58. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису

Си́нтаксис — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові

Синтаксические одиниці - це конструкції, у яких їхні елементи (компоненти) об'єднані синтаксичними зв'язками й рівнішими стосунками.

У складі синтаксичних одиниць змінювані слова використовують у одній з своїх форм (словоформ), що у сукупності утворюютьморфологическую парадигму слова. Проте словоформи вивчаються й у морфології, й у синтаксисі, але виглядають по-різному.

Отже, словоформи є стройовими елементами синтаксичних одиниць: словосполучення, простого пропозиції, складного пропозиції, складного синтаксичного цілого, які є основними синтаксичними одиницями (4, із шостої).

Питання складі синтаксичних одиниць (скільки їх і які вони) досі однозначно не вирішено у лінгвістиці, однак у більшості вузівських підручників (див. список літератури) розглядають усіх названі вище синтаксичні одиниці.

59. Словосