- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •1.2. Типологія міжнародних організацій
- •Основні етапи становлення й розвитку системи міжнародних організацій
- •Тема 2. Механізм функціонування міжнародних організацій
- •2.1. Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій
- •2.2. Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій
- •Змістовий модуль iі. Міжнародні міжурядові організації глобального типу та глобальні організації неурядового типу
- •Тема 3. Організація Об'єднаних Націй та міжнародне економічне співробітництво
- •3.1. Цілі та принципи діяльності оон
- •3.2. Організаційно-функціональна структура оон
- •3.3. Соціально-економічні органи оон
- •Тема 4. Міждержавні економічні організації загальної компетенції
- •4.1. Організація економічног.О співробітництва й розвитку (оеср)
- •4.2. Консультативні групи держав
- •Тема 5. Міжнародні неурядові економічні організації (мнео)
- •1.1. Особливості функціонування міжнародних неурядових організацій
- •5.2. Міжнародні об'єднання підприємців
- •5.1.1. Римський клуб
- •5.2.2. Лондонський клуб
- •5.2.3. Тристороння комісія
- •5.2.4. Європейський діловий конгрес (єдк)
- •5.2.5. Тихоокеанська економічна рада — тер
- •5.2.6. Рада тихоокеанського економічного
- •5.3. Міжнародні торговельні і торговельно-промислові палати
- •5.3.1. Міжнародна торговельна палата
- •5.3.2. Конфедерація Азіатсько-тихоокеанських торговельно-промислових палат — каттпп
- •Тема 6. Міждержавні організації з регулювання в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту й зв'язку
- •6.1. Організації з регулювання в галузі промисловості й енергетики
- •6.1.1. Організація з промислового розвитку — юнідо (ї-іпіїесі Nайоп8 Іпгіияігіаі Оеуеіортепі Ог§апІ2аііоп — иМво)
- •6.1.2. Міжнародна агенція з атомної енергії-магате (Іпіегпагіопаї Аіотіс Епег§у а§епсу — іаеа)
- •6.1.3. Агенція з ядерної енергії — аяе (Мисіеаг Епег§у а§епсу — nеа)
- •6.1.4. Міжнародна енергетична агенція — меа (Іпіегоаїіопаї Епег§у а§епсу — іеа)
- •6.2. Організації з регулювання в галузі сільського господарства й продовольства
- •6.2.3. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку — мфср (Іпіегпайопаї Ріша Гог а§гіси11:ига1 Оеуеіортепі — ірао)
- •6.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку
- •6.3.1. Міжнародна морська організація — їмо (Іпїетаііопаї Магіїіте Ог§апІ2аІіоп — їмо)
- •6.3.4. Європейська конференція цивільної авіації — єкак (Еигореап сіуіі Ауіаііоп СопГегепсе — есас)
- •6.3.6. Світовий поштовий союз — спс (ипіуегааі Рояіаі Чпіоп — пРи)
- •6.3.7. Міжнародний союз електрозв'язку — мсе (Іпіетаііопаї Теїесоттипісагіоп Цпіоп — іти)
- •Тема 7. Організації з регулювання в соціальній сфері
- •7.1. Міжнародна організація праці — моп (їпіетаііопаї їлЬог Ог§апігаИоп — іьо)
- •Тема 8. Міжнародні організації у сфері регулювання світової торгівлі
- •8.3. Міжнародний торговельний центр юнктад/сот — мтц (Іпіетаііопаї Тгскіе Сепіег ї/жтлд/ито - ітс)
- •8.5.Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків
- •8.5.2. Арабський Союз чавуну та сталі — асчс (АгаЬіап Ігоп апгі 8їее1 Цпіоп - аі5и)
- •Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні організації
- •9.1. Сучасна система міжнародних валютно-кредитних організацій
- •9.2. Міжнародний валютний фонд — мвф (ІпіетаНопаї Мопеіагу Рипа, — імр)
- •9.2.1. Функції Міжнародного валютного фонду
- •9.2.2. Кредитно-фінансова діяльність
- •9.2.3. Технічна допомога мвф
- •9.3. Група Всесвітнього банку (тНе лУогІаВапІї Сгоир)
- •9.3.1. Міжнародний банк реконструкції й розвитку — мбрр (Іпіегпаїіопаї Вапк і'ог Кесопяіпісііоп апгі Оеуеіортепі — івкв)
- •9.3.3. Міжнародна асоціація розвитку — мар (Іпіегпагіопаї Веуеіортеїн; Азяосіаїіоп — гоа)
- •9.3.4. Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — багі (МиШІаІегаІ Іпуеаітепі Сиагапіее а§епсу — міса)
