зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

Моделювання — один з ефективних засобів пізнання законів і закономірностей навколишнього світу. Суть моделювання полягає в заміні реального процесу певною конструкцією, яка відтворює основні, найістотніші риси процесу, абстрагуючись від вторинних, неістотних. Будьяка конструкція — фізична чи математична — це спрощений, схематичний образ реальності. Мистецтво моделювання саме й полягає в тому, щоб знати, що, де, коли та як можна і треба спрощувати [2, с. 5].

Особливого значення набувають моделі при вивченні закономірностей масових процесів, які недоступні прямому спостереженню і не піддаються експериментуванню. Передусім це стосується соціально-економічних явищ і процесів, закономірності яких формуються під впливом безлічі взаємопов'язаних факторів і за складністю переважають закони фізики, хімії чи біології.

За своєю природою соціально-економічні явища і процеси — стохастичні, ймовірнісні; невизначеність — їх внутрішня властивість. Вивчення цих процесів, передбачення перспектив їх подальшого розвитку, прийняття оптимальних управлінських рішень мають спиратися на такі моделі, які й в умовах невизначеності забезпечують сталість і надійність висновків. Такими є статистичні моделі. Вони належать до класу математичних, виражаються у формі рівнянь, функцій, алгоритмів; при їх розв'язуванні поєднуються логіко-алгебраїчні та ймовірнісні методи.

Модель встановлює відповідність між сукупністю фактів і гіпотезами, імітує механізм формування закономірностей. На моделях проводяться експерименти, результати яких поширюються на реальність. Основна вимога, що ставиться до моделі, — подібність, адекватність її реальному процесу.

Одна з найскладніших проблем системи управління — передбачити майбутнє і віднайти ефективні рішення в умовах невизначеності. Інструментом мінімізації невизначеності слугує прогнозування, а прогнозом називають науково обґрунтований висновок про майбутні події, про перспективи розвитку процесів, про можливі наслідки управлінських рішень.

Прогнозування передбачає систему наукових доведень, використання методів і прийомів з різним ступенем формалізації, узгодженість окремих висновків і оцінок щодо майбутнього розвитку процесу. В світовій практиці прикладного прогнозування використовують різні методи: статистичні (прогнозна екстраполяція), функціонально-ієрархічні (прогнозні сценарії), методи структурної аналогії, імітаційного моделювання, експертні оцінки. Кожен метод має свої особливості, позитивні якості й вади, свої межі використання [3, с. 11].

При прогнозуванні соціально-економічних процесів перевага віддається статистичним методам, прогнозним результатом яких є очікувані у майбутньому значення характеристик процесу.

Статистичні прогнози ґрунтуються на гіпотезах про стабільність значень величини, що прогнозується; закону її розподілу; взаємозв'язків з іншими величинами тощо. Основний інструмент прогнозування — екстраполяція.

681

Суть прогнозної екстраполяції полягає в поширенні закономірностей, зв'язків і відношень, виявлених в t-му періоді, за його межі.

Важливим етапом статистичного прогнозування є верифікація прогнозів, тобто оцінювання їх точності та обґрунтованості. На етапі верифікації використовують сукупність критеріїв, способів і процедур, які дають можливість оцінити якість прогнозу.

Характерною особливістю моделювання та прогнозування соціальноекономічних процесів є багатоваріантність, тобто можливість використання різних методів, моделей, інформаційного забезпечення, критеріїв оцінювання адекватності моделі тощо. Вибір між конкуруючими варіантами базується на певній системі правил, що забезпечують надання обґрунтованих оцінок кожному варіанту [4].

Уважається, що експерт володіє цією системою правил і може порівняти варіанти, приписуючи кожному з них числа. Найчастіше перевага чи відносна значущість варіантів встановлюється за допомогою методів ранжування, попарних порівнянь або безпосереднього оцінювання.

Використання сучасних комп‘ютерних технологій обробки даних, інтерактивний спосіб взаємодії з системою перетворюють статистичне моделювання та прогнозування в захоплююче дослідження закономірностей навколишнього світу.

