2014_03_лютий_tezy круглого столу_KTM

точно класифікувати всі кінофільми. Крім того, більшість художніх кінофільмів можна сміло віднести до більш ніж одного жанру. Тому говорити про нижчеподану систему жанрів художнього кіно можна лише з великою часткою умовності. Ця система скоріше була сформована самими глядачами на основі особистих вражень, чим кінознавцями в рамках наукових досліджень. Проте, ця система широко поширена й, у певній мірі, загальноприйнята.

Ігрове кіно протиставляється неігрового кіно, що включає документальне кіно, мультиплікацію і науковопопулярне кіно. В окремих фільмах можливо змішання гри акторів і документалістики (художньо-документальне кіно). Також можливе створення мультфільмів з включенням гри акторів (наприклад, «Новий Гулівер», «Хто підставив кролика Роджера»), і участь акторів у науково-популярних фільмах.

Жанри ігрового кіно не мають чітких меж, які зазвичай розпливчасті, і різні жанри можуть безперервно переходити один в інший, з'єднуючись і розділяючись. Кожен жанр в свою чергу може поділятися на кілька піджанрів. У

71

результаті один і той самий фільм можна віднести до кількох жанровими групами.

Компанець Марія Валеріївна

Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету

Специфіка використання хромакею

За останні роки значно поліпшилась якість матеріалу, відзнятого відеокамерами і цифрове відео вперше почало відтісняти відео, що було відзняте на плівку.

Світлові прилади стали більш досконалими і легкими

увикористанні, зелений фон, що називають «хромакей» став частіше використовуватись на зйомках ніж складні у виготовленні та тяжкі декорації.

Розвиток сучасних технологій, що використовуються

уігровому кіно, зумовлений зростанням інтересу глядачів до кіно-індустрії та зростанням вимог до якості зображення, сюжету, спецефектів тощо.

72

Композитинг або Кеінг (від англ маніпуляція – управління, робота ключем) − це процес поєднання двох і більше зображень чи кадрів в межах однієї композиції. Існує два основні типи кеінгу.

Перший − це створення маски за кольором. Такий тип кеінгу носить назву «Хромакей». Другий тип кеінгу передбачає використання яскравості пікселя для пошуку і створення маски , а не кольору. Даний кеінг називається

«лумакі» [7].

Суть роботи з кеінгом «Лумакі» полягає в тому, що програма відстежує яскравість пікселів. Це дозволяє створити маску по яскравості. Цей спосіб використовується досить рідко, через велику кількість недоліків і труднощі у роботі. Часто його використовують для створення масок при зйомці піротехнічних ефектів (вибухи, вогонь , дим тощо).

Хромакей – (англ. chroma key, «кольоровоий ключ») − технологія суміщення двох і більше зображень чи кадрів в одній композиції, колірна рір−проекція, що використовується на телебаченні і в сучасній цифровій технології кіновиробництва. Під час зйомок об'єкт вміщується на однотонний кольоровий фон. При поєднанні

73

в кадрі об'єкта з фоном під час запису сцени або при монтажі виникає можливість вставити замість фону інше зображення.

Найпоширеніші кольори хромакею − синій та зелений. Вони здобули таке широке використання завдяки тому, що ці тона не зустрічаються на людській шкірі.

Останнім часом найчастіше використовують зелений фон, а синім фоном користуються зазвичай коли у кадрі з’являється природа, напиклад зелені дерева або трава. Також небажано використовувати синій фон при зйомці темношкірих акторів.

Доцільніше буде скористатись зеленим фоном. Проте будь-який колір можна використовувати подібним чином, зокрема чорний, який використовують найчастіше для зйомки диму, та білий. Все залежить від задач, які ставить перед собою режиссер. Використовуючи хромакей необхідно уникати кольорів на обєкті зйомки, що збігаються з фоном, інакше на місці, де колір дублюється будуть виникати небажані просвіти. Часто хромакей використовується для того, щоб показати небезпечні трюки, не ризикуючи при цьому життям акторів [4].

74

Технологію «хромакей» досить часто порівнюють з «декораціями» у професійному середовищі. «Хромакей поступається декораціям наочностю, реальностю і об`ємом», − стверджує Катерина Полякова. З цим твердженням можна посперечатись. На екрані зображення, яке вміщують у кадр замість однотонного фона хромакея, виглядає вкрай реалістично, звичайно, якщо це робиться професійно і якісно. У більшості сучасних фільмів вкрай важко відрізнити кадри зняті на зеленому фоні від інших кадрів, різниця стає дуже непомітною. Хромакей дійсно не передає об’єм премета під час зйомок, але всі недоліки можна виправити під час монтажної обробки у відеоредакторі. Cлід відзначти, що більш вагомим недоліком хромакею, порівнянно з декораціями, є те, що хромакей вимагає від актора високого рівня професійної підготовки, через те, що виконавець ролі, на справді, не бачить декорацій, але має їх уявити і діяти у запропонованих обставинах. Але не можна не погодитись з перевагами хромакею, які описує К. Полякова. Хромакей має і числені переваги перед декораціями. Серед них – скорочення матеріальних витрат, компактність, скорочення часу витраченного на монтаж та демонтаж обладнання,

75

можливість швидкої зміни одного фона на інший у процесі монтажу. Хромакей не потребує великої кількості місця у павільйоні для зберігання. він компактний, зручний та досить легкий [6].

