Тема 11. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці

1.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-тихоокеанському регіоні

Азія являє собою величезний за територією простір, на якому роз­ташовані країни, що контрастно відрізняються величиною, кількістю населення, економічною потужністю, культурними й конфесійними особливостями. Це, на відміну від Європи (яка більш однорідна), створює додаткові перешкоди на шляху до інтеграції. Незважаючи на зусилля лідерів країн регіону, інтеграція тут не просунулась поки що далі від зони вільної торгівлі. Частка взаємної торгівлі в повному об­сязі зовнішньої торгівлі, що є показником рівня інтегрованості, зна­чно менша для країн—членів угруповань, ніж частка їхньої торгівлі з іншими країнами.

Проте цей регіон має дуже великий потенціал — як у людських і природних ресурсах, так і в рівнях і темпах виробництва. Якщо брати до уваги тільки Азію, то тут є таких два економічних гіганти, як Японія й Китай; нові індустріальні країни із швидкими темпами

241

_______Міжнародні організаціїяк регулятор міжнародних економічних відносин...

розвитку — Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни; країни з потенційно широким внутрішнім ринком — Індія, Пакистан, Індо­незія; країни з перехідною економікою, які можуть одержати новий імпульс розвитку, — Росія, азіатські й закавказькі республіки колиш­нього СРСР; нафтовидобувні країни Перської затоки, що мають не тільки нафту, але й контролюють значні валютні кошти.

Останнім часом у процес інтеграції до азіатських країн підклю­чилися неазіатські країни басейну Тихого океану — США, Австра­лія, Нова Зеландія, Канада, острівні держави океану. Таким чином утворюється велетенський за територією й економічною потужністю простір під назвою Азіатсько-тихоокеанський регіон.

Процес утворення регіональних економічних організацій в Азіатсько-тихоокеанському регіоні розпочався невдовзі після закін­чення Другої світової війни і збігся з початком широкої деколонізації країн регіону. Активну участь у цьому процесі взяла Велика Брита­нія, яка очолювала колись обсяжну колоніальну імперію і мала тут певні інтереси. Пізніше зацікавлення в процесі лібералізації торгів­лі й умов для інвестицій у цьому регіоні виявили США, Австралія, Нова Зеландія. Японія ж здавна вважала Південно-Східну Азію й басейн Тихого океану сферою своїх економічних і політичних інтер­есів. Таким чином, розвинуті держави або безпосередньо присутні в організаціях цього регіону, або впливають на їхню діяльність.

Серед перших регіональних угруповань були Комісія для країн Південної частини Тихого океану — КПТО (1947), «план Коломбо» (1950), Асоціація держав Південне-Східної Азії — АСЕАН (1967), Азіатська організація з питань продуктивності — АОП (1961). Саме ці організації мали дати імпульс розвиткові колишніх колоній через спільне співробітництво в економічній сфері. Згодом з'являються об'єднання на новій основі. Зусиллями країн Близького Сходу утво­рюється ОПЕК (1960), Рада арабської економічної єдності (1964), Організація арабських країн-експортерів нафти — ОАПЕК (1968), Рада із співробітництва арабських країн Перської затоки (1981). До цих організацій увійшли країни, що розбагатіли на нафті, мали спільні політичні інтереси (принаймні, до війн Іраку з Іраном і ОАЕ), близь­кі культуру й релігію. Вони вже не спиралися на допомоіу західних країн, навіть навпаки, час від часу опинялися до них у протистоянні. Організації цього типу є замкненими або напівзамкненими, оскільки

Розвиток інтеграційних процесів у регіонах Азії, Африки й Америки________

мають обмеження не тільки за регіоном, а й на національній (мовній) та конфесійній засадах.

Як субрегіональне угруповання, була заснована Асоціація регіо­нального співробітництва Південної Азії (СААРК).

Поява на світовому економічному просторі нових індустріальних країн (НІК), економічний ривок Китаю змінили ситуацію в Південно-Східній, Східній Азії та Океанії в 70-х — 80-х роках і привернули до цього регіону ще більшу увагу розвинутих країн. У 1971 р. острівні країни Тихого океану об'єднуються в Південнотихоокеанський форум (ПТФ) під егідою і за участю Австралії та Нової Зеландії. В 1989 р. утворюється найбільша в світі за простором і обсягом ресурсів органі­зація — Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), до якого увійшли, крім держав Азії й Океанії, також США, Канада, Ав­стралія, Нова Зеландія і деякі латиноамериканські держави.

Соціально-економічні перетворення на терені колишніх со­ціалістичних країн Азії сприяли їхньому вступу до інтеграційних угруповань регіону. Так, ще в 1985 р. до Організації економічного співробітництва (ОЕС), яка була заснована Туреччиною, Іраном і Пакистаном, увійшли Азербайджан і середньоазіатські республі­ки колишнього СРСР. У 1997 р. до АТЕС була прийнята Росія, а в 1999 р. - В'єтнам.