Програмне забезпечення статистичних досліджень досить розвинуте. Всесвітньо відомі статистичні пакети для комплексної обробки даних: BMDP, SPSS, SAS, Statgraphics. Світовим лідером на ринку статистичного програмного забезпечення визнається інтегрована система Statistica для Window. Система Statistica працює з чотирма типами документів. Це:

електронна таблиця Spreadsheet, призначена для введення і перетворення первинних даних;

електронна таблиця Scrollsheet — для виведення результатів аналізу;

графік — для візуалізації результатів обробки та аналізу даних; звіт — файл у формі RTF (розширений текстовий формат), в

якому зберігається текстова, числова і графічна інформація.

Важливою характеристикою системи є наявність засобів всебічної графічної підтримки процесу обробки даних і візуалізації результатів аналізу. Графічні можливості й засоби системи унікальні. Вона включає сотні різних типів користувацьких і спеціальних статистичних графіків, доступних у будь-якому модулі й на будь-якому етапі статистичної обробки даних. Інструменти компонування складної графічної інформації з текстовою і числовою інформацією розглядаються у кожному модулі [1, с. 452].

Таким чином, соціально-економічні системи, що вивчаються сучасною наукою, з великими труднощами піддаються дослідженню звичайними (вербальними) теоретичними методами. Прямий експеримент над ними неможливий. Ціна помилок і прорахунків велика, тому статистичне моделювання є неминучою складовою науково-технічного прогресу. Вміння передбачити найбільш ймовірний варіант розвитку ситуації, вчасно

682

відреагувати на можливі зміни, попередити кризові явища, виступає ключовим фактором управлінської діяльності, як на рівні окремих підприємств так і на рівні державного управління.

Список використаних джерел:

1.Артеменко В.Б. Дистанционная поддержка приобретения знаний в системе мониторинга эффективности управления социально-экономическим развитием регионов // Международный журнал «Образовательные Технологии и Общество» . – 2012. – ғ3. – С.448-463

2.Єріна А. Статистичне моделювання та прогнозування: навч. посіб. /

Єріна А. М. // — К.: КНЕУ, 2001. — 170 с.

3.Моделювання соціально-економічного розвитку територій : наук.-

метод.	розробка	/ [С. М.	Ромашко, І. З.	Саврас, Р. Г.	Селівестов,
Р. В. Юринець]. – К. : НАДУ, 2013. – 44 с.
4.	Розвиток	методів	статистичного	прогнозування	соціально-

економічного розвитку// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newbiznet.com.ua/index.php/uk/articles

Анастасія Томчук Науковий керівник: Сташко І.В., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

БЕЗПЕКА ТА НАДІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Проблема безпеки та надійності є дуже важливою для сучасних інформаційних систем. Можна навести приклади багатьох систем, для яких рішення проблеми надійності в самому прямому сенсі означає, бути чи не бути даній системі. До них можна віднести і різні інформаційні системи, що включають в свій склад велике число комп'ютерів, що мають мережеву структуру, територіально розподілені інформаційні системи, інформаційні системи вимірювання параметрів різних об'єктів, системи моніторингу і т.п.

Тому на сьогоднішній день тема є актуальною, а визначений напрям пріоритетним. Цією проблемою займаються багато дослідників та науковців серед них такі як: В.Гайкевич, В.Левін,Г.Титоренко, Є. Ковалевська та багато інших.

Інформаційні системи можуть мати просту і складну структуру їх ускладнення йде сьогодні в різних напрямках з одного боку, до складу систем входить все більше число комплектуючих елементів з іншого боку, ускладнюється їх структура, що визначає з'єднання окремих елементів та їх взаємодію в процесі функціонування і підтримки працездатності.

