Види деформації гірничих порід у кар'єрах за класифікацією Малюшицького ю.М.

Форми порушення стійкості (рис. 3.3)	Характер деформації	Швидкість деформації	Характеристика обставин
1. Обвали та вивали	Падіння, перекочування великих шматків	Катастрофічна	Надмірний похил у скельних породах блокової структури
2. Осипання	Падіння дрібних шматків, як правило, у межах уступу	Від досить незначної до катастрофічної	Кути укосів більші, ніж кут природного укосу
3. Обвали зі зрізом і крутінням	Переміщення масивів по криволінійних поверхнях	До досить великої	Надзвичайно великий кут нахилу укосу, переважно в нестійких породах
4. Контактні зсуви-здвиги	Переважно горизонтальне зміщення у зонах контактів	Досить висока	Переважно м'які породи з різким падінням опору зсуву

144

5. Плоске ковзання при підсіченому нашаруванні	Плоский зсув підсічених, поз­бавлених опори шарів	До відносно великої	Підсікання сланцевих шарів, позбавлених опори
6 . Плоске ковзання без підсічки	Плоский зсув по нашаруванню з можливою деформацією	До відносно великої	Велика висота лежачого боку при недостатній ширині берм і наявності ковзких прошарків
7. Сповзання наносів	Сповзання пухких порід по поверхні корінних	Відносно невисока	Залягання пухких порід на круто падаючих у бік кар'єру корінних
8. Обвали, викликані підземною наявністю порожнини	Різке падіння з можливо боковим переміщенням	Катастрофічна	Наявність підземної виробки чи карсту
9. Сколювання при посадці	Повільне переміщення з боковим зміщенням	Досить велика	Наявність в основі шару глини або криги

3.2.1. Стійкість уступів кар'єрів

Стійкість уступів, окрім зазначених вище геологічних і гірничотехнічних чинників, залежить також від часу їх існування. При рівних інших умовах стійкість уступів з часом зменшується. Розрізняють короткострокову та довгострокову стійкість уступів. Для видобувних уступів важлива лише короткострокова стійкість, а для уступів неробочого борта, навпаки, – довгострокова, яка визначається терміном служби кар'єру.

Висота уступів та кути укосів повинні визначатися проектом з урахуванням фізико-механічних властивостей порід і гірничотехнічних умов їх залягання.

Допускається відпрацювання уступів висотою до 30 м шарами товщиною менше висоти черпання екскаватора. При цьому необхідно здійснювати заходи, що виключають обрушення та вивалення шматків породи з укосу уступу (похиле буріння, контурне підривання, виположення укосів тощо).

При використанні підривних робіт та якісному подрібненні гірничої маси допускається збільшення висоти вибою до 1,5 висоти черпання екскаватора. У такому випадку теж вживаються заходи, що відвертали б довільне обвалювання козирків і навісів.

У решті випадків висота уступу не повинна перевищувати: при розробці одноковшовими екскаваторами типу механічної лопати висоту його черпання; при використанні драглайнів, багаточерпакових ланцюгових або роторних екскаваторів – висоту або глибину черпання; а при ручній розробці сипучих порід – 3 м, стійких чи монолітних – 6 м.

Консервування уступів чи відновлення гірничих робіт має проводитися відповідно до спеціального проекту.

При проходженні розрізних траншей глибина їх може дорів-нювати висоті уступу.

Кути укосів робочих уступів не повинні перевищувати:

а) при роботі механічних лопат і роторних екскаваторів – 80°;

б) при роботі ланцюгових екскаваторів із нижнім черпанням – не більше, ніж кут природного укосу;

в) при ручній розробці пухких і сипучих порід – не більше, ніж кут природного похилу; пухких, але стійких порід – не більше 50°; скельних порід – не більше 80°.

Граничні кути похилу неробочих уступів мають визначатися за умови стійкості і для пухких, сипучих порід, не повинні перевищувати кут природного похилу.

Гірничотранспортне устаткування, транспортні комунікації, мережі електропостачання і зв'язку мають розміщуватися за межами призми обвалення.

При розкривних роботах, що здійснюються за безтранспортною системою розробки, відстані між нижніми бровками уступу корисних копалин і породного відвалу встановлюються проектом або планом гірничих робіт.

Мінімальна відстань від розвалу до осі залізничної колії – 2,5 м.

Ширина робочого майданчика визначається розрахунком і при ручній розробці має бути не меншою 4 м.

При відсипанні внутрішніх відвалів мінімальна відстань від нижньої бровки до осі залізничної колії – 4 м.