Книга з радіожурналістики

Характерні особливості радіо

61

У творчому доробку журналіста О. Токаря, який тривалий час працю­ вав кореспондентом Українського радіо у Дніпропетровській області, не­ величкі новели-оповідки, ліричні етюди, притчі. Вони зворушують радіо­ слухачів своєю емоційністю, проникливістю, спостережливістю.

Диктор: Перед мікрофоном наш Дніпропетровський кореспондент Олександр Токар.

(Музика)

Токар: Я не стрічав ніде такої посмішки, як у нашої мами. Чи з поля вертає, чи

з лугу, нароблена, заклопотана, що ми з братиками й підступитись не сміємо,

авона усміхнеться, спитає: "Як тут у вас, синочки мої?" І ми вже готові летіти їй назустріч, аби обійняти, притулитись до її долонь. Вони завжди пахли то пшенич­ ним колоском, то м'ятою з лугу, то яблуками з саду. Долоні сухі, вузлуваті, але завжди теплі й лагідні. Чекаючи матір, ми вже нагріли води в казанку, нарвали корові березки в городі та мишію, і мама сідає доїти корову. У вечірню тишу зеле­ ного двору б'ють тугі цівки молока. За кілька хвилин молоко шумує, густа піна вже вибивається з дійниці. Процідивши молоко, матінка дістає з кошика хліб, який вона привезла зі степу. "Це від зайчика польового", — каже вона і розламує на нас трьох. Від теплого молока по всьому тілу розливається така млість, що ми шви­ денько доїдаємо пізню вечерю і падаємо сонні на встелену полином долівку, де лежать рядно і подушки. І вже не чуємо, як мама стелиться поруч з нами і поринає в сон.

Свій перший гонорар у районній газеті я витратив на подарунок для мами, свою першу зарплату на заводі я віддав мамі, щоб вона справила чоботи. Усі мої дарунки мама сприймала з такою посмішкою, що за неї я міг би віддати все, що я мав, увесь світ прихилити до неї.

Щоразу, коли приїздив у гості, вона лагідно посміхалась, питаючи: "Чи ти схуд­ нув, мабуть, якісь клопоти тебе тривожать? А я ж казала тобі, щоб працював біля землі. І я була б спокійніша".

Але доля вела мене і моїх ровесників за інші гони, за дальні горизонти...

Через багато літ услід за поетом звертаюсь до неньки:

Яб тобі хліба приніс, якщо можна,

Яб тобі пісню приніс, якщо можна, Мамо, до тебе немає дороги...

(Музика)

Токар: У жодному календарі немає свята хліба, але той, хто пережив колинебудь голодний переднівок, скаже: перший хліб з нового урожаю — це справжнє свято... Як зараз бачу: повернувшись зі жнивного поля, матінка вчиняє тісто. Лице її аж сяє від радості, коли тісто починає ворушитись, тягтися угору, перевисаючи через край діжі. Я не сплю, хоча вже й пізній вечір, а слухаю, як тісто гомонить, вдихаю хмільний дух молодого хліба. Матінка ретельно й довго місить тісто. Коли воно втихомириться, починає робити паляниці. А потім садить їх на капустяному листі у добре натоплену піч. На ранок ми прокидаємось від запаху свіжоспечєного

62

Розділ 2

хліба. Паляниці лежать у ряд, накриті чистим рушником. Рушник ще теплий, як мамина рука.

Кожна господиня, яка пече хліб на тиждень, старається робити все, щоб він вдався пухким, смачним, високим. Примічали: якщо хліб добрий вдався — то й тиж­ день буде вдалим, якщо глевкий — чекали неприємностей, якщо підгорить верх паляниці або низ — теж якесь лихо не мине хати. Мої землячки завжди пекли такий хліб, з яким і на весілля не соромно йти, і гостей високих та поважних зустрічати, і на сватання вирушати. Але в нелегкі літа наші, коли до нового врожаю не вистача­ ло борошна, домішували в хліб і висівки, і товчену картоплю, й гарбуз, навіть лобо-

ДУ-

Мій рідний хлібе, ти бував у ціні в роки важкі, у бідні трудодні. Та в усі часи їжею й окрасою свята і обряду є хліб. Жодне весілля не обходиться без короваю, ка­ лачів. Круглі, ясні, як сонце, паляниці. Хліб і сонце — два крила, які піднімають до високості людину і світ. Цієї літньої пори іду вулицею рідного села і з кожного двору чую: "Заходь на новий хліб". Як у тому вірші: "Під широченним літнім небо­ краєм мене стрічають друзі і знайомі, і кожен добрим словом привітає, пахучим хлібом, яблуками в домі".