Перш за все варто зазначити те, що інформаційна безпека – це системний процес, тому ним потрібно керувати. Захист інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних завдань безпеки, тому розглянемо основні проблеми захисту інформаційних систем (ІС)(див. табл.1)Вибір засобів захисту інформацією інформаційної системі – складна оптимізаційна завдання, під час вирішення якій потрібно враховувати можливості

683

різноманітних загроз інформації, вартість реалізації різних засобів захисту та наявність різних зацікавлених сторін перебуває. У випадку перебування оптимального варіанти рішення такого завдання необхідно застосування теорії ігор, зокрема теорії біматричних ігор з ненульовий сумою, що дозволяє вибрати таку сукупність засобів захисту, що забезпечить максимізацію ступеня безпеки інформації при даних витратах чи мінімізацію витрат при заданому рівні безпеки інформації.Після вибору методів і європейських механізмів потрібно здійснити розробку програмного забезпечення системі захисту. Програмні кошти, реалізують обрані механізми захисту, повинні прагнути бути піддані комплексному тестуванню.

				Таблиця 1
Трирівнева модель проблеми захищеності ІС
Система цілей	Кошти		Виконання
Загальна мета:	Встановлення:захищеність,	Забезпечення:закони,		норми,
	конфіденційність,	характер	ведення	бізнесу,
Захищені	цілісність, готовність до	контракти, зобов'язання, внутрішні
інформаційні	роботи, точність,	принципи, міжнародні, галузеві та
системи	керованість, безвідмовність,	внутрішні стандарти
	прозорість, зручність
	користування
Цілі:безпека,	Підтвердження:внутрішня	Реалізація:методи взаємодії із
безвідмовність,	оцінка, акредитація,	зовнішнього і внутрішньої
ділова взаємодія	зовнішнійаудит	середовищем, методи робіт, аналіз
		ризиків, методи розробки,
		впровадження,експлуатації та
		супроводунавчання

В загальному випадку можна говорити про ступінь довіри, або надійності систем, які оцінюються за двома основними критеріями.

1.Наявність і повнота політики безпеки - набір зовнішніх і корпоративних стандартів, правил і норм поведінки, які відповідають законодавчим актам країни і регламентують збір, обробку, розповсюдження та захист інформації. Зокрема, стандарти та правила визначають, в яких випадках і яким чином користувач має право оперувати з конкретними наборами даних. В політиці сформульовані права та відповідальність користувачів та персоналу відділів інформаційної безпеки (ІБ), що дозволяють вибирати механізми захисту безпеки системи. Політика безпеки - це активний компонент захисту, що включає в себе аналіз можливих загроз і ризиків, вибір заходів протидії і методологію їх застосування. Чим більше інформаційна система і чим більше вона має "входів" і "виходів" (розподілена система), тим "суворіше", деталізоване і різноманітнішим має бути політика безпеки.

2.Гарантованість безпеки - міра довіри, яка може бути надана архітектурі, інфраструктурі, програмно-апаратної реалізації системи і методів управління її конфігурацією і цілісністю. Гарантованість може виникати як з тестування та верифікації, так і з перевірки (системної або

684

експлуатаційної) загального задуму і виконання системи в цілому та її компонентів. Гарантованість показує, наскільки коректні механізми, що відповідають за проведення в життя політики безпеки. Гарантованість є пасивним, але дуже важливим компонентом захисту, реалізованим якістю розробки, впровадження, експлуатації і супроводу інформаційної системи і закладених принципів безпеки.Концепція гарантованості є центральною при оцінці ступеня захисту, з якою інформаційну систему можна вважати надійною. Надійність забезпечується всією сукупністю захисних механізмів системи в цілому і надійністю обчислювальної бази (ядра системи), що відповідають за проведення в життя політики безпеки. Надійність обчислювальної бази визначається її реалізацією і коректністю вихідних даних, що вводяться адміністративним та операційним персоналом.

Таким чином, важливим засобом забезпечення безпеки і надійності є механізм підзвітності або протоколювання. Надійна система повинна фіксувати всі події, що стосуються безпеки, а ведення протоколів доповнюється аудитом - аналіз реєстраційної інформації.

Список використаних джерел:

1.Гайкович В., Першин О. Безпека електронних банківських систем.- М.: "Єдина Європа", 1994.

2.Левін В.К.Захист інформації в інформаційно-обчислювальних системах і мережах./ Програмування, 2004 .- ғ 5 - 5-16 с.

3.Титоренко Г.А. Автоматизовані інформаційні технології в економіці.Підручник .- М.: ЮНИТИ, 2001.

