиссерской терминологии / Сост.: Клековкин А. Ю., Кравчук П. И. — К., 1986; Терминологический минимум режиссера / Сост.: Клековкин А. Ю., Кравчук П. И. — К., 1988; Барабан Л., Дятчук В. Український тлумачний словник театральної лексики. — К., 1999; Краткий словарь театральной лексики / Сост. В. Дубичинский,

С.Клебанова. — Х., 1993.

91Паві, Патріс. Словник театру / Наук. ред. О. Клековкін. — Львів, 2006.

92Баканурский А., Овчинникова А. Современный театрально-драматический словарь. — Одесса, 2007.

93Клековкін О. Theatrica / Старовинний те­атр у Європі від початків до кінця XVIII ст.: Лексикон. — К., 2009; Клековкін О. Theatrica / Практика сцени: Лексикон. — К., 2010; Кле­ ковкін О. Theatrica / Морфологія: Лексикон. — К., 2010; Клековкін О. Theatrica / Histrionia: Лексикон. — К., 2011; Клековкін О. Theatrica / Українські старожитності. Матеріали до слов­ ника. — К., 2011; Клековкін О. Theatrica / Антитеатр: Ідеї. Винаходи­. Форми. Лекси­кон­. — К., 2012.

94Баканурський А., Корнієнко В. Театрально-драма­тичний­ словник ХХ століт­тя­. — К., 2009.

39

ПЕРЕДМОВА

атру», що й обумовило «включення до структури словника низки статей, зміст яких для істинного шанувальника сценічного мистецтва може здатися очевид-

ним». Орієнтація на масового читача визначила й спрямованість видання на висвітлення театральних універсалій за такими тематичними блоками: акторська майстерність, теат­ральна­ режисура, драматургія, оформлення спектаклю

та сценічні ефекти, театральні напрями, форми і жанри, теат­ральна критика і теат­рознав­ст­во,­ театральна естетика, театральна аудиторія, організація теат­рального процесу, устрій театру, носії театральної інформації, театральні видання, організації, премії, фестивалі, центри і театральна освіта. Незважаючи на, здавалося б, традиційний підхід у формуванні основних рубрик,­ цю працю можна охарактеризувати як провокативну: адже, висвіт­лю­ючи­ практику здебільшого зарубіжного театру,­ автори водночас публікують низку нетрадиційних для сценіч-

ної практики понять: автентичність, арго сценічне, арт-хаус театральний, біоло­ гічна теорія, благопристойність, гіпербола сценічна, досвід сценічний, драйв, екс­ таз, епатаж, еротика сценічна, інша реальність, калька, концепт театральний, легенда театральна, нігілізм театральний, новояз театральний, привабливість, псевдонім сценічний, резервування, симулякр, симуляція, синергізм театральний,

театр історичний, театр ораторської майстерності, тотальність театраль­ на, універсалізм виконавський, універсалії театральні,­ функції театру, художній театральний образ, центристський прийом,­ читач театрального тексту, чос

та ін. Крім того, ряд термінів у цьому виданні дістав нетрадиційне тлумачення («відомими засновниками єврейської естетики були Макс Райнгардт і Всеволод Мейєрхольд»; «наукові комедії»; «наскрізна дія — одна з генеральних цілей спек­

таклю, що сприяє підтримці глядацького­ інтересу до нього» та ін.).

Перелічені видання свідчать про існування потреби у створенні довідників з усіх галузей мистецтвознавства і зокрема словників (саме багатьох, а не одного словника) театральних термінів — як загальних, так і профільних, які б охоплю-

вали різні галузі й історичні періоди театру, мистецькі професії тощо. Адже без

термінології неможливі ні теорія, ні історія, ні практика, позаяк у термінології віддзеркалюється методологія професії, світ цілої галузі знань, систематизований і зафіксований у термінах і зв’язках між ними (як зауважив Жак ле Гофф, «історія слів — це також історія»; цими самими ідеями пройняті праці «Історія понять як філософія» Г.-Г. Гадамера, «Історія шести понять» В. Татаркевича95, «Світ як книга» Ганса Блюменберга96 тощо). Зрештою, зауважував Вітгенштайн, «межі

моєї мови означають межі мого світу»97, отже й межі нашого розуміння театру

визначені фаховим словником — струнким, точним і системним або ж плутаним, приблизним і хаотичним.

95Татаркевич, Владислав. Історія шести понять. — К., 2001.

96Блюменберг, Ганс. Світ як книга. — К., 2005.

97Вітгенштайн, Людвіг. Tractatus Logico­-Philo­sophicus­. — К., 1995. — С. 71.

40