* * * * *

(Музика)

Токар: Кілька днів на рік православний календар пошановує Пресвяту Богоро­ дицю Марію, матір Ісуса Христа. Ці свята іменують Пречистою. Так, двадцять восьмо­ го серпня — Успення Пресвятої Богородиці, або перша Пречиста, вона, кажуть, жито засіває, друга Пречиста дощем поливає, а третя — снігом покриває.

Це свято — дуже колоритне. Скрізь уже зібрано й обмолочено хліб, а тепер починається осіння сівба. її початок, як і прихід жнив, така ж хвилююча, радісна обрядодія. З обжинкових колосків, з пшеничних віночків виминають зерно і, роз­ сіваючи його, примовляють: "Роди, Боже, і благослови!"

Багато з вас чули таку приповідку: "Прийшла перша Пречиста — стала дівка речиста". Бо менше в неї роботи після гарячого літа, отож вона й виговорюється. А матері, поглядаючи на своїх доньок, що так підросли за літо, вже загадують їм майбутнє. Після Успення Пресвятої Богородиці батьки, що мають дорослих дітей, починають готуватись до їх весіль.

Тим часом у садках збирають урожай яблук та груш. Залишаються тільки пізні сорти. Йдучи від яблуні до яблуні, рвучи плоди, дівчата й жінки співають:

Пречиста по груші ходила, Пречиста мішок загубила,

АСпас ішов, мішок знайшов.

—Спасику-братику, віддай мені мішочок,

Не буду ходити у твій садочок.

А завтра уже третій Спас, або післясвято Успення. Ластівки уже приготувались до вирію. Якщо побачите, що й журавлі знялись на крило, то це віщує ранню зиму.

Отже, спливло літо. Ніби дорогу перейшов — так швидко воно промайнуло, пішло за дальні горизонти, в далекі чужі краї. А ми залишаємось і чекатимемо його, часто повторюючи подумки: "Повертай же, літечко, повертай..."

зсактерні особливості радіо

63

Токар: Серед тих, з ким листуюсь я і мої колеги, є чимало письменників та поетів, людей, що близькі нам творчою працею і душевним складом. Серед таких, зокрема, українська письменниця, яка мешкає у Львові, Євгенія Божик. Це відома

=Україні та поза її межами майстер красного слова і громадська діячка, лауреат іькох міжнародних літературних конкурсів, які відбулись в Канаді і США. Так ось

Єзгенія Божик передала мені на кореспондентський пункт свою книгу прози "Тро­ янда для ровесника". Скажу, що героїв цієї книги я знаю дуже добре: вони живуть уч зі мною у місті, і в нашому селі. Така в нас однакова доля, що в героїв книги, _до в нас самих. Скажу більше: ця книга і про мене самого та моїх двох менших

братів — Іванка та Василя, про нашу маму.

Був у нашій сім'ї такий випадок: щоб не вмерти з голоду у важкому повоєнному '947 році, матінка вирішила продати корову заготівельникам з м'ясокомбінату. Ті одили по селах і за безцінь скуповували худобу в нещасних удів. Наша Красулька була вже стара і дуже розумна тварина. Коли мама виводила її за ворота, щоб -ередати покупцям, Красулька плакала такими великими та рясними сльозами, що ми, діти, заревли на три голоси: не продавайте!

Мати, утираючи сльози, сказала:

— Добре, не продамо, як будемо помирати, то разом з Красулькою.

Героїня новели Євгенії Божик "Спогади на два голоси" в такій же ситуації про­ дала корову, хоч її Лиска і плакала, й утікала з череди, яку гнали на м'ясокомбінат. На схилі віку вона сказала доньці: "Я зрадила нашу годувальницю. Це найбільший _ріх мого життя".

Після мене, люба пані Євгеніє, вашу книгу прочитала моя сім'я: донька Леся, дружина Тамара, онук Назар та ще багато людей. Спасибі.