Марина Хозінська, Максим Кіпоренко Науковий керівник: Гулівата І. О., к. пед. н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМА НЕРІВНОМІРНОСТІ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку української економіки однією з найгостріших проблем є проблема ідентифікації та формування середнього класу, оскільки розвиток та соціально-економічні індикатори саме середнього класу визначають ефективність економічної системи країни в цілому. Актуальність проблеми створення українського середнього класу з кожним днем привертає увагу все більшої кількості вчених, експертів, політиків і інститутів влади.

Враховуючи вищезазначене, постає проблема дослідження доходів населення певної країни. Оскільки структура суспільства носить біполярний характер: з одного боку – нечисленний дуже багатий соціальний прошарок, з іншого – основна частина населення, яка знаходиться на межі або за межею бідності, середній клас практично відсутній. Тому його формування та соціальний захист повинні стати пріоритетними стратегічними завданнями державної політики.

685

Вивченням проблем побудови оптимальної соціально-економічної структури населення розглядаються в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених: П.Дашкевича, Т. Аткінсона, Е. Лібанової, І. Бондар, Н. Борецька, Н. Холода, В. Будяк, Н.Левковець, В. Гейця, О. Грішнової, О. Андроніка,Т. Кір‘ян та інших [1,2,3,4].

Мета дослідження полягає у визначенні коефіцієнта нерівномірності доходів у певних групах населення, що базується на методології Парето- Лоренца-Джині.

Щоб проаналізувати рівень концентрації доходів у певних групах населення, використовують криву Лоренца і обчислюють на її основі індекс концентрації доходів (коефіцієнт Джині). Ці показники належать до системи оцінок, що відома під назвою методологія Парето–Лоренца–Джині [2].

Використовуючи методологію О.Лоренца, визначимо коефіцієнт Джині для України за даними 2013 р. (Таб.1).

Таблиця 1.

Динаміка розвитку соціально-економічної структури населення України за 2013 р.

	Чисельність населення	10	20	30	40	50	60	70	80	90
	України, %
	Величина загального
	отримуваного доходу,	6	8	12	18	25	33	45	56	72
	%
	2013

Для цього, у системі координат по осі абсцис відкладемо накопичену частку груп за кількістю населення, а по осі ординат – обчислені за зростаючим підсумком частки сумарного доходу. Чим більше крива, що відповідає фактичному розподілу доходів [Рис.1].

S

Рис. 1. Крива Лоренца для України за 2013 р., %

686

Відношення площ заштрихованої фігури S та фігури ОАВ, яка обмежена бісектрисою (лінією рівномірного розподілу), називається коефіцієнтом Джині, що виражає кількісну міру нерівності розподілу доходів населення. Він відображає ступінь відхилення фактичного розподілу доходів за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу. Статистична міра рівності доходів коливається від 0 до 1. Чим ближчий цей показник до одиниці, тим вища нерівність розподілу доходів.

Індекс Джині розрахуємо за формулою:

S

G . (1)

S AOB

Обчислимо площу фігури S, як різницю площ фігур обмежених бісектрисою ОА та кривою Лоренца. Площу фігури, яка обмежена кривою Лоренца, обчислимо як суму площ десяти трапецій.

10
	Si 30			80 150			200 235 260 260				245 210 90 1760 (кв.од.)
i 1
Обчислимо площу							ОАВ	S(OCAB)		100 100			5000 (кв.од.)
								2		2
Визначимо коефіцієнт Джині за формулою (1):
G		S		1760		0,352
		S AOB		5000

З економічної точки зору отримане значення коефіцієнта Джині вказує на значну нерівність у розподілі доходів населення України у 2013 р.

Спираючись на дослідження [1], ми проаналізували ситуацію із розподілом доходів населення України за 2013 р., розрахували коефіцієнт нерівномірності доходів населення, що дасть змогу визначити причини впливу певних економічних чинників на рівень розподілу доходів і можливості скорочення рівня розшарованості населення України.

Список використаних джерел:

1.Андронік О.Л. Механізм прогнозування динаміки зміни соціальноекономічної структури населення/О.Л.Андронік/Трансформація та розвиток економічних систем.-Д.:ДНУ.-2014.-ғ4(14)-С.126-134.

