19. Морфологічні способи словотвору сучасної української мови

1.Префіксальний: бігти — прибігти, писати — підписати, дописати, переписати, записати.

2. Суфіксальний: слухати — слухач, день — денний, вікно — віконний, говорити — говоріння.

3. Префіксально-суфіксальний: ліс — пролісок, вода — підводник, земля — підземний.

4. Безафіксний: блакитний — блакить, пробігати — біг, приїзд — їзда, бігати — біг.

5. Складання слів та основ: телефон, автомат — телефон-автомат; лід і ходити — льодохід; фото, монтаж — фотомонтаж.

6. Складання скорочених основ: заробітна плата — зарплата, професійна спілка — профспілка, Організація Об’єднаних Націй — ООН.

7. Зрощення слів: маловідомі — маловідомий, перекоти поле — перекотиполе.

8. Перехід однієї частини мови в іншу: майбутнє (яке?) покоління — близьке (що?) майбутнє.

20. Морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний способи словотвору сучасної української мови

Найпоширенішим є морфологічно-синтаксичний спосіб, який ще називають переходом однієї частини мови в іншу. Суть його досить проста, слово не зазнає змін в написанні чи звучанні, просто змінюється роль, яку воно відіграє в реченні, а також його значення. Наприклад, порівняймо два речення:

1. Український військовий корабель увійшов в гавань.

2. Кирило завжди мріяв стати військовим.

У в обох реченнях вживається слово «військовий», однак значення воно має різне. В першому випадку це прикметник, який є означенням до іменника «корабель». У другому випадку «військовий» - це іменник, що має значення - - особа, що служить у війську, в реченні слово – частина складеного присудка. Як бачимо «військовий» з прикметника перейшло в іменник і також змінилася його синтаксична роль. Саме тому цей спосіб словотвору ще називають морфологічно-синтаксичним.

Найчастіше переходять:

- прикметники, дієприкметники в іменники (вчений, майбутнє, пальне, поранений, військовополонений тощо).

При переході прикметників в іменники утворюються:

1. Назви осіб ( коханий, зустрічний, перехожий).

2.

Назви приміщень ( варенична, учительська).

3. Назви тварин (хордові).

4. Військові назви (передова).

5. Назви страв (перше, друге, холодне).

6. Абстрактні назви (сучасне, громадське).

7. Терміни (дзвінкий, приголосний, пряма).

- дієприкметники в прикметники (лежачий, освічений, стиглий, печений);

- іменники в прислівники (повернеться весною; кругом темрява);

- числівники в іменники (одна книжка – залишилася одна)

- займенники в сполучники (Що ти хотіла? – Я побачила, що комп’ютер зламався).

Лексико-синтаксичний спосіб словотвору полягає в зрощенні словосполучень в одне слово при збереженні слів повністю, на відміну від основоскладання, коли опускаються закінчення. Порівняймо: перекотиполе і другорядний. Перше слово створено лексико-синтаксичним способом (перекоти поле), а друге – основоскладанням  (другий ряд).

Лексико-семантичний спосіб – це надання слову нового значення з часом. Наприклад, первісне значення слова «запорожець» – козак, що перебуває на Січі. У двадцятому столітті це слово отримало значення – мешканець Запоріжжя, і, врешті, - назва автомобіля.