- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •1.2. Типологія міжнародних організацій
- •Основні етапи становлення й розвитку системи міжнародних організацій
- •Тема 2. Механізм функціонування міжнародних організацій
- •2.1. Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій
- •2.2. Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій
- •Змістовий модуль iі. Міжнародні міжурядові організації глобального типу та глобальні організації неурядового типу
- •Тема 3. Організація Об'єднаних Націй та міжнародне економічне співробітництво
- •3.1. Цілі та принципи діяльності оон
- •3.2. Організаційно-функціональна структура оон
- •3.3. Соціально-економічні органи оон
- •Тема 4. Міждержавні економічні організації загальної компетенції
- •4.1. Організація економічног.О співробітництва й розвитку (оеср)
- •4.2. Консультативні групи держав
- •Тема 5. Міжнародні неурядові економічні організації (мнео)
- •1.1. Особливості функціонування міжнародних неурядових організацій
- •5.2. Міжнародні об'єднання підприємців
- •5.1.1. Римський клуб
- •5.2.2. Лондонський клуб
- •5.2.3. Тристороння комісія
- •5.2.4. Європейський діловий конгрес (єдк)
- •5.2.5. Тихоокеанська економічна рада — тер
- •5.2.6. Рада тихоокеанського економічного
- •5.3. Міжнародні торговельні і торговельно-промислові палати
- •5.3.1. Міжнародна торговельна палата
- •5.3.2. Конфедерація Азіатсько-тихоокеанських торговельно-промислових палат — каттпп
- •Тема 6. Міждержавні організації з регулювання в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту й зв'язку
- •6.1. Організації з регулювання в галузі промисловості й енергетики
- •6.1.1. Організація з промислового розвитку — юнідо (ї-іпіїесі Nайоп8 Іпгіияігіаі Оеуеіортепі Ог§апІ2аііоп — иМво)
- •6.1.2. Міжнародна агенція з атомної енергії-магате (Іпіегпагіопаї Аіотіс Епег§у а§епсу — іаеа)
- •6.1.3. Агенція з ядерної енергії — аяе (Мисіеаг Епег§у а§епсу — nеа)
- •6.1.4. Міжнародна енергетична агенція — меа (Іпіегоаїіопаї Епег§у а§епсу — іеа)
- •6.2. Організації з регулювання в галузі сільського господарства й продовольства
- •6.2.3. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку — мфср (Іпіегпайопаї Ріша Гог а§гіси11:ига1 Оеуеіортепі — ірао)
- •6.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку
- •6.3.1. Міжнародна морська організація — їмо (Іпїетаііопаї Магіїіте Ог§апІ2аІіоп — їмо)
- •6.3.4. Європейська конференція цивільної авіації — єкак (Еигореап сіуіі Ауіаііоп СопГегепсе — есас)
- •6.3.6. Світовий поштовий союз — спс (ипіуегааі Рояіаі Чпіоп — пРи)
- •6.3.7. Міжнародний союз електрозв'язку — мсе (Іпіетаііопаї Теїесоттипісагіоп Цпіоп — іти)
- •Тема 7. Організації з регулювання в соціальній сфері
- •7.1. Міжнародна організація праці — моп (їпіетаііопаї їлЬог Ог§апігаИоп — іьо)
- •Тема 8. Міжнародні організації у сфері регулювання світової торгівлі
- •8.3. Міжнародний торговельний центр юнктад/сот — мтц (Іпіетаііопаї Тгскіе Сепіег ї/жтлд/ито - ітс)
- •8.5.Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків
- •8.5.2. Арабський Союз чавуну та сталі — асчс (АгаЬіап Ігоп апгі 8їее1 Цпіоп - аі5и)
- •Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні організації
- •9.1. Сучасна система міжнародних валютно-кредитних організацій
- •9.2. Міжнародний валютний фонд — мвф (ІпіетаНопаї Мопеіагу Рипа, — імр)
- •9.2.1. Функції Міжнародного валютного фонду
- •9.2.2. Кредитно-фінансова діяльність
- •9.2.3. Технічна допомога мвф
- •9.3. Група Всесвітнього банку (тНе лУогІаВапІї Сгоир)
- •9.3.1. Міжнародний банк реконструкції й розвитку — мбрр (Іпіегпаїіопаї Вапк і'ог Кесопяіпісііоп апгі Оеуеіортепі — івкв)
