8.5.Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Основні цілі та­ких організацій:

• регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких ко­ливань;

• запобігання затворюванню на ринках відповідних товарів;

• установлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари;

• усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації;

• забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки. Форми міжнародного регулювання товарних ринків досить різ­номанітні. Це міжурядові угоди, що діють під егідою ЮНКТАД; між­урядові угоди, що об'єднують країни-експортери та країни-імпортери товару; організації країн-експортерів. Міжурядові угоди, розроблені в системі ЮНКТАД, реалізуються на підставі Міжнародних товар­них угод (МТУ) і діяльності Міжнародних дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цін на сві­тових товарних ринках шляхом установлення раціонального співвід-

150

Міжнародне регулювання торговельних відносин___________________

ношення між попитом і пропозицією. Для цього ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976) і заснувала Спільний фонд для сировинних товарів. МТУ — це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями. Щодо міжнародних ор­ганізацій, то вони поділяються на такі групи:

'•. •багатосторонні товарні організації;

• міждержавні організації виробників та експортерів сировини. Багатосторонні організації складаються як з експортерів сиро­винних і сільськогосподарських товарів, так і з їхніх найважливіших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжнародні організації; міжнародні ради; міжнародні консультативні комітети;

міжнародні'дослідні групи. Багатосторонні організації діють у систе­мі оон.

Міжнародні організації головною метою вважають запобігання різних коливань цін на товар — як у бік підвищення, так і в бік па­діння. Вони регулюють такі ринки: какао, кава, натуральний каучук, цукор, зерно, тропічна деревина, джут.

Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних товарних угод. Їхньою метою є урегулювання відносин між учасниками угод шляхом надання інформації про стан і розвиток певних товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють і ринки маслинової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учасникам угод інформацію про кон'юнктуру ринку, обговорюють проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, сприяють врегу­люванню цін. Відомі два комітети: Міжнародний комітет з бавовни й Комітет ЮНКТАД з вольфраму.

. Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працюють під [ егідою ЮНКТАД. Вони здійснюють аналіз тенденцій на сировинних

• ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комі-' тети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й цинку, ніке-

- лю, міді.

| Міждержавні організації країн — виробників і експортерів сиро-' вини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають , нетто-споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, Що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій Цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є

151

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

переважно високорозвинуті країни. Значною мірою цієї мети вдало­ся досягти. Частка товарних асоціацій в поставках на світовий ринок сировини й продовольства сягає 55%, а за деякими товарами — на­віть 80—90% [7, с. 191]. Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, » Асоціація країн—виробників олова — 90% цього металу, Асоціація країн—виробників натурального каучуку — 95% каучуку від усього обсягу відповідного ринку.

Міжнародні організації експортерів сировини нараховують май­же три десятки. Найвпливовішою й дієвішою з цих організацій є ОПЕК.

8.5.1. Організація країн-експортерів нафти — ОПЕК (Ог§апіга<;іоп огйе Реігоіешп Ехрог1іп§ Соип<тіе$ — ОРЕС)

ОПЕК утворена в 1960 р. Її заснували країни, що належать пере­важно до регіону Перської затоки, який має найбільші розвідані по­клади нафти у світі. ОПЕК як постійно діюча організація була створе­на на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960р. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія і Венесуела (ініціатор створення). До цих п'яти країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще дев'ять: Катар (1961), Індонезія (1962—2ОО8, 1 листопада 2ОО8 р. вийшла зі складу ОПЕК), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973-1992, 2ОО7), Габон (1975-1994), Ангола (2ОО7).

Нині в ОПЕК входить 12 членів, з урахуванням змін складу, що відбулися в 2ОО7 р.: появи нового члена організації — Анголи й повер­нення до організації Еквадору. В 2ОО8 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем у картелі.

Штаб-квартира міститься у Відні.

ОПЕК з'явилась як відповідь на необмежене панування трансна­ціональних нафтових компаній (Брітіш пертолеум, Галф ойл, Стан­дарт ойл оф Каліфорнія та ін.) на світовому ринку нафти. Вони дик­тували ціни, обсяги видобутку й продаж нафти. Узгоджені дії країн ОПЕК лишили ці компанії їхнього монополістичного положення й самі почали встановлювати розміри видобутку нафти та її експорту, що істотно впливає на ціни. Фактично ОПЕК виступає колективним монополістом, що контролює значну частину нафтового ринку. Най-сильнішою акцією ОПЕК було різке підняття цін (майже в 10 разів) на початку 70-х років, що спричинило енергетичну кризу в світі.

152

Міжнародне регулювання торговельних відносин___________________

Особливо постраждали країни, що не мають енергетичних ресурсів;

відчули «нафтовий шок» також великі імпортери нафти серед розви­нутих країн (Японія, США, Італія, Франція). Високі ціни на нафту стимулювали розвиток енергозберігальних технологій. Згодом ціни їдали, але все ж таки вони значно вищі, ніж до початку 70-х років.

Країни — члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запа­сів нафти. На їхню частку припадає 40 % всесвітнього видобутку, або половина світового експорту нафти.

Головна мета ОПЕК — стабілізувати світові ціни на нафту на рів­ні, який забезпечує інтереси країн-членів.

Цілі:

• координація нафтової політики країн-членів;

• забезпечення стійких прибутків;

• регулярне постачання нафти споживачам;

• охорона довкілля.

Головним механізмом регулювання нафтового ринку ОПЕК вважає визначення загального граничного обсягу видобутку нафти й розподіл у його межах між країнами-членами. Якщо ціни стоять занадто високі, то обсяг видобутку й продажу розширюється; коли ' ціни падають, то приймаються колективні заходи щодо скорочення ; видобутку. Ця процедура непроста, вона ускладнюється економічни-I ми й політичними моментами. Кожна країна хоче мати більшу квоту , (зараз найбільша квота у Саудівської Аравії); до того ж визначення '; компромісного рішення ускладнюється політичними суперечками. І Для підтримки країн, що розвиваються, ОПЕК утворила Фонд '; міжнародного розвитку ОПЕК (1979). Фонд надає цим країнам ^; пільгові позики для здійснення проектів розвитку, програм і регулю­вання платіжного балансу. Ресурси Фонду складаються з добровіль­них внесків держав—членів ОПЕК, а також з прибутків, одержаних від інвестиційних і кредитних операцій.

Членами Фонду є ті самі держави, що й в ОПЕК. але управління Фондом й ОПЕК роздільне, оскільки їхні основні функції неоднако­ві: ОПЕК займається регулюванням нафтових ринків, а Фонд надає допомогу країнам, що розвиваються. Допомогу Фонду може отрима­ти будь-яка країна цієї групи, за винятком самих членів ОПЕК. Пози­ки можуть надаватися також міжнародним інститутам, які сприяють країнам, що розвиваються.

153

_______Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

ОПЕК намагається встановити ділові стосунки з іншими орга­нізаціями — із системою ООН, Європейським Союзом. Проте між ОПЕК і розвинутими країнами, що є найбільшими імпортерами на­фти, напруження не зникає: їхні інтереси діаметрально протилежні.