12.2. Україна в міжнародних регіональних організаціях

Україна є членом таких регіональних інтеграційних угруповань:

Співдружність Незалежних Держав (СНД), Організація Чорномор­ського економічного співробітництва (ОЧЕС) і ГУАМ (Грузія, Укра­їна, Азербайджан, Молдова). Серед них першою організацією, до лав якої вступила Україна, була СНД, яка й досі має неабияке економіч­не значення для нашої країни. Проте інтеграційні процеси як в СНД, так і в інших організаціях, протікають непросто, через що для Укра­їни виникають певні проблеми. Розглянемо особливості діяльності України в цих організаціях.

12.2.1. Співдружність Незалежних Держав (снд)

Утворена організація в 1991 р. До її заснування причетна Украї­на. Вже зазначалося, що утворення СНД зумовлювалося економічни­ми та політичними причинами. Поступово політичний фактор почав ставати не стимулом, а гальмом інтеграції, оскільки бачення політи­ками різних членів СНД перспектив інтеграції, трактування співвід­ношення національних і наднаціональних інститутів в організації дуже різниться. Якщо Білорусь, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Вірменія стоять за найтіснішу інтеграцію з Росією, включаючи полі­тичну й військову, то Україна, Азербайджан, Туркменія побоюються, що через механізм наднаціональних органів може бути встановлено економічний і політичний диктат Росії. Україна, як відомо, не бере участі у військових структурах СНД.

В економічному плані основні розходження містяться навколо форми інтеграції, за якої СНД має будувати спільний економічний простір. Росія виступає за впровадження митного союзу чи навіть економічного союзу. Економічний союз вже задекларовано, проте це

270

Інтеграційні напрями України______________________________

поки що суто формальний акт, не підкріплений реальними економіч­ними відносинами. Україна, до речі, вирішила стати лише асоційо­ваним членом Економічного союзу. Зі свого боку Україна пропонує розпочати інтеграційний процес із утворення вільного економічного простору, що більше відповідає сьогоденним реаліям.

Одним з показників інтенсивності процесу інтеграції є частка взаємної торгівлі в межах організації у відсотках до всієї зовнішньої торгівлі країн-членів; чим вона вища, тим успішніше відбувається ін­теграція. Статистичні дані про взаємну торгівлю країн СНД свідчать, що інтеграція йде з труднощами, бо частка їх взаємної торгівлі зни­жується. Це видно на прикладі України.

Слід додати, що на початку 90-х років частка країн СНД в україн­ському експорті становила понад 40, а в імпорті — понад 60%.

Незважаючи на величезні труднощі, якими супроводжується співробітництво членів СНД в його межах, ця організація має для України важливе значення, принаймні зараз. Для нас економічний простір СНД являє потенційно (і реально) широкий ринок збуту то­варів і джерело постачання необхідної сировини (особливо енергоно­сіїв), машин і обладнання, товарів широкого вжитку. На країни СНД припадає понад 30% експорту й понад 40% імпорту України; особли­во велика частка Росії. З СНД ми одержуємо увесь імпортований газ, майже всю нафту, руди кольорових металів, деревину, бавовну, автомобілі. На ринках СНД реалізується переважна кількість нашої продукції чорної металургії, важке обладнання, продукція агропро­мислового комплексу. Збереглося ще чимало виробничих зв'язків між підприємствами України і країн СНД. Втратити такий ринок, особливо за таких непростих економічних обставин, у яких опини­лась Україна, було б недоречно. Інша річ — треба знайти найбільш ефективні шляхи економічного співробітництва між країнами СНД, які б сприяли прискоренню інтеграційного процесу без утиснення національного суверенітету та інтересів кожного члена організації.