- •9.4.1. Європейський банк реконструкції і розвитку — єбрр (тЬе Еигореап ВапЬ їог Кесопяігисііоп апо Веуеіортепї — евіш)
- •9.4.2. Міжамериканський банк розвитку — МаБр (Іпїег — Атегісап Пеуеіортепі Вапк — гов)
- •9.4.3. Африканський банк розвитку — АфБр (Авгісап Оеуеіортеиі: Вапіс — авв)
- •9.4.4. Азіатський банк розвитку — АзБр (Авіап ОеуеІортеШ; Вапк — асв)
- •9 •5. Банк міжнародних розрахунків — бмр (Вапіг/ог Іпіетаііопаї 8еМетепІ8 — віз)
- •2. З організацій енергетичної галузі назвіть такі, що належать до структури оеср:
- •Тема 10. Регіональні інтеграційні угруповання в Європі
- •10.1. Особливості еволюції інтеграційних процесів у Європі
- •10.2.3. Валютно-кредитна система Європейського Союзу
- •10.2.4. Соціальна політика Європейського Союзу
- •10.2.5. Спільна зовнішня політика й політика безпеки
- •10.3. Європейська асоціація вільної торгівлі — єавт (Еигореап Ргее Тгаае Астосгайои — ерга)
- •10.4. Співдружність Незалежних Держав — снд (СоттопюеаНн о/Іпаерепаепі 8іаіе& — сі8)
- •10.4.1. Цілі, принципи і структура сйд
- •10.4.2. Проблеми економічної інтеграції в снд
- •Тема 11. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці
- •1.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-тихоокеанському регіоні
- •11.1.1. Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво атес (Аяіап-РасШс Есопотіс Соорегаїіоп - арес)
- •11.1.4. Рада арабської економічної єдності — раеє (Сошісії ої АгаЬ Есопотіс Чпііу - саЕи)
- •11.1.5. Шанхайська організація співробітництва (шос)
- •1.2. Регіональні організації в Північній та Південній Америці
- •11.2.2. Південний спільний ринок — меркосур (Мегсаїїо Сотип (іеі 8иг - мекс05иК)
- •11.2.4. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок — каріком (СаггіЬеап Соштипііу апа Соттоп Магкеі - сакісом)
- •1.3. Інтеграційні угруповання в Африці
- •11.3.2. Спільний ринок Східної та Південної Африки — комеса (Соттоп МагЬеї Гог Еааіет апгі ЗоиіЬет аМса — соме8а)
- •11.3.3. Південноафриканське співтовариство розвитку — садк (5оиіЬет Аітісап Пеуеіортепі: Соттітіїу — 8аос)
- •Тема 12. Діяльність України в міжнародних організаціях
- •12.1. Україна в організаціях глобального типу
- •12.2. Україна в міжнародних регіональних організаціях
- •12.2.1. Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •12.2.2. Організація Чорноморського економічного співробітництва (очес)
- •12.2.3. Гуам
- •12.3. Європейський вибір України
- •1. Ідею «Сполучених Штатів Європи» висунув після закінчення Другої світової війни:
- •1. Наслідком якого процесує міжнародна економічна інтеграція:
- •3. Якими рисами характеризується митний союз:
- •40. Головним напрямом діяльності юнідо е сприяння промислового розвитку:
Тема 4. Міждержавні економічні організації загальної компетенції
До цієї групи міждержавних організацій належать МДЕО, сфера економічних інтересів яких дуже широка, практично необмежена. Будь-яка проблема економічного характеру може стати об'єктом уваги такої організації. Загальна економічна компетенція притаманна ООН, Раді Європи, ОЕСР та регіональним інтеграційним об'єднанням. Але діяльність регіональних міждержавних організацій все ж таки просторово обмежується, і тому вони виокремлюються в самостійну типологічну групу. Щодо Організації економічного співробітництва й розвитку, то вона є глобальною економічною організацією загальної компетенції. Глобальний характер діяльності ОЕСР зближує цю організацію з ООН. Різниця ж полягає в тому, що, незважаючи на багатофункціональність характер діяльності, функції ОЕСР не виходять за межі соціально-економічної сфери. Інша відмінність: ООН є відкритою організацією, а ОЕСР — напівзакрита;
хоча статутом передбачається можливість будь-якої організації стати членом ОЕСР, в дійсності має місце жорсткий відбір кандидатів з боку засновників організації.
