4.4.5. Протипожежні заходи при улаштуванні складів

При розробці генерального плану виробництва велике значення має правильне розташування будівель на промисловому майданчику. Згідно зі СНіП 2.04.02-85 ширина протипожежних розривів між будівлями та спорудами, а також між будівлями і відкритими наземними витратними складами горючих матеріалів повинні прийматися згідно з даними, приведеними в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Протипожежні розриви між спорудами

Відкритий розхожий склад	Ємкість складу	Ширина розривів від місць зберігання і складських споруд до будівель і споруд, м, при ступені вогнестійкості
		І і ІІ	ІІІ	IV i V
Кам’яного вугілля	від 5000 до 10000 т	12	14	16
	від 500 до 5000 т	8,6	10	14
	менше 500 т	-	8	12
Торфу: грудкового	від 1000 до 10000 т	24	30	36
	менше 1000 т	20	24	30
фрезерного	від 1000 до 5000 т	36	40	50
	менше 1000 т	30	36	40
Лісоматеріалів і дров	від 1000 до 10000 м^3	18	24	30
	менше 1000 м^3	12	16	20
Легко-займистих рідин	від 500 до 1000 м^3	30	40	50
	від 250 до 500 м^3	24	30	40
	від 10 до 250 м^3	20	24	30
	менше 10 м^3	16	20	24

Для складів, ємкість яких перевищує наведені у табл. 4.2 величини, ширина протипожежних розривів визначається за спеціальними вказівками.

Протипожежні заходи при улаштуванні постійних складів вугілля:

– обмеження терміну зберігання вугілля у складі до 4-12 місяців залежно від групи вугілля щодо здатності до самозагоряння;

– вугілля різних марок складаються в окремі штабелі висотою не більше 6-10 м при ширині основи штабеля 6-8 м, кут схилу штабеля повинен бути не більшим кута природного схилу вугілля даної марки (45°);

– для зменшення припливу повітря у штабель, проводиться пошарове ущільнення вугілля при спорудженні штабеля з висотою кожного шару 1-2,5 м;

– здійснюється постійний нагляд за штабелями та контроль за температурою вугілля усередині штабеля.

Поміж штабелів вугілля улаштовують протипожежні розриви та проїзди шириною не менше 6 м. Склади вугілля обладнуються протипожежним водопроводом, ємкістю з водою не менше 100 м³ зі стаціонарним насосом, протипожежним інвентарем, а також запасом глини та піску.

Склади легкозаймистих рідин (ЛЗР) і горючих рідин (ГР) можуть бути трьох типів:

– склади для зберігання рідин у тарі;

– наземні сховища рідин у резервуарах;

– підземні сховища.

Склади ЛЗР і ГР необхідно розташовувати на спеціально відведеній території згідно з генеральним планом підприємства та житлових масивів з урахуванням рельєфу місцевості та напрямку домінуючих вітрів. У пожежному відношенні найбільшу небезпеку викликає зберігання рідин у тарі (діжках), тому що в самій тарі та складі можуть утворитися вибухонебезпечні концентрації парів рідини з повітрям внаслідок можливих втрат рідини.

Щоб уникнути виникнення пожеж та вибуху у складі першого типу, необхідно виконувати такі основні вимоги: вико­ристовувати тільки справну тару та зберігати її пробками догори; наповнювати тару на 95% її ємкості; зберігати порожню тару тільки окремо й обов'язково закритою; улаштовувати природну вентиляцію складів для видалення парів рідини; зберігати ЛЗР і ГР необхідно тільки в окремих секціях складу; укладати діжки з ЛЗР, які мають температуру спалаху 23°С і нижче, по висоті в один ряд; улаштовувати в кожній секції складу площею понад 100 м² не менше двох виходів для природної вентиляції.

Для запобігання розривам резервуарів при підвищенні тиску їх обладнують автоматично діючими запобіжними клапанами, що регулюють тиск пари в резервуарі.