- •9.3.3. Міжнародна асоціація розвитку — мар (Іпіегпагіопаї Веуеіортеїн; Азяосіаїіоп — гоа)
- •9.3.4. Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — багі (МиШІаІегаІ Іпуеаітепі Сиагапіее а§епсу — міса)
- •9.4.1. Європейський банк реконструкції і розвитку — єбрр (тЬе Еигореап ВапЬ їог Кесопяігисііоп апо Веуеіортепї — евіш)
- •9.4.2. Міжамериканський банк розвитку — МаБр (Іпїег — Атегісап Пеуеіортепі Вапк — гов)
- •9.4.3. Африканський банк розвитку — АфБр (Авгісап Оеуеіортеиі: Вапіс — авв)
- •9.4.4. Азіатський банк розвитку — АзБр (Авіап ОеуеІортеШ; Вапк — асв)
- •9 •5. Банк міжнародних розрахунків — бмр (Вапіг/ог Іпіетаііопаї 8еМетепІ8 — віз)
- •2. З організацій енергетичної галузі назвіть такі, що належать до структури оеср:
- •Тема 10. Регіональні інтеграційні угруповання в Європі
- •10.1. Особливості еволюції інтеграційних процесів у Європі
- •10.2.3. Валютно-кредитна система Європейського Союзу
- •10.2.4. Соціальна політика Європейського Союзу
- •10.2.5. Спільна зовнішня політика й політика безпеки
- •10.3. Європейська асоціація вільної торгівлі — єавт (Еигореап Ргее Тгаае Астосгайои — ерга)
- •10.4. Співдружність Незалежних Держав — снд (СоттопюеаНн о/Іпаерепаепі 8іаіе& — сі8)
- •10.4.1. Цілі, принципи і структура сйд
- •10.4.2. Проблеми економічної інтеграції в снд
- •Тема 11. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці
- •1.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-тихоокеанському регіоні
- •11.1.1. Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво атес (Аяіап-РасШс Есопотіс Соорегаїіоп - арес)
- •11.1.4. Рада арабської економічної єдності — раеє (Сошісії ої АгаЬ Есопотіс Чпііу - саЕи)
- •11.1.5. Шанхайська організація співробітництва (шос)
- •1.2. Регіональні організації в Північній та Південній Америці
- •11.2.2. Південний спільний ринок — меркосур (Мегсаїїо Сотип (іеі 8иг - мекс05иК)
- •11.2.4. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок — каріком (СаггіЬеап Соштипііу апа Соттоп Магкеі - сакісом)
- •1.3. Інтеграційні угруповання в Африці
- •11.3.2. Спільний ринок Східної та Південної Африки — комеса (Соттоп МагЬеї Гог Еааіет апгі ЗоиіЬет аМса — соме8а)
- •11.3.3. Південноафриканське співтовариство розвитку — садк (5оиіЬет Аітісап Пеуеіортепі: Соттітіїу — 8аос)
- •Тема 12. Діяльність України в міжнародних організаціях
- •12.1. Україна в організаціях глобального типу
- •12.2. Україна в міжнародних регіональних організаціях
- •12.2.1. Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •12.2.2. Організація Чорноморського економічного співробітництва (очес)
- •12.2.3. Гуам
- •12.3. Європейський вибір України
- •1. Ідею «Сполучених Штатів Європи» висунув після закінчення Другої світової війни:
- •1. Наслідком якого процесує міжнародна економічна інтеграція:
- •3. Якими рисами характеризується митний союз:
- •40. Головним напрямом діяльності юнідо е сприяння промислового розвитку:
10.2.3. Валютно-кредитна система Європейського Союзу
Утворення валютно-кредитних і фінансових інститутів Європейського Союзу, особливості їх функціонування пов'язанні з певними етапами розвитку європейської економічної інтеграції. Основними елементами валютної інтеграції є: режим спільно плаваючих валютних курсів; валютна інтервенція; утворення колективної валюти як міжнародного платіжно-резервного засобу; спільні фонди взаємного кредитування країн-членів для підтримки курсів валют; міжнародні регіональні валютно-кредитні і фінансові організації для валютного й кредитного регулювання [25, с. 96].