Загальною компетенцією в економічній сфері характеризуються й консультативні групи держав («Група Семи», «Група Десяти» тощо). Фактично вони ще не є організаціями: у них немає статуту й постійних органів, наради відбуваються не за графіком, а коли постає нагальна необхідність. Але їхня роль у міжнародних відносинах досить велика, особливо «Групи Семи». Їхні рішення беруть до уваги такі організації, як ОЕСР, Всесвітній банк, МВФ та ін. Ось чому консультативні групи доцільно розглянути разом із МДЕО.
4.1. Організація економічног.О співробітництва й розвитку (оеср)
Свою назву й сучасну цілеспрямованість ОЕСР .здобула в 1960 р. Вона стала спадкоємицею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що була утворена в 1948 р. для сприяння реалізації «плану Маршалла». Нагадаємо, що цей план був спрямований на економічну допомогу США країнам Європи, що постраждали внаслідок світової війни. За відомих політичних обставин «планом Маршалла» були охоплені тільки західноєвропейські країни. Вже до середини 50-х років план практично було виконано, Західна Європа не тільки відновила зруйноване господарство, а й перевершила довоєнний рівень. Більше того, найбільші країни цього регіону (ФРН, Франція, Велика Британія, Італія) за деякими економічними показ-: никами наблизилися до США і не мали вже колишньої потреби в до-;. помозі з боку США й Канади. Вони вже самі були здатні на екопоміч-: ну допомогу менш розвинутим країнам.
У цих умовах мета організації змінилася. Із регіональної організації, якою, по суті, була ОЄЕС, нове об'єднання перетворилося на орга-; нізацію глобального типу, яке об'єднує наймогутніші в економічному І. (та й політичному) відношенні країни світу. Сьогодні ОЕСР — сво-;єрідний клуб найбагатших держав. «Перепусткою» до цього клубу є:
Ірозвинуті ринкові відносини, високий рівень життя, демократизація ''країни. Якщо нова країна входить до ОЕСР, то це означає, що вона |вже належить до типу економічно розвинутих країн. Правда, ставити |.3нак тотожності між ОЕСР і групою розвинутих країн, мабуть, не зо-
Рім варто, бо є винятки (про них — далі). Нині ОЕСР складається з і країн-членів (табл.4.1)
Таблиця 4.1.
Склад ОЕСР2
1. Австрія |
2. Канада |
3. Словаччина |
4. Австралія |
5. Люксембург |
6.США |
7. Бельгія |
8. Мексика |
9. Туреччина |
10. Велика Британія |
11. Нідерланди |
12. Угорщина |
13.Греція |
14. Німеччина |
15. Фінляндія |
16. Данія |
17. Нова Зеландія |
18. Франція |
19. Ірландія |
20. Норвегія |
21. Чехія |
22. Ісландія |
23. Польща |
24. Швейцарія |
25. Іспанія |
26. Португалія |
27. Швеція |
28.Італія |
29. Республіка Корея |
ЗО. Японія |
У роботі ОЕСР бере участь також Європейський Союз на правах колективного члена. Частка країн ОЕСР становить 60% у світовому валовому продукті.
