48. Категорія особи, числа і роду дієслів

Виражає відношення дії до дійової особи з погляду того хто говорить. Такі відношення можуть бути трьох типів, а тому в дієслові і роз­різняється три особи: перша,   друга  і  третя.

1ша особа означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама розповідає про свою дію, або пов'язується з групою людей, до якої належить і той, хто говорить.         2га ос означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, до якої спрямована мова. Ця особа виступає як співрозмовник – адресат.

3тя ос озн-є, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама не бере участі в мові, а про неї розповідає той, хто шпорить.

Граматична категорія особи виражається за допо­могою закінчень, або особових форм, а саме:         Однина

1-а ос: -у (-ю): веду, роблю;

2-а ос:-еш  (-єш),  -иш  (-їш),   -и:  ведеш, знаєш, робиш, чи, веди, роби;

3-я ос:-є (-є), -ить (-їть): веде, знає, робить, стоїть.

Множина

1 -а ос:-емо  (-ємо), -имо (-їмо), -ем, -им, -імо (-ім): чо, знаємо, робимо, стоїмо, ведімо, робімо, робім;                                         2-а ос:-ете (-єте), -ите (-їте), -іть, -те: ведете, зна- робите, стоїте, ведіть, робіть, стійте;   

3-я ос:-уть (-ють), -ать (-ять): ведуть, співають. У вживанні категорії особи є деякі особливості: 1)Ф-ма 1ої  ос мн  може  виражати граматичне знач-я   1ої  ос одн  в наукових творах, доповідях: подивимося,  що пише і цієї статті; як ми вже говорили в попередньому розділі;

2) Ф-ма 1ої ос мн іноді вживається в значенні 2ої ос одн і мн у звертанні з відтінком іронії: Як ми себе почуваємо?                                                 

3)Ф-ма 2ої ос мн при звертанні до людей може вжи­ватися в значенні 2ої ос одн (це так звана пошанна множина): Не плачте, мамо, нетреба.

4) 2га ос одн і мн без особового   займенника часто вживається   з  узагальненим  значенням,   тобто   відно ситься не до якогось одного, а до будь-якого суб'єкта дії при висловлюванні інтимних переживань, а також у прислів'ях для передачі якоїсь загальної   дії. Наприклад: Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш,   що  в ній є щось не земне,   а небесне(Коцюб.).   . Без клинка не розколеш пенька В  узагальненому  значенні  може  іноді  виступати  також і 1ша ос дієслова теп або майб часу,   хоч і рідше, ніж 2га.      За Батьківщину будем битись до загину.

5) Дієслова 3ої ос  на  відміну від дієслів 1ої і 2ої ос озн-ють не лише  дію  людей та інших істот,  а й дію будь-якого предмета: Безтрепетні руки тримають  штурвал. Якщо  суб'єкт   при   дієслові   в  третій  особі не названий і його не можна визначити з контексту,   дієслово  набирає неозначено-узагальне значення:. На нашому заводі починають працювати о 7-й годині ранку.

6)У формі мин часу і умов способу дієслова категорії особи не мають. Значення особи при таких дієслівних формах передається лексично, вживанням відповідних особових займенників: я знав, ти знав, він знав і т. д.

49. Дієслова неповної особової парадигми. Безособові дієслова ( немає про парадигму)

Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи (діяча), називаються безособовими, наприклад: світає, смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі тематичні групи. Вони виражають: а) явища природи: вечоріє, дніє, розвидняється, дощить, мрячить, смеркає; б) фізичний і психічний стан людини: морозить, нудить, хочеться (не хочеться), не сидиться, не віриться; в) модальні значення необхідності, буття — небуття: належить (вам належить оцінити), не було, немає, не стало; г) значення випадковості, незалежного від особи стану: щастить (не щастить), таланить; ґ) значення міри наявності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін.

Безособові дієслова ніколи не пов’язуються з підметом, що позначає особу діяча, а тому значень особи і числа не виражають. Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за числами, ні за родами. Вони виступають (крім інфінітива) тільки у формі теперішнього (рідко майбутнього) часу дійсного способу, історично спорідненій з 3-ю особою однини (світає, бракує, дощить), та у формі минулого часу (світало, бракувало, дощило), спорідненій із формою середнього роду.

Безособові дієслова можуть творитися від особових за допомогою постфікса -ся:лежати — не лежиться, ходити — не .годиться, спати — спиться (не спиться), їсти їсться (не їсться).

Безособового значення можуть набувати й особові дієслова у формі 3-ї особи однини, вжиті в реченні без підмета, наприклад: Пахне морем і озоном від притихлої землі (М. Рильський).

Синтаксичне вживання особових дієслів без формально вираженого підмета сприяє тому, що дієслово втрачає здатність вказувати на конкретну особу і набуває значення:

а) узагальнено-особового (у 2-й особі однини або множини, рідше — у формі 1-ї особи множини): Ідеш і слухаєш, і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом, а й думками, піснями і звичаями… (О. Довженко); Посієш вчасно — вродить рясно (Нар. творчість); Що маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. творчість).

Якщо в реченні є звертання, то дієслово у формі 2-ї особи вказує на означену особу, наприклад: О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! (О. Олесь). б) неозначено-особового (у 3-й особі множини та у формі множини минулого часу), наприклад: Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють… (Т. Шевченко); Сіяли всю ніч (О. Гончар).