(Музика)

Токар: Немає більшої радості для кореспондента, як та, коли він одержує лис- -а, в якому схвальний відгук на його передачу. Цього разу листоноша вручає мені зажкенький пакунок. Читаю адресу: від пана Гуша з села Пасічна (Постоята) Надвірнянського району Івано-Франківської області. З Іваном Олексійовичем я листу­ юся давно. Отож з інтересом розпаковую бандероль. "Хочу, аби Ви познайоми­ лись з творчістю моєї землячки, вчителя-методиста, Відмінника народної освіти рини Яцури, — пише високоповажний Іван Олексійович, — тож надсилаю Вам по­ етичні книги пані Ірини".

Скажу, що вірша цієї талановитої жінки я читав у районній газеті "Народна воля" з Надвірної і вивчив його напам'ять — так він запав мені в душу. І ось тепер така зідрадна для мене несподіванка — аж три книги Ірини Яцури: "Жоржиновий полумінь", "Таїни плаїв смерекових", "Фестивальний вогонь". Поезія — мій улюбле­ ний жанр, а тому вірші пані Ірини я прочитав, як то мовиться, на одному подиху. Господи, як гарно пише ця жінка. Вірші в неї чисті, як водиця гірського джерела, світлі, як перші весняні квіти.

Цілком і повністю погоджуюсь з автором переднього слова до книги "Жоржино­ вий полумінь" Ярославом Дорошенком: "Видно, що Ірина Яцура дбає про виразність зрозумілість поетичного тексту, ніби вносячи свою лепту в збереження смаку до поезії".

64

Розділ 2

А для мене як читача пані Ірина своїми віршами відкрила прекрасний край, мальовничий куточок України — Гуцульщину:

Тут ватрою палає горицвіт І душу пестить дивний спів сопілки,

Тут тільки я і неповторний світ Смерек бароко і калини гілка.

Ці своєрідні радіоперлини журналістської творчості О. Токаря "про­ буджують у багатьох з нас напівзабуті спогади, а для інших — відкрива­ ють чарівний світ українських традицій, навчають глибше розуміти бут­ тя, відчувати глибинний зв'язок людини з природною течією, прилучають до національних традицій, дарують душевні щедроти, — підкреслює Іван Мережка. — Послухаєш — і ніби опиняєшся біля животворного джерель­ ця, що тамує спрагу душі, дарує силу і наснагу" [5, с 5].

Однак існують природні обмежувальні риси впливу радіо на аудито­ рію. Насамперед, це одномоментність передач, їх незворотність у часі. Життя радіопередачі продовжується (оптимальний варіант) тільки у свідо­ мості слухача. Зрозуміло, що передачі можна записати, зберегти у спеціаль­ них архівах. Ліпші з них повторюють; окремі інформації передають де­ кілька разів упродовж доби. Але це все ж таки спеціальні дії, які не харак­ терні для масового споживання продукції радіомовлення. Порядок передач (програм), чергування їх суворо регламентовані, слухач не може їх зміни­ ти. Стосовно газети ситуація зовсім інша, її будь-коли можна прочитати. Пропущену передачу не послухаєш, хіба би її повторили. Ця особливість радіо вимагає відповідного режиму спілкування з радіо: більше фіксова­ ної уваги під час слухання передач, інтенсивного осмислення, запам'ято­ вування, адже до переданого в ефір тексту повернутися не можна і зорова пам'ять не допоможе.

Специфіка радіомовлення не є чимось застиглим. Вона дещо змінюєть­ ся з його розвитком, тобто має історичний характер. Практика мовлення виявляє нові специфічні можливості радіо: форми, жанри, методи тощо. Наприклад, спочатку радіо чимало копіювало газету і лише пізніше за­ кріпило на практиці притаманні йому жанрові властивості. Поява телеба­ чення змусила інтенсивніше вивчати і використовувати специфічні мож­ ливості радіо: діалогічність (не тільки повідомлення, але й спілкування), встановлення контактів зі слухачами (радіодиспути, радіопереклички, ра­ діомости, прямоефірні передачі, телефонні бесіди в ефірі тощо), вдоскона­ лення засобів передачі звукових образів картин події, які документально підтверджують ситуацію, відображають атмосферу дій і впливають на обидві сфери свідомості (емоційну та раціональну). Вдосконалюються технічні можливості підготовки, транслювання і сприймання радіопере­ дач. Змінюється аудиторія, її вимоги до радіопередач.