Деякі пояснення щодо складу організації. Усі західноєвропейські країни (включаючи Туреччину) стали її членами як отримувачі допомоги за «планом Маршалла». США, Канада, Австралія й Нова Зеландія за цим планом виступали як «донори». Японія увійшла до клубу згодом як високорозвинута держава. Щодо Мексики й Республіки Корея, то це, за типологією, поки що нові індустріальні держави, правда, з високими темпами розвитку. Польща, Угорщина Словаччина й Чехія стали членами ОЕСР наприкінці 90-х років як країни, що виявили найвищий рівень економічних перетворень серед країн з перехідною економікою. Ці країни поступаються за рівнем економічного розвитку решті членів ОЕСР; ось чому їх поки ще не можна повністю зарахувати до типологічної групи розвинутих держав. Але їх членство в'ОЕСР визначає перспективу подальшого розвитку. 16 травня 2ОО7 р., за підсумками дводенного засідання ОЕСР у Парижі, для початку переговорів про членство в Організації були запрошені Росія, Естонія, Словенія, Ізраїль і Чилі. Для переговорів про можливе розширення ОЕСР були запрошені Бразилія, Китай, Індія, Індонезія і Південно-Африканська Республіка.
Ухваленню рішення про членство передує схоже за процедурою ухвалення рішення про початок переговорів щодо вступу. Такі переговори тривають від одного до двох років і слугують для з'ясування ступеня відповідності економічних правил, юридичної й інституціо-нальної структури країни-претендента стандартам, досягнутим країнами ОЕСР.
Розширення складу членів ОЕСР означає, що поступово ця організація втрачає свою напівзакритість і стає дійсно глобальною. Участь в ОЕСР відкриває для країни-члена великі можливості для рівного співробітництва з найбагатшими державами.
Основна мета ОЕСР:
• сприяти стійкому розвитку світової економіки;
• забезпечувати високий рівень економічного зростання, зайнятості й добробуту в країнах-членах;
• забезпечувати фінансову стабільність як у країнах-членах, так і в усьому світі;
• сприяти розширенню світової торгівлі на багатосторонній не-дискримінаційній основі, згідно з міжнародними обов'язками;
• лібералізувати рух капіталів;
• сприяти ефективному використанню економічних ресурсів;
• заохочувати дослідження і професійну підготовку в галузі науки й техніки;
• сприяти економічному розвитку країн, іцо розвиваються.
Ми бачимо, що мета ОЕСР виходить за суто корпоративні межі й має глобальну спрямованість. Це означає, що метою засновників ОЕСР є організація, яка координувала б й регулювала міжнародні зв'язки на великому світовому просторі. Таким чином, ОЕСР набуває рис ООН, дублює її функції в сфері економіки. Проте дієвість її заходів вища, враховуючи політичну монолітність країн-членів і потужні важелі економічного впливу. Рішення, що приймає ОЕСР, беруться до уваги при розгляданні відповідних проблем економічними органами ООН.
Організаційно-функціональна структура. ОЕСР складається з п'яти головних органів, двох автономних органів (агентств), Центру досліджень у галузі освіти й Центру розвитку ОЕСР, а також численних комітетів, робочих груп та експертних комісій (їх понад 2ОО).
Рада — вищий орган ОЕСР. Вона складається з представників країн-членів. На своїх засіданнях Рада розглядає кардинальні питання економічної політики. Залежно від змісту питання, що обговорюється. Рада збирається один раз на рік на рівні міністрів фінансів або економіки, торгівлі, закордонних справ. Звичайні засідання відбуваються двічі на місяць на рівні постійних представників. Рішення приймає консенсус, вони обов'язкові для держав-членів. До речі, це відрізняє ОЕСР від економічних органів ООН, де рішення здебільшого рекомендаційні характер. Обов'язковість виконання рішень підвищує дієвість ОЕСР.
