84. Лексика української мови з погляду вживання

Активна лексика - cлова, які забезпечують повсякденні потреби мовця, мають високу частоту вживання та зберігають стилістичну нейтральність: любити, стомлений, віра, дім, останній, добро, хліб, стіл, вікно, око, лоб, якийсь тощо.

Застарілі слова: - архаїзми - слова, що є застарілими синонімами до слів активної лексики сучасної укр.мови: зигзиця-зозуля, чадо-дитина, яко-як, зерцало - дзеркало, ся-ця.

- історизми - слова, що вживаються на позначення назв зниклих предметів, явищ, понять старовини таминулого: вельможа, князь, кріпак. Неологізми - нові слова, які входять у загальний вжиток. Серед них розрізняють: •  загально мовні неологізми (комп 'ютер, дискета, монітор, клонування);

•    авторські неологізми: громовиця (Л.Українка); знедуховніти, просвітлина(0.Гончар).

85. Функціональна диференціація лексики: загальновживана лексика, термінологічна й професійна лексика, діалектна лексика, жаргонна лексика, арго

За особливостями функціонування слова в українській мові поділяються на такі, що вживаються без обмежень у спілкуванні (загальновживана лексика), та слова обмеженого вживання (спеціальна лексика). До складу загальновживаної лексики входять слова, які використовуються усіма носіями мови і позначають поняття, пов'язані з повсякденним життям: земля, вода, двері, косити, любити, тисяча, мати, совість тощо. Вживання спеціальної лексики обмежене професійною діяльністю людей, соціальними ознаками або територією проживання (діалектним ареалом).

Спеціальна лексика української мови за сферами вживання

містить:

0 діалектну лексику;

0 термінологічну та професійну лексику;

0 жаргонну й арготичну лексику.

•  Діалектизми - це слова, вживання яких обмежене територією певного наріччя (діалекту). Українська мова має три наріччя: північне, південно-західне та південно-східне. Кожному з них притаманні особливості лексичного, фонетичного, синтаксичного харак і еру.

Серед діалектизмів розрізняють:

- лексичні діалектизми, що називають поняття, для позначення яких вживаються інші назви у загальнонародній моїй: окраєць -скрайок, окрай, відліпка; волошки - васильки, блават, півень — когут;

- етнографічні діалектизми, що називають місцеві реалії, невідомі за жами території певного наріччя: крисаня, клепаня – чоловічі калюхи, колиба-курінь пастухів, трембіта- музичний інструмент;

- семантичні діалектизми, що є словами загальнонародної мови, але мають інше значення: вино - виноград, губи - гриби, хвиля - гарна шия погода.

Терміни (від лат. межа, кінець ) - слова або словосполучення, які позначають поняття спеціальної галузі науки, знання, діяльності {косинус, підмет, валентність). У межах окремих галузей терміни об'єднуються в системи з певними закономірностями внутрішньої організації - термінології. Так, існують мовознавча, математична, юридична, спортивна термінології тощо.

Професіоналізми - слова або словосполучення, які безпосередньо пов'язані з професією або родом діяльності людини і можуть бути нерозумілими за межами певного професійного середовища: петит (із друкарської справи), блокада, голковколювання, стінка (зі спортивного словника).

Жаргонізми - слова, які вживаються у процесі спілкування людей, об'єднаних спільністю інтересів, діяльністю, соціальним станом та статусом: читалка - бібліотека, хвіст – академзаборгованість.

Арготизми (від фр. - замкнутий) - слова, що умовно прийняті та втаємничені для спілкування окремої соціальної групи, яка пригне зробити свою мову (арго) незрозумілою для інших: курганити-грати, курашник - музика, дикона - десять (із лірницького арго).