67. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.

У реченні значення якогось із другорядних членів може посилюватися, виділятися з боку смислового та інтонаційно. Такий член речення кваліфікується як відокремлений. Відокремлення — це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення у семантико-граматичній структурі речення. Напівпредикативна функція -відокремлений член речення можна трансформувати в підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення.

Загальні умови відокремлення такі:  1) порядок слів (постпозиція чи препозиція), від якого залежить відокремлення означень, прикладок, об­ставин;                                              2) обтяженість другорядного члена речення залежними словами (прикметникові, дієприкметникові, прислівни кові та порівняльні звороти), що зумовлює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків;                                  3) уточнююча функція членів речення, яка спричинює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків;                                   4) особливе смислове наван­таження (виділення) члена речення, що впливає на відокремлення означень, прикладок, обставин.

До часткових умов відокремлення належать такі: 1) сусідство не однакових за синтаксичною функцією членів речення;

2) неможливість деяких зв'язаних за змістом слів входити у синтаксичні зв'язки (наприклад, особових займенників з означеннями і прикладками).

Відокремлюватися можуть тільки ті другорядні члени речення, що не мають тісних синтаксичних зв'язків з словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не відокремлюються, наприклад, прямі додатки.

68. Відокремлені узгоджені означення, прикладки. Способи їх вираження.

Якшо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється: Омиті росами квітки розтулюють повіки. Не відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку: На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли (М. Рильський).

В інших випадках узгоджене означення звичайно відок­ремлюється, зокрема якщо воно:

а) стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе: Гордий і волелюбний, він нагадував сокола ; іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь;

б) поширене й стоїть після означуваного слова: Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі ; таким відокремленим поширеним означенням може бути й вказівне слово з підрядним означальним реченням: / дівчина несамохіть материні слова згадувала, ті, що вона ще малою чула;

в)  від означуваного слова відділене іншими членами речення: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна;

г)  має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чом у? за якої умови? незважаючи  на що?, і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку ;

Два або більше непоширених означень після означуваного слова обов'язково відокремлюються лише тоді, коли перед означуваним словом уже є узгоджене означення: Досвітні огні переможні, урочі, прорізали темряву ночі  ;

Проте не відокремлюються означення, якщо вони за зміс­том невіддільні від слів, яких стосуються: Думка невідступна, пекуча, ятрівна заволоділа всім її єством . Без цих означень висловлювання втратило б свій основний зміст.

На письмі відокремлені означення звичайно виділяються з обох боків комами. Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, то вони виділяються тире: Мій стан був подібний до сну — тяжкого, болючого, тим більш болючого, що без мрій .

Відокремлення прикладок

У відокремленні прикладок є багато подібного до відок­ремлення звичайних узгоджених означень. Проте для виділен­ня відокремлених прикладок частіше використовують тире.

Прикладки відокремлюються у таких випадках:

                     Коли прикладка поширена і стоїть після власної назви: Сам Лисено, бездоганний рицар української пісні, прекрасний композитор і піаніст, зостався в моїй пам’яті як найчарівливіша людина.

                     Коли прикладка відноситься до особового займенника: Благословенні ви, вітрила лазурові життя і юності, жадоби і любові.

                     Коли прикладка є видовим поняттям до родового: Діти – хлопчик і дівчинка, - здивовані незвичайною обстановкою, шептались поміж себе.

                     Коли прикладкою виступає власна назва, то вона відокремлюється лише тоді, коли має уточнююче значення: Сільський чабан, дід Свирид, показав мені…

                     Коли прикдадка приєднується до означуваного слова за допомогою сполучників або, чи, тобто, як, переважно, навіть, на прізвище тощо: У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов.

Прикладки виділяються на письмі за допомогою як ком, так і тире. За допомогою тире відокремлена прикладка виді­ляється, як правило, якщо вона:

а) має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова а саме: Винуватці тої катастрофи — два  хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику.

б)  стоїть у кінці речення і стосується іменника: Перед тобою світ — великий том розкритий. Ти живеш у Києві — прекрасному й чарівному місті.