9.2.3. Технічна допомога мвф

Вона полягає в сприянні країнам-членам у здійсненні ними гро-иової, валютної політики, банківського нагляду, бюджетної і подат-Ксової політики, упорядкуванні статистики, в розробці фінансового й економічного законодавства.

^: Технічна допомога здійснюється шляхом направлення місій МВФ в центральні банки й міністерства фінансів країни. Така допо­мога надається на прохання країни. Експерти місії працюють у країні •звичайно 2—3 роки.

| Для підготовки кадрів у рамках технічної допомоги у Вашингто-| ні утворено інститут МВФ. Він організовує курси і семінари з.підби-|іцення кваліфікації державних службовців із країн—членів МВФ.

І 9.2.4. Випуск СДР

| Це специфічна функція МВФ для поповнення міжнародних ва-|Лютних резервів.

І СДР (СПЗ) — спеціальні права запозичення (Зресіа) Ога\уіп§ 1-Кі§1ії5 — ЗВЕ) — це міжнародний валютний актив. Вони призначені ?-Для поповнення офіційних валютних резервів, погашення дефіциту "Платіжного балансу країни й розрахунків її з Фондом.

165

Міжнародні організаціїяк регулятор міжнародних економічних відносин...

СДР поділяються між країнами-членами пропорційно їх квотам. Країни, що мають свій рахунок в СДР, можуть придбати в інших країнах-членах їхню валюту на відповідну суму. За зберігання СДР понад розподілених лімітів МВФ сплачує їхнім власникам відсоткові ставки, які коливаються в межах 1—14%.

Частка СДР у світових валютних резервах становить 2%. Курс СДР щодо долара розраховується на підставі «кошика» курсів провідних валют — долара США, фунта стерлінгів, євро, єни.

Міжнародний валютний фонд, незважаючи на певні суперечли­вості й труднощі функціонування, є головним органом регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин.

9.3. Група Всесвітнього банку (тНе лУогІаВапІї Сгоир)

Ця група складається з чотирьох основних інститутів — Міжна­родного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної фі­нансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ). До цієї ж гру­пи належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестицій­них спорів (МЦУІС), який має специфічні функції, але організацій­но пов'язаний із Всесвітнім банком.

Однією з цілей Всесвітнього банку є заохочення до інвестування з країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Про­те соціально-політична нестабільність у деяких регіонах робить ін­вестування там ризикованим. Щоб забезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Всесвітній банк формує в 1988 р. організацію, яка гарантувала б відшкодування можливих втрат від некомерційних ри­зиків, — Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблема­ми інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Всесвітнього банку із п'яти організацій.

Незважаючи на певну різницю у функціях всі організації Всесвіт­нього банку тісно пов'язані, насамперед єдністю цілей: сприяння ста­більному економічному зростанню країн-членів, допомога в рекон­струкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єди­на й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові — Президенту Всесвітнього банку, мають спільну адмі-

166

Міжнародне регулювання фінансової сфери________________________

ністративну систему. Президент Всесвітнього банку головує на нара­дах Ради директорів і відповідає за загальне керівництво діяльністю Групи Всесвітнього банку. За традицією, Президентом Всесвітнього банку стає громадянин США — країни, що є найбільшим акціонером Банку. Президент обирається Радою керуючих па п'ятирічний строк і може бути переобраний. П'ять віце-президентів, у т.ч. три старших і два виконавчих віце-президенти, відповідають за конкретні регіо-- ни, сектори, напрями діяльності й виконують інші конкретні функції. Водночас за функціями інститути Всесвітнього банку мають специ­фічні розбіжності. Розглянемо їх.