2.Дашкевич П.Р. «Нерівність розподілу доходу як фактор економічного зростання в деяких перехідних країнах» - М. ЮНИТИ, 1995.

3.Левковець Н.П. Стратегічні аспекти забезпечення економічної безпеки підприємств / Н.П. Левковець // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2012. – ғ 3(60). – C. 93-98.

4.Лібанова Е.М. Людський розвиток регіонів України:аналіз та прогноз(колективна монографія)/ За ред. Е.М.Лібанової// К.:Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України.-2007.-367 с.

687

Ірина Чаплай, аспірант КНТЕУ Науковий керівник: Ромат Є.В., д.н. з держ. упр., проф.

Київський національний торговельно-економічний університет

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ КОНЦЕПЦІЙ МАРКЕТИНГОВОГО МЕХАНІЗМУ

З переходом до нових моделей державного управління в усьому світі значно зросла значущість застосування маркетингового механізму у діяльності органів державної влади різного рівню. Державний маркетинг в умовах ринкового суспільства є важливим механізмом забезпечення соціоцентричного характеру державного управління. Ця функція реалізується через його маркетингову орієнтацію на досягнення максимального, соціального ефекту державного управління, з точки зору інтересів споживачів (громадян, суспільства). Невід‘ємною складовою маркетингового механізму державного управління є його інноваційно-інформаційне забезпечення. Його впровадження сприятиме врегулюванню проблеми визначення ціннісної орієнтації системи державного управління, протягом чергового етапу її становлення, зумовленого прийняттям і подальшим нагромадженням низки нових, галузевих, нормативно-правових актів та розширенням структур персоналу органів влади, в умовах зростання їх регулюючих функцій.

Сьогодні вже існують пропозиції з комп‘ютеризації функцій державного управління, наприклад, концепція EGovernment. Також, при прем‘єр-міністрі створена рада по сприянню розвитку сфери ІТ і т ін [1, 2]. Однак, слід зазначити, що ці пропозиції, з одного боку, є дуже оптимістичними, але, з іншого, на жаль, більшість з них є не досконалими. Адже, перш ніж комп‘ютеризувати певний напрямок системи державного управління, як слушно зазначає Є.О. Резченко, треба спочатку досягти необхідних організаційних, законодавчих, та соціально-економічних умов, що повинні забезпечити відповідні державні установи та відомства [3].

Першочерговими цілями інформатизації державного управління є:

-забезпечення прозорості діяльності органів державної влади;

-забезпечення доступності для громадян послуг, що надаються органами влади.

Для цього необхідно реалізувати наступне:

-розробити й прийняти закон ―Про припинення використання паперових носіїв у роботі уряду‖. (Конгрес США прийняв аналогічний закон (GPEA) ще в 1998 р. Цей Закон, зокрема, дозволяє громадянам використати електронні технології при подачі інформації в органи влади або при її одержанні. В комбінації з діючими у США законами про вільній доступ громадян до інформації пов‘язаної з роботою державних органів, цей закон став дієвим механізмом забезпечення прозорості діяльності владних структур);

-розробити поетапний план поступової відмови від паперового документообігу при обміні інформацією у владних структурах;

688

-створити розвинуту інфраструктуру засобів вільного доступу до послуг, що влада надає громадянам;

-скоротити тягар звітності й дублювання інформації, що держава покладає на бізнес. Підприємці, приватний і державний сектори повинні подавати лише необхідний мінімум інформації, не дублюючи те, що органи державної влади можуть отримати з власних джерел.

До вищезазначених шляхів вдосконалення доцільно додати здійснення аналізу вже наявних етапів інформатизації та їх уніфікацію, адже багато відомств України не піклуються про уніфікацію й стандартизацію розробок в області застосування інформаційних технологій. Наприклад, онлайнові вихідні форми одного управління й вхідні форми для іншого управління того

жміністерства не здатні працювати разом. Один документ, набраний на комп‘ютері в одному відомстві, часто не можна ―відкрити‖ в іншому відомстві через відсутність спільності кодувань, використовуваних форм або мовних версій операційних систем. Питання уніфікації й стандартизації в області комп‘ютеризації державного управління, на жаль, не знаходять свого належного розуміння у керівників відомств, які нерідко ховаються за міжвідомчими бар‘єрами [4].

Також, необхідно на державному рівні сформувати сприятливі економічні умови розвитку нового, комп‘ютеризованого державного управління. З урахуванням тенденцій розвитку світової економіки, які визначаються поступовим переходом розвинутих країн від індустріальної економіки до економіки знань, основними макроекономічними завданнями органів державної влади України, у процесі розвитку інформаційного суспільства є:

-підвищення конкурентоспроможності національної економіки, шляхом забезпечення сталого економічного зростання держави та матеріального добробуту її громадян за рахунок впровадження інформаційних технологій;

-забезпечення підвищення вкладу в економічне зростання держави підприємств, що провадять діяльність у сфері інформатизації, і галузей, які широко використовують інформаційні технології, шляхом формування збалансованої регуляторної та, зокрема, податкової політики;

-сприяння підприємницькій діяльності у сфері інформаційних технологій за рахунок формування системи адміністративних, правових і економічних механізмів, які стимулюватимуть попит на інформаційну продукцію, залучення інвестицій в інформаційні технології, розвитку конкуренції, просування вітчизняної продукції на міжнародний ринок.

Владі необхідно робити дієві зусилля з подолання вищезазначених проблем.

Отже, здійснивши аналіз теоретичних напрацювань та практичного досвіду застосування основних інноваційно-інформаційних концепцій маркетингового механізму можна стверджувати, що вдосконалення алгоритму його функціонування є актуальним питанням теорії державного управління. Його застосування дає можливість забезпечити по-справжньому

689

вільну конкуренцію на державному рівні. Як перспективні доцільно визначити такі напрямки подальших досліджень за даною темою як суб‘єкти маркетингового механізму у сфері інформаційних технологій і об‘єкти маркетингового механізму у сфері інформаційних технологій.

Список використаних джерел:

1.Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. ғ1378 ―Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики‖. – Режим доступу: http://www.dki.org.ua/p2004-1378.

2.Положення про Громадську раду при Державному комітеті інформатизації України, затверджене наказом Державного комітету інформатизації України від 18.09.2009 ғ 56. – Режим доступу: http://www.dki.org.ua/statutes.

3.Резченко Є. О. Організаційне забезпечення процесів інформатизації органів державної влади в Україні/ Є.О. Резченко//Державне будівництво. —

К., 2009. - ғ 2.

4.Региональное электронное правительство в России: проблемы и перспективы развития // Государственное управление в XXI веке: проблемы

ирешения в странах Центральной и Восточной Европы. М.: Полиграф сервис, 2005, 120 - с.

Влада Ярецька Науковий керівник: Сташко І. В., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ БАЛАНСІВ ДЛЯ РІЗНИХ РІВНІВ ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Математичні моделі використовуються економістами для моделювання економічних процесів. Економіко-математичне моделювання необхідне для однозначного формулювання та вирішення проблеми, що потребує рішення. Методи формування балансів для різних рівнів економічного управління дозволяє зв‘язати фінансові ресурси органів державної влади з потребами в них, що випливають з прогнозу соціально-економічного розвитку, зв‘язати витрати бюджетів з їх доходами, встановити пропорції розподілу коштів між бюджетами різного рівня, розподілити по кварталах доходи і витрати.

Актуальність даної теми є надзвичайно високою, адже математичне моделювання допомагає вирішувати проблеми, важливі не тільки для індивіда, а й для суспільства в цілому. Саме тому необхідно розглянути математичне моделювання як метод науки, проаналізувати його основні принципи та визначити сфери застосування. Потрібно також взяти до уваги завдання, принципи та основні закономірності методів формування балансів для різних рівнів економічного управління. Вивченням математичного моделювання займалися такі відомі науковці як Ф. Кене, О. Курно, У. Джевонс, Г. Гессен, Л. Вальрас, К. Менгер, Ф. Візер, Г. Кассель,

690