У наш час складно уявити зйомки будь-якого фантастичного чи фентезійного фільму без використання хромакею. Завдяки роботі з хромакеєм були зняті такі відомі фільми, як: «Хоббіт: Несподівана подорож». Режиссер Пітер Джексон. Кіностудії: New Line Cinema, Metro-Goldwyn-Mayer, WingNut Films, «Пункт призначення 5», режисер − Стівен Куейл, Компанія New Line Cinema, 2011, «Місто гріхів», режиср Роберт Родригес,

Компанія Dimension Films, 2005.

Хромакей також широко використовувався режисером Джеймсом Кемероном у фільмі «Аватар», що вийшов у прокат у 2009 році. Відомий режиссер, описуючи роботу над фільмом загострив увагу на тому, що CG фони у Аватарі були інтегрованими у хромакейні вікна за допомогою технології matte painting (Мэт-пэйнт) [1, c. 55].

Завдяки системі «Sіmulcam», що була винайдена Дж. Кемероном і використовувалась під час зйомок «Аватара», режиссер мав змогу бачити під час зйомок на екрані акторів,

76

тривимірних персонажів, реальні декорації та намальовані фони. Це значно полегшувало процес зйомок [2, с. 23−24].

Зазвичай, робота з хромакеєм вимагає елемнтарних знань, пов’язанних з використанням світлових приладів. Максим Злидарь у своїх рекомендаціях щодо роботи з хромакеєм наголошує на необхідності великої кількості світла.

Він наполягає на необхідності наявності окремого комплекту світла для екрану, для того, щоб на об’єкті зйомки не було тіней, а також радить розташовувати об'єкт подалі від екрану, щоб його тінь не падала на екран. Окрему увагу він радить приділити однотонності екрану і не допускати ні занадто пересвічених ділянок, ні темних, бо це заважатиме якісному «кеінгу».

Для цифрової зйомки на блакитному фоні для освітлення слід застосовувати лампи, прикриті гелевими фільтрами бурштинового кольору. Фон може відображати невелику кількість блакитного світла на виконавця, що призводить до появи зернистості на кордоні об'єкта і фону. Бурштинові гелеві фільтри дозволяють нейтралізувати цей ефект. Бажано, щоб освітлювальних приладів було не

77

менше трьох, для того щоб два з них підкреслювали контур об’єкта, а третій висвітлював сам об’єкт. Також необхідно використовувати розсіювачі світла. Це допоможе запобігти появі білих плям на об’єкті зйомки, добитися м’якого освітлення та надасть хромакею більш рівний колір. Бажано використовувати у освітлювальних приладах лампи холодних відтінків або нейтрально білі, щоб вони не надавали фону жовтий відтінок. Це може ускладнити роботу при постобробці (кеінгу) [5]. Для видалення жовтого відтінку можна також виставити баланс білого на камері, на яку ведеться зйомка, у режим лампонакалювання. Найкраще розташувати об’єкт чи актора якнадалі від фону для того, щоб уникнути відображення кольору фона на об’єкті зйомки.

Для того, щоб встановити віртуальну камеру та вписати об’єкти на хромакей використовують «трекінг». «Трекери» − однотонні смужки, які зазвичай робляться з ізоляційної стрічки. Р. Ж. Беннет зазначає у своїх навчальних роботах, що для «трекінгу» потрібно використовувати шматки ізоляційної стрічки або малярного скотчу, наклеюючи їх на хромакей.

78

При цьому автор загострює увагу на тому, що шматки скотчу мають бути наклеєними приблизно на одній відстані один від одного і, що найбільш важливо, трекери мають бути подібними за кольором до відтінку фону. Якщо вони будуть сильно відрізнятися від кольору фону, виникнуть числені труднощі при «кеінгу» відео-матеріалу. Р. Ж. Беннет радить не втрачати надовго трекери з поля зору з метою уникнення складнощів при подальшій обробці. При дотриманні цього правила при пост-обробці програма зможе зафіксувати трекери в системі координат. Крім того автор радить не наклеювати трекери безпосередньо поза об’єктом, а якщо є вкрай велика необхідність, то робити трекери, що наклеєні близько до об’єкта зйомки, близькими по тону кольора до фона. Р. Ж. Беннет радить поєднувати зображення з новим фоном у таких програмах, як «Boujou», «3dmax» та «adobe premiere» [3].

Список використанних джерел

1. Данкан Д. Соблазнение реальности / Д. Данкан // Сinefex.

− 2010. − № 19. − С. 55.

79

2.Шарапова А. Цифровое совершенство Аватара / А. Шарапова // Техника и технологии кино. − 2010. − № 1. − С. 23−24.

3.Беннет Р. Ж. Boujou 3d tracking [Електронний ресурс] / Беннет Р. Ж. − Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=i8_ujW9muDw (Дата звернення 05.01.14).

4.Википедия [Електронний ресурс]. − Режим доступа :

ru.wikipedia.org/wiki/Хромакей	від (Дата звернення
28.10.13).

5.Злыдарь М. Хромакей своими руками [Електронний ресурс] / Злыдарь М. − Режим доступа : http://snimikino.com/hromakey-svoimi-rukami/ (Дата звернення 29.10.13).

6.Полякова К. Современное искусство: Что такое хромакей [Електронний ресурс] / Полякова К. − Режим доступа : http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-50118/ (Дата звернення 1.02.14).

7.Процесс кеинга [Електронний ресурс]. − Режим доступа : http://www.maskedbrothers.ru/articles/keying_basic/ (Дата звернення 1.02.14).

80