Уже із самого початку функціонування Європейського економічного співтовариства відповідно з Римським договором було утворено Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейський фонд розвитку (ЄФР), згодом виникли й інші інститути. Валютно-кредитні й фінансові організації ЄС є складовими елементами Європейської валютної системи, вищим досягненням еволюції якої стало утворення Європейського валютного союзу.
Європейська валютна система (Еигореап Мопеїагу 5у8іет — ЕМ8) була утворена в^ 1979 р. з ініціативи урядів Франції та ФРН.
216
Інтеграційні процеси в Європі
До неї увійшли не всі члени Співтовариства; Велика Британія не зразу погодилася стати її учасницею, а в 1992 р. вийшла із системи. ЄВС була заснована з метою регулювання валютних курсів країн Співтовариства. Для підтримки курсів було використано Європейський фонд валютного співтбвариства (ЄФВС), котрий надавав кредити урядам для покриття дефіциту платіжного балансу. : Для полегшення взаємних розрахунків у 1961 р. було уведено
європейську розрахункову одиницю (ЄРО), яка мала золотий вміст '- і профункціонувала до 1972 р. В 1979 р. розрахунковою одиницею
стала ЕКЮ (Еигореап сиггепсу ипії - ЕСП). Вона розраховувалась на | основі валютного кошика з 12 валют. Емісію ЕКЮ здійснював ЄФВС. ^ Вона виконувала такі функції: була еталоном вартості в системі | обмінного курсового механізму; індикатором відхилення ринкових : курсів валют; рахунковою одиницею в операціях по валютним | інтервенціям; засобом розрахунку між центральними банками.
; Відповідно до Маастрихтського договору почалося формування ^ Економічного й валютного союзу. Було засновано Європейський І, валютний інститут (ЄВІ), який здійснював безпосередньо підготовку | Європейського валютного союзу — ЄВС (Еигореап Мопеїагу Цпіоп | — ЕМУ). Європейський валютний інститут прийшов на зміну | Європейському фонду валютного співробітництва, який вичерпав І; свої функції. Одним з головних завдань ЄВІ було створення умов для .' введення нової міжнародної валютної одиниці — євро.
Для запровадження євро в обіг держави мали виконати умови, які відомі як критерії конвергенції:
темпи інфляції не повинні перевищувати більше ніж на 1,5% середнього показника у трьох країнах з найменшим зростанням цін;
відсоткові ставки по довгостроковим кредитам не повинні перевищувати 2% відсотка середнього показника для трьох країн з найменшим зростанням цін;
дефіцит державного бюджету не повинен бути більшим ніж 3% від ВВП;
державний борг не може перевищувати 60% ВВП;
протягом двох років валюта не повинна девальвуватися і "її обмінний курс не повинен виходити за межі коливань обмінних курсів, установлених у рамках Європейської валютної системи.
217
_______Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...
Свої функції ЄВІ виконав до початку 1999 р., коли євро замінив ЕКЮ. З цього часу йому на заміну приходить Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ).
Розглянемо роль і місце кожного інституту в системі валютних відносин ЄС.
Європейський інвестиційний банк — ЄІБ (Еигореап Іпуезітепі Вапк — ЕІВ) утворено в 1938 р.; місцезнаходження — м. Люксембург.
Основні цілі ЄІБ:
• фінансування капіталовкладень в економіку країн ЄС;
• освоєння найменш розвинутих регіонів ЄС;
• реконструкція і будівництво підприємств, які не можуть бути здійснені силами однієї країни;
• модернізація галузевої структури економіки;
• створення спільних господарських об'єктів, що являють інтерес для країн ЄС;
• розвиток пріоритетних галузей.
Операційна структура банку складається з Ради керуючих, Директорату й Президента. Рада керуючих — вищий орган. Вона складається з міністрів фінансів країн-членів. Рада визначає кредитну політику банку, затверджує щорічні баланси, виносить рішення про надання кредитів, випуск позик, установлює відсоткові ставки.