Виконавчий комітет здійснює оперативні й контролюючі функції, готує засідання Ради. Він складається із 14 членів. З них 7 — постійні члени (від США, Японії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Канади), а 7 щороку призначаються за ротаційним принципом. Для обговорення питань утворено також Виконавчий комітет в особливому складі, до якого входять вищі посадові особи держав-членів.
Комітет сприяння розвитку (КСР) розробляє програми розвитку країн-членів ОЕСР, а також допомоги країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою. Він визначає обсяг ресурсів, необхідних для піднесення економіки, боротьби із злиденністю в найменш розвинутих країнах. У 1993 р. Комітет прийняв рішення, згідно з якими допомога, що входить до поняття «офіційна допомога розвитку», поширюється і на країни Центральної та Східної Європи.
Центр із співробітництва з європейськими країнами з перехідною економікою було засновано в 1990 р., тобто в той час, коли кардинальні соціально-економічні зрушення в соціалістичних країнах ставали реальністю. Мета Центру: координувати співробітництво ОЕСР з цією групою країн у галузі економічної й соціальної політики; надавати технічну допомогу; складати програми розвитку й контролювати за їхнє виконання.
Центр здійснює підготовку фахівців у таких галузях: конкуренція, ринок праці, соціальна політика, банківська справа, фінансова система, оподаткування, торгівля, інвестиції, промисловість, сільське господарство, енергетика, освіта, навколишнє середовище, статистика [51, с. 167]. Форма підготовки кадрів — семінари, практикуми, технічні місії та ін. Фахівці, що одержали підготовку через Центр, краще адаптуються до нових економічних реалій і здатні ефективніше здійснювати реформування національної економіки.
Секретаріат ОЕСР складається з 13 директоратів, що відають основними комітетами: економіки; статистики; навколишнього середовища; співробітництва в галузі розвитку; торгівлі й підприємництва; науки, технології й промисловості; інформатики й комунікації; бюджету і фінансів; адміністрації й персоналу.
Секретаріат очолює Генеральний секретар, якого призначає Рада на 5 років. Секретаріат виконує повсякденну оперативну роботу, забезпечує діяльність Ради й Виконавчого комітету.
До складу ОЕСР входять комітети, що здійснюють координаційну роботу в широкому діапазоні економічних проблем. Вони утворені за галузевим принципом.
Склад комітетів відповідає аналогічним міністерствам і відомствам, які є в урядових структурах держав-членів.
Система ОЕСР включає два автономних органи — Міжнародну енергетичну агенцію (МЕА) та Агенцію з ядерної енергії (АЯЕ). Ці агенції є форумом для обговорення енергетичних проблем, що постають перед членами ОЕСР.
Серед допоміжних органів ОЕСР слід виокремити два науково-дослідних центри.
Центр досліджень і новацій у галузі освіти (ЦДНО) утворено в 1968 р. для сприяння науковим дослідженням у сфері освіти з метою її програмного розвитку. Центр розробляє й апробує нові методи й моделі освіти, розповсюджує інформацію про новітні системи навчання.
Центр розвитку ОЕСРаналізує й узагальнює досвід про розробку й впровадження в життя економічних ідей, економічної політики з метою підвищення ефективності управління економікою, надання нового імпульсу розвитку народного господарства країн-членів. Цей досвід і знання Центр надає в розпорядження також країнам, що розвиваються. Центр має бібліотеку, яка містить роботи з економічних і соціальних проблем країн, що розвиваються.
Фінансування ОЕСР здійснюється із двох джерел. Основна частина фінансування (Рагі І), що йде на забезпечення роботи Секретаріату й роботи штатних співробітників профільних Директоратів і Комітетів із проектам, формується із обов'язкових внесків країн-членів. Розмір щорічного внеску визначається часткою ВВП країни в загальному ВВП — сукупному продукті країн ОЕСР.
Друга частина фінансування — це добровільні внески країн-членів і країн-партнерів за участь у проектах і програмах роботи профільних Комітетів.
У 2ОО9 р. бюджет ОЕСР становив — 303 млн євро.