6.2.3. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку — мфср (Іпіегпайопаї Ріша Гог а§гіси11:ига1 Оеуеіортепі — ірао)

МФСР є спеціалізованим органом системи ООН, заснований в 1977 р.

Головна мета МФСР — сприяння розвитку сільського господар­ства в країнах, що розвиваються, для подолання голоду й злиденності.

Функції МФСР:

• надання позик і кредитів на пільгових умовах для здійснення проектів і програм щодо удосконалення виробництва продо­вольства в країнах-членах;

• фінансування розвитку сільських районів і населених пунк­тів;

117

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

• надання фінансової допомоги дрібним фермерам і безземель­ним селянам у країнах, що розвиваються. Членами МФРС є 158 держав, що поділяються на три категорії:

категорія А — 22 розвинуті країни ОЕСР; категорія В — 12 країн ~ експортерів нафти (члени ОПЕК); категорія С — 124 країни, що роз­виваються. Країни категорій А і В є донорами, країни категорії С — одержувачами допомоги. Україна не є членом Фонду; з країн СНД до нього входять (в категорію С) Азербайджан, Вірменія, Грузія, Кир­гизстан, Таджикистан. Внески країн-донорів є основним джерелом фінансування Фонду.

Фонд фінансує проекти й програми, які розробляються для кращ, що розвиваються, й спрямовані на прискорення розвитку сільського господарства, вирішення продовольчої проблеми. Проекти охоплю­ють такі основні напрями: сільськогосподарський розвиток; розви­ток сільських районів і населених пунктів; кредитування; меліорація;

тваринництво; переробка сільськогосподарської продукції; підготов­ка кадрів; рибальство; зберігання й збут продукції.

Фонд надає позики на пільгових і звичайних умовах. Пільгові по­зики безвідсоткові, з 50-річним строком погашення, причому початок погашення — через 10 років.

Таким чином, ми вже можемо виявити різницю в аспектах діяль­ності між ФАО, СПП і МФСР. Якщо ФАО займається комплексни­ми проблемами продовольства й сільського госпордарства, то СПИ надає основну увагу розподілу продовольства, а МФСР — розвитку сільського господарства.

6.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку

До цієї групи належать Міжнародна морська організація (ЇМО), міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Світовий пошто­вий союз (СПС), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), а також регіональні галузеві організації — Європейська конференція міні­стрів транспорту (ЄКМТ), Європейська конференція цивільної авіа­ції (ЄКАК), Європейська організація з безпеки повітряної навігації (ЄВРОКОНТРОЛ). Утворення цих організацій зумовлено необхід­ністю тісного співробітництва, координації дій, щоб забезпечити чіт­ке й бездоганне функціонування систем транспорту й зв'язку, які вже давно набули глобального характеру.

118

Міжнародні організації з регулювання відносин у виробничій сфері_________

6.3.1. Міжнародна морська організація — їмо (Іпїетаііопаї Магіїіте Ог§апІ2аІіоп — їмо)

Заснована в 1958 р. Є спеціалізованим органом ООН. До її складу входять 169 держав, у тому числі Україна.

Головна мета ШО — сприяння міжнародному співробітництву в галузі морських перевезень і морської торгівлі, а також установлення режиму безпеки на морі. В розвиток головної мети Організація накрес­лила такі цілі: співробітництво й обмін інформацією між урядами з тех­нічних питань щодо міжнародного торговельного судноплавства; спри­яння розробці й прийняттю стандартів і норм щодо безпеки на морі й морської навігації; запобігання забрудненню морів і океанів; скасуван­ня дискримінаційних дій та обмежень у міжнародному судноплавстві.

Функції ЇМО:

• розробка й прийняття конвенції з питань навігаційної безпеки й запобігання забруднення Світового океану;

• розробка й прийняття рекомендацій з різноманітних питань міжнародного судноплавства (вантажні перевезення; техно­логія; навколишнє середовище; пошуки й рятування на морі;

радіозв'язок; підготовка кадрів);

• розробка програм технічного співробітництва між країнами-членами;

• обговорення актуальних проблем міжнародного судноплав­ства й поширення інформації про новітні досягнення в техніці й управлінні навігацією.

У 1978 р. ЇМО заснувала Всесвітній день моря, щоб привернути увагу до проблеми безпеки на морі й збереження морських біоресурсів.

Інші заходи в рамках ЇМО стосувалися безпеки контейнерів, на­сипних вантажів, танкерів, призначених для перевезення зріджено­го газу, а також інших типів суден. Спеціальна увага була приділена стандартам навчання членів екіпажу, включаючи прийняття спеці­альної Міжнародної конвенції про підготовку й отримання моряками дипломів і несенні вахти.

Штаб-квартира ЇМО міститься в Лондоні.

6.3.2. Міжнародна організація цивільної авіації — ІКАО (Іпіетаїіопаї сіуіі Ауіаііоп Ог^апігаііоп — ІСАО)

Утворена в 1947 р., є спеціалізованим закладом системи ООН. До неї входять 190 держав-членів, а також і Україна. Штаб-квартира міс­титься в Монреалі (Канада).

119

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин.

Головна мета ІКАО — створення умов безпеки на міжнародних авіалініях, координація дій держав-членів для бездоганного функціо­нування Глобальної системи авіатранспорту.

Цілі ІКАО:сприяння будівництву цивільних літаків та їхня екс­плуатація; забезпечення потреб населення в безпечних, регулярних та ефективних перевезеннях авіатранспортом; підвищення ефектив­ності користування авіатранспортом за рахунок спрощення проце­дурних формальностей (митні, імміграційні, санітарні вимоги при перетині кордонів); сприяння безпеці польотів.

Функції ІКАО:

• розробка міжнародних стандартів, рекомендацій і практичних заходів щодо безпеки, регулярності й ефективності повітря­них перевезень;

• розробка правил польотів, складання аеронавігаційних карт;

• керівництво системами авіаційного електрозв'язку (радіочас­тоти);

• сприяння країнам, що розвиваються, у створенні й експлуата­ції власної авіатранспортної системи;

• забезпечення системи контролю за польотами, утворення ме­режі метеорологічних станцій і радіомаяків, пошукових й ря­тувальних організацій та засобів.

ІКАО має регіональні бюро в містах Бангкок, Дакар, Ліма, Ме­хіко, Найробі й Париж. Вони сприяють розвитку цивільної авіації в регіонах, консультують уряди країн-членів з технічних, правових і комерційних питань авіатранспорту, співробітничають із національ­ними організаціями цивільної авіації

6.3.3. Європейська конференція міністрів транспорту — ЄКМТ (Еигореап СопГегепсе ої Міпіаіегв ої Тгап$рог1 — ЕСМТ)

Утворена в 1953 р. Конференція має тісні функціональні зв'язки з ОЕСР; вона базується в штаб-квартирі ОЕСР у Парижі, її Секре­таріат входить до складу Секретаріату ОЕСР. Таке підпорядкування визначилося ще тоді, коли ОЕСР була європейською регіональною організацією. Утворення спеціальної організації з регулювання тран­спорту саме в Європі пояснюється надзвичайною густотою тран­спортної мережі в регіоні й великою інтенсивністю руху всіх видів транспорту.

120

МілСнародш організації з регулювання відносин у виробничій сфері_____________

Головна мета ЄКМТ — ефективне використання й розвиток за­гальноєвропейської транспортної мережі міжнародного значення.

Членами ЄКМТ є 31 європейська держава; Україна поки ще не увійшла до цієї організації.

Основні напрямки діяльності ЄКМТ формуються навколо'таких проблем:

• транспортна політика й інвестиції в транспортний сектор;

• розвиток інфраструктури;

• проблеми залізничного, автомобільного й річкового транспор­ту;

• міські перевезення;

• шляхова безпека й дорожні правила;

• транспорт і охорона довкілля;

• застосування нових технологій на транспорті. З 90-х років ЄКМТ виявляє активну зацікавленість у залучен-; ні країн Центральної та Східної Європи до загальноєвропейської ^транспортної мережі, до європейського «транспортного ринку». В ; 1994 р. на острові Крит відбулася Загальноєвропейська транспортна ; конференція, яка прийняла декларацію про сприяння такій інтегра-I ції. Йшлося про інвестиції в транспортну систему країн Центральної , та Східної Європи, створення механізму фінансування розвитку їх | транспортних мереж, розробку загальноєвропейської транспортної І- Політики. На цій конференції було прийнято важливу резолюцію про | утворення транс'європейських транспортних коридорів, які набули ' назви «критських коридорів». Таких коридорів дев'ять; чотири з них проходять через Україну.

Однією з проблем загальноєвропейської транспортної інтеграції е пристосування транспортних нормативів і правил, що діють у Схід­ній Європі, до західноєвропейських. Ця проблема перебуває в центрі уваги Ради міністрів.