Уставний капітал банку складається із внесків країн-членів. Кожна країна має квоту, що відповідає її економічній потужності. Найбільші квоти в Німеччині, Франції, Великій Британії та Італії. Крім того, банк практикує облігаційні позики. Рейтинг ЄІБ на міжнародних валютних ринках дуже високий, тому комерційні банки й компанії охоче дають йому позики.
Банк надає довгострокові позики державним органам і приватним компаніям країн ЄС. Кредити банку спрямовуються переважно на регіональний розвиток порівняно відсталих районів (наприклад, Південь Італії). Із загальної суми кредитів 75% одержують країни ЄС, решту — в основному асоційовані члени. Відсоткова ставка визначається виходячи з ринкових ставок. Для кредитування малорентабельних проектів в асоційованих країнах встановлюються пільгові кредити (строком на 40 років) під 1—2%.
Європейський фонд розвитку — ЄФР (Еигореап Оеуеіортепї Анісі — ЕОР) утворено в 1958 р. в рамках Європейського Інвестицій-
218
Інтеграційні процеси в Європі
ного банку. Його метою є надання допомоги країнам, що розвиваються, асоційованим з ЄС.
Управляє фондом Генеральний директор Комісії ЄС з питань співробітництва й розвитку. Країни, що розвиваються, мають право дорадчого голосу. Ресурси ЄФР формуються за рахунок безвідплатних внесків країн ЄС. Найбільші квоти внесків мають Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія.
Функцією ЄФР є кредитування на компенсацію втрат при експорті сільськогосподарської й мінеральної сировини, а також координація двосторонніх програм допомоги країнам, що розвиваються. Для виконання цієї функції в рамках ЄФР утворено два спеціалізованих фонди: МІНЕКС і СТАБЕКС.
Фонд МІНЕКС (МШЕХ Рипсі) утворено в 1980 р. Він фінансує асоційовані країни в разі скорочення ними експорту промислової сировини через скорочення обсягів виробництва в країнах ЄС. Фонд СТАБЕКС (5ТАВЕХ Рипсі) утворено в 1975 р. Він компенсує втрату валюти асоційованих країн у разі падіння експортних цін на сільськогосподарську сировину.
Європейська система Центральних банків (ЄСЦБ) почала функціонувати з 1999 р. Її основні цілі:
• забезпечення цінової стабільності;
• розробка й реалізація єдиної грошової політики;
• здійснення валютних операііій згідно з Маастрихтським договором;
• управління офіційними валютними резервами держав-членів;
• зміцнення платіжної політики.
Серцевиною ЄСЦБ є Європейський центральний банк — ЄЦБ (Еигореап Сепїгаї Вапк — ЕСВ). Він міститься у Франкфурті-на-: Майні (Німеччина). Основні його функції:
• контролювання грошової маси в обігу;
• встановлення базисних процентних ставок;
• встановлення ліміту бюджетних витрат.
Емісія євро здійснюється національними центральними банками. В 2ОО2 р. євро замінив національні валюти в обігу. Велика Британія не приєдналася до Європейського валютного союзу.
Організаційно ЄЦБ складається з Виконавчого правління, Управлінської ради, Загальної ради. Виконавче правління включає
219
Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...
президента, віце-президента й інших членів; воно координує реалізацію валютної політики. Управлінська рада включає Виконавче правління й управлінчих національних центральних банків; вона відає поточними справами валютної політики. Загальна рада відповідає за зв'язки між країнами ЄВС та іншими країнами ЄС.
Європейський фонд регіонального розвитку — ЄФРР (Еигоре-ап Веуеіоршепі; Рипсі — ЕКОР) утворено в 1975 р. для стимулювання розвитку відсталих регіонів у країнах ЄС шляхом фінансування народногосподарських об'єктів. Ресурси фонду формуються за рахунок спільних бюджетних коштів країн ЄС.
Основна діяльність ЄФРР — надання субсидій для вирішення економічного розвитку відсталих районів країн ЄС. Переважну частину субсидій одержали Італія, Велика Британія, Греція, Ірландія [34,с.120].