Хоч і дуже повільно, але здійснюється просування до утворення вільного економічного простору в межах СНД. Багато товарних груп користуються пільговими тарифами. Більшість країн має безвізовий режим, що полегшує вільне пересування робочої сили. До речі, зна­чна частина українців працює в Росії, зокрема на газо- і нафтопро­мислах, а в Україні — чимало мігрантів з республік Закавказзя та з

271

_______Міжнародні організації як реа/лятпр міжнародних економічних відносин...

тієї ж Росії. На новій, ринковій основі налагоджуються виробничі й комерційні зв'язки між підприємствами країн-членів, розвивається співробітництво в кредитно-фінансовій сфері.

У межах СНД найважливіше значення мають наші стосунки з Росією. У «Концептуальних засадах стратегії економічного та соці­ального розвитку України на 2ОО2—2011 роки» зазначається, що наші економічні відносини з Росією органічно узгоджуються з євроінте-граційним курсом нашої держави. Наголошується, що ці стратегічні стосунки мають ґрунтуватися на принципах добросусідства, партнер­ства та взаємної вигоди.

Проте більш успішному просуванню по шляху інтеграції зава­жають причини не тільки політичного, але й економічного порядку. Однією з них є відсутність єдиних стандартів оподаткування това­рів, зокрема в процесі експортно-імпортних операцій. Часто окремі держави, в порушуючи досягнуті замовлення, в односторонньому порядку підвищують тарифи. Так, Росія застосовує високі експортні тарифи на нафту, яка вже на кордоні України стає надто дорогою, і це відчутно на нашій економіці. Зі свого боку, Україна запровадила занадто високі тарифи на транзит товарів через свою територію, що змусило наших торговельних партнерів із СНД шукати інших шля­хів, повз країну. Це, зокрема, боляче відчулося на роботі наших чор­номорських портів. Ще однією акцією, на цей раз скоріше політич­ною, ніж економічною, з боку Росії став намір будувати газопроводи в Західну Європу, обминаючи територію України, а також різке під­вищення ціни на газ, який ми купуємо в Росії.

Росія є головним постачальником енергоносіїв в Україну, насам­перед, нафти й газу. Український уряд відшукує альтернативні дже­рела забезпечення країни енергетичними ресурсами, щоб зменши­ти залежність від Росії, яка є майже монополістом на українському енергетичному ринку. Проте в найближчому часі роль Росії як голов­ного поставника енергоносіїв в Україну залишиться. Росія також є потенційно великим ринком для українських товарів та послуг (зо­крема, транспортних послуг). Через ці обставини економічні зв'язки між нашими країнами ослаблювати було б недоречно.

Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами СНД регу­люється Постановою Кабінету Міністрів України «Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою

272

Інтеграційні напрями України

кооперацією підприємств і галузей держав—учасниць СНД». Це по­ложення розроблено згідно з Угодою про загальні умови й механіз­ми підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав—учасниць СНД.

Це Положення регулює поставки продукції (сировини, матеріа­лів, деталей, вузлів) для спільного виготовлення кінцевої продукції. Визначається перелік підприємств і організацій, які беруть участь в кооперації; ці дані реєструються в Міністерстві економіки України. Між підприємствами укладаються договори, на основі яких здійсню­ється митне оформлення продукції. Така продукція звільнюється від обкладення ввізним або експортним митом, акцизним збором та ін­шими податками.

Це положення не поширюються па торгівлю спеціальними комп­лектуючими виробами, призначеними для виробництва озброєння, а також на експорт (брухту чорних і кольорових металів) і на імпорт деяких товарів (окремих сільськогосподарських товарів, товарів хар­чової та легкої промисловості). Продукція, що постачається за дого­ворами виробничої кооперації, не підлягає реекспорту в треті країни [19,с.101-102].

Очевидно, що СНД потребує серйозного реформування. Ті цілі, які ставилися в момент її заснування, не в усьому відповідають сьо­годнішнім реаліям. Ще більше це стосується механізму функціону­вання організації. Головна мета реформування — перетворення СНД з переважно політичної організації, якою вона є, на організацію, яка б активно працювала б у напрямі поглиблення економічної інтеграції між країнами-членами. У такому разі участь України в СНД була б доцільною і ефективною.