характерні особливості радіо

65

Саме завдяки таким природним властивостям, як всюдисущість, мак­ симальний ступінь оперативності, популярність радіо у "вік телебачення" не зменшилася. Специфічні можливості радіо описав В. Ярошенко [7, с. 17].

Здеякими уточненнями, доповненнями подаємо їх характеристику:

1.Радіомовлення оперативніше. Воно має здатність негайно інформу­ вати слухачів про найсвіжіші факти, події, що відбуваються. У цьо­ му радіо впевнено випереджає газети і нерідко телебачення. Відомо, що перше повідомлення (перша інтерпретація, тлумачення факту чи події) запам'ятовується ліпше, ніж друге чи третє, і швидкість, з якою інформація надходить до слухача про соціально важливі факти, події, явища, — момент, здавалося б, суто технічний, пере­ ростає у важливі політико-ідеологічні, психолого-педагогічні чин­ ники.

2.Радіо доступніше. Це, по-перше, дешевший порівняно з телебачен­ ням і навіть пресою засіб передачі та прийому інформації, а, подруге, радіо у повному розумінні всюдисуще, всеохоплююче, тобто передачу можна послухати будь-де. Зі всіх ЗМІ радіо найменш "примхливе і вибагливе" у розумінні слухання передач. Воно доступ­ не найширним масам населення незалежно від його соціально-демо­ графічних характеристик. Щоправда, потрібне знання мов. Особли­ во розширили територію охоплення слухачів транзисторні приймачі. Вони завоювали для радіо величезні масиви ефіру і часу. По суті, нема таких місць, де не можна би було приймати радіопередачі будьякої потужної станції.

3.Радіо не вимагає абсолютної уваги. Тобто воно не змушує слухача кинути якусь роботу і знаходитися лише біля приймача, як цього вимагає телебачення. Стало звичним виконувати якусь роботу і слу­ хати радіо. Роль своєрідного фону під час багатьох занять викону­ ють музичні передачі. Прослуховування передач, зробившись пере­ валено другою (поєднувальною) діяльністю, ніби розширило межі "діяльності" радіо. Радіомовлення стало, в повному розумінні цього слова, органічною частиною життєдіяльності людей. Воно — часто і будильник, який будить приємним способом, і супутник в авто­ мобілі, і "співрозмовник" для самотніх людей, і, зрозуміло, джере­ ло різноманітної соціально значущої інформації, і своєрідний друг любителів музики тощо.

4.Радіо створює ширший діапазон самостійності. Якщо образ героя п'єси, що пе редається по телевізору, завжди однозначний, конкрет­ ний (індивідуальний), то образ героя радіоп'єси багатозначний, адже

ЗВ. В. Лизанчук

66

Розділ 2

кожний слухач створює його у своїй уяві самостійно. Втягуючи слу­ хача у процес події, що розвивається, радіо активізує його асоціа­ тивне мислення. Хоча телебачення має такі переваги перед радіо, як видовищність, його оптико-акустичне інформування вимагає істотної мобілізації психофізіологічних зусиль, а це більшою мірою стомлює глядача, особливо дитину, підлітка, викликає велике на­ пруження нервової системи. Водночас телебачення завдяки звуковидовищним динамічним образам зрозуміліше юним глядачам, бо дає змогу не лише почути, а й побачити. Тому й видовищна інфор­ мація, відображаючи конкретні факти, події, явища навколишньо­ го життя, сприймається ґрунтовніше. Однак радіо, оперуючи сло­ вом, музикою, шумами, здатне сильніше впливати на уяву, розви­ ток фантазії, абстрактне мислення.

Сучасний розвиток ЗМІ вносить деякі корективи у специфічні можли­ вості функціонування кожного з них. Телебачення прагне до прискорення передачі новин, підвищення ролі зорового ряду на екрані, а також до по­ дачі аудиторії першої оцінки актуальних подій. Нині завдяки прямоефірним передачам глядачі і слухачі часто дізнаються про важливі події одно­ часно, а інколи і раніше, ніж почули про них по радіо. Подані у специфічній радійній і телевізійній формі новини стимулюють інтерес читацької ауди­ торії до газетних матеріалів, у яких може бути узагальнення, масштабна оцінка подій і явищ соціальної дійсності.

Всебічне, фахове використання природних особливостей, специфічних виражальних засобів радіо є запорукою ефективного впливу на слухачів.

Специфічні виражальні засоби радіо складаються з двох груп:

Перша — це природні, натуральні виражальні засоби: а) усне слово; б) шуми (акустична характеристика подій); в) музика.

До другої групи виражальних засобів належить використання техніч­ них можливостей. Це, насамперед, монтаж у різних його значеннях.

Радіослово не ідентичне друкованому слову. Слово, що звучить, підпо­ рядковується законам усного мовлення. Інтонаційне забарвлення є над­ звичайно важливим чинником і нерідко здатне суттєво змінити смислове значення написаного слова, а то й надати йому протилежного значення. І. Андроніков зазначив: "В усній мові те, як людина сказала, перетворюєть­ ся в те, що людина сказала" [4, с 56].

Слово, що звучить по радіо, має величезну емоційну силу, викликає ефект співпереживання. Радіослово повинно донести до слухача найрізно­ манітнішу інформацію, емоційно вплинути, зробити невидиме видимим. Ідеться про наочність радіопередачі. Радіомова своєрідна, неповторна. За своєю природою радіомова діалогічна, вона завжди передбачає співбесід-

Характерні особливості радіо

67

ника, тобто радіослухача. У цьому її сила, величезні можливості впливу на аудиторію. Недарма радіо називають "суспільним діалогом", воно веде мову з кожним зокрема і з мільйонами відразу. Ця обставина порушує проблему персоніфікації радіомови.

За результатами аудиторського дослідження, яке здійснили Т. Бровченко, В. Волошин і Н. Труханова, прийнято таке позначення сприйман­ ня ознак мовлення радіомовців: 1 — приємне; 2 — природне; 3 — виразне; 4 — активне; 5 — підготовлене; б — плавне; вільне; 7 — невимушене; 8 — емоційне; 9 — щире; 10 — довірливе; 11 — зрозуміле, дохідливе; 12 — цікаве; 13 — легке для сприйняття; 14 — інформативно насичене; 15 — логічне; 16 — правдоподібне; 17 — переконливе; 18 — авторитетне; 19 — викликає відповідне переживання; 20 — виникає зорове уявлення; 21 — викликає бажання діяти; 22 — природна інтонація; 23 — природний темп; 24 — природна гучність; 25 — чіткий ритм; 26 — темп стабільний; 27 — чітко виділений семантичний центр; 28 — чітке членування на мовленнєві відрізки; 29 — широкий діапазон голосу; ЗО — чітке членування початку абзацу.

Слово в радіоповідомленні ефективне тоді, коли воно зрозуміле, не вимагає розшифрування, звернення до довідників тощо. Щоби зробити правильний висновок про придатність тих чи інших слів для повідомлен­ ня по радіо, потрібні знання не тільки про лексику усної літературної чи розмовної мови, але й про частоту її використання. Наприклад, французь­ кий лінгвіст П. Жюро дійшов висновку, що 100 найбільш повторюваних слів становлять 60 % кожного тексту, 1000 слів — 85, а 4000 слів — 97,5 % тексту. Деякі зарубіжні дослідники психології мови вважають, що збіль­ шення словникового складу повідомлення веде до скорочення аудиторії.

Відомо, чим більшим запасом слів ми володіємо, тим простіше і точні­ ше можемо сформулювати своє висловлювання. Але практика радіомов­ лення диктує свої критерії використання лексичного багатства мови. Над­ то багатий словниковий склад ще не є гарантією доброї дохідливості мате­ ріалу. Чим рідше використовуємо слово, чим незвичніше висловлювання, тим важче його засвоїти і запам'ятати. Використання слів, які часто вжи­ ваються, як і різних словесних кліше, не виключає пошуку нових форм у викладі матеріалу. Для радіомовлення це особливо потрібно, бо величез­ ний обсяг інформації, яку передають, примупіує щоденно шукати нові способи її подачі, у тому числі й засобами мови. Деяких видів мовлення, наприклад, художнього, це стосується найбільше. Тут звертаємо увагу на те, що в основі текстів передач, насамперед, інформаційних, які розрахо­ вані на масову аудиторію, повинна бути загальновживана лексика.

68

Розділ 2

Окрім словникових, синтаксичних та інших особливостей, радіомова володіє і своєрідними "невербальними мовними засобами", що несуть так звану незмістовну інформацію. До них належать темп мови, сила звуку, висота тону, тембр голосу, ритм, інтонація голосу, наголоси, паузи. Вели­ ка кількість варіантів сполучень усіх цих засобів дає змогу знайти найяск­ равіший ритміко-мелодійний рисунок мови. Звучання мови безпосередньо пов'язане з психікою мовця, що привідкриває внутрішній світ людини. Радіо переломлює, інколи підсилює, висвічує всі якості усного мовлення.

Важливе значення для звукової реалізації передач має також темп мови. Швидкість засвоєння інформації читачем у середньому у 2—3 рази вища, ніж у радіослухача. Експерименти вчених показали, що оптималь­ не сприйняття і запам'ятовування текстів відбувається при темпі читання близько 122 слів на хвилину. До речі, в англомовних країнах темп читан­ ня матеріалів по радіо досить високий — від 125 до 180 слів на хвилину. Отже, темп мови на радіо повинен бути вмотивованим, відповідати змістові повідомлення. Надто швидкий темп збуджує увагу, емоції слухачів, але сприйняття інформації тоді неповне. Слухач не встигає осмислити повідом­ лення і зафіксувати його в пам'яті. Уповільнений темп "заколисує" увагу слухача.

На сприймання радіоінформації впливають сила звуку, висота тону, тембр голосу, інтонація. У звуковому мовленні, в його дохідливості та впли­ вовості основну роль відіграє інтонація, на другий план відходять порядок слів, тип речень, відношення, в яких перебувають між собою окремі гра­ матичні чинники. Про значення інтонації й індивідуальних характери­ стик мовця на радіо і телебаченні говорять багато дослідників. Вони під­ креслюють, що голос, його висота, тембр, музикальність, плавність або уривчастість вимови, ритмічність, характер розміщення наголосів — це ті важливі компоненти звукового мовлення, що значно впливають на вра­ ження, яке мовець справляє на оточення.

Сила звуку повинна бути оптимальною. Дуже голосна розповідь дра­ тує слухачів, а надто тиха — змушує прислуховуватися. Небажано гово­ рити високим, менторським тоном. Спокійний, врівноважений тон викли­ кає довіру. Високий тон можна виправдати доречною схвильованістю. Добре, якщо тембр голосу милозвучний, не ріже слух високими нотами

іне глушить басом. Інтонація повинна відповідати змістові повідомлення

іне суперечити йому. За допомогою логічних наголосів на певному слові, фразі привертаємо до них увагу слухачів. Доречними повинні бути паузи.

Ці звукові засоби розподіляються на три групи: тонові, динамічні, кількісні. Під тоновими розуміємо зміну висоти голосового тону, що про­ являється у мелодії мови. Динамічні засоби — це, насамперед, розстанов­ ка і взаємна відповідність наголосів у висловлюванні та загальний динаміч-

ззактерні особливості радіо

69

и суцільний хід виступу. Кількісні засоби — це темп мови і пауза. Отже, ::.юс — це один із своєрідних, властивих саме радіо, засобів зовнішньої

. внутрішньої характеристики людини, яка говорить перед мікрофоном. Оскільки мовець, виступаючи по радіо, спонукає слухача прийняти знсловлену ним думку, намагається донести повідомлення до його свідо­ мості, впливаючи на логіку мислення і почуття, то мова його повинна бути, ігрш за все, переконливою, з природною і живою інтонацією. Мовлення

:приймається як переконливе, коли у ньому наявні такі особливості:

І.Темп мовлення, який найвиразніше характеризує мовця, повинен бути чітким, середнім за швидкістю, із семантично умотивованими змінами, завдяки яким важлива думка виділяється більш повільним або більш швидким темпом.

2.У мовленні потрібно використовувати різноманітні тональні конту­ ри з широким, але природним для цього жанру, частотним діапазо­ ном.

3.Інтенсивність мовлення повинна бути досить значною, соковитою, насиченою. Відсутність належної інтенсивності робить його млявим, невиразним, нецікавим.

4.Кількість пауз і їх тривалість повинна визначатись рівнем мовної одиниці та значущістю окремих слів висловлення. Так, паузи ниж­ нього рівня — між окремими словами або між синтагмами — мають бути меншими, ніж між мікротемами чи фоноабзацами. Ключові семантично важливі слова повинні виділятись (поряд із енергетич­ ними і частотними характеристиками) також паузацією, причому тривалість пауз залежить від ступеня важливості цих слів.

5.Враховуючи часовий об'єм людської пам'яті (від 4 до 10 секунд), рекомендується при членуванні мовлення на синтагми та фрази не перевищувати вказаного часу.

6.Велике значення для виразності звукового підготовленого тексту має наявність яскравих за контрастом параметрів частоти основного тону та інтенсивності, а також чергування різних форм тонального кон­ туру, яскраве виділення семантичного центру висловлення [1, с. 43].

На відміну від радіослова шуми не є універсальним виражальним засо­ бом. Сфера їх застосування обмежена. Але нерідко слово, що звучить в ефі­ рі, супроводжують шумові фони, різні звукоефекти або музика. У репор­ тажах і радіонарисах, радіокомпозиціях і радіофільмах завдяки звуково­ му фону створюється ефект присутності на місці події: ви чуєте, наприклад, голос коментатора на фоні реакції футбольних уболівальників і свистків

70

Розділ 2

судді. Радіо використовує все багатство звуків навколишнього світу. "Роз­ мовляють" поле і ліс, море і струмок, село і місто, заводи і будови, паро­ плави і поїзди, трактори й автомобілі, тварини, птахи і навіть комахи. Свої, особливі, голоси мають снігова завірюха і весняна громовиця, заліз­ ничний вокзал і морський порт, концертний зал і телеграф. Мовою звуків розповідає квартира про життя своїх господарів: рипнуло крісло, пробив годинник, потекла вода з крана, зашелестіли штори, запрацював вентиля­ тор. Отже, радіо відкриває перед слухачем світ у всьому багатстві його звуків. Звук засвідчує достовірність зустрічі слухача з дійсністю, надає інформації більшої переконливості та життєвості.

Завдяки акустиці розповідь журналіста набуває виду документа, що самостійно розкриває характер і зміст факту (наприклад, гнів демон­ странтів, викрики схвалення чи осуду в залі). Акустика несе чітке смисло­ ве навантаження, справляючи певний вплив на слухача. Голос людини у підземеллі звучить глухо, понуро, що створює відповідний емоційний настрій. У великому концертному залі з доброю акустикою голос звучить світло, весело, і результат досягається зовсім інший. У радіоспектаклях шуми, зазвичай, виконують роль звукових декорацій до дії, що розвиваєть­ ся. Вони ніколи не бувають статичними, виникають одночасно з дією і су­ проводжують її. Вдало використані шуми роблять передачу об'ємнішою, яскравішою, відчутнішою. Вони допомагають якнайточніше передати атмо­ сферу події або явища, про які розповідається. Інколи використання у пе­ редачі глумів звільняє журналіста від довгих описів, економить багато дорогоцінних секунд або навіть хвилин.

Шуми на радіо виконують певні функції: суто інформаційні, емоційні, відіграють роль історичного документа (запуск космічних ракет, проголо­ шення Акту незалежності України, прийняття Конституції України тощо), служать звуковим фоном, є елементом монтажу.

Ще одним важливим виражальним засобом радіо є музика. Музика існує на радіо як самостійний вид мовлення — це різні музичні передачі. Ми звертаємо увагу на музику як виражальний засіб радіожурналістики, де вона використовується у специфічному зв'язку зі словом і шумами. Як виражальний засіб музика доповнює розповідь або несе в контексті додат­ кове змістовне навантаження. Якщо музика правильно підібрана за змісто­ вим звучанням і вміло введена у тканину радіоматеріалу, то вона підси­ лює його емоційний вплив, надає більшої виразності.

Монтаж, як уже зазначалося, належить до другої групи виражальних засобів радіо. Поняття "монтаж" означає складання, з'єднання у певній послідовності та за певною системою частин в єдине ціле. На радіо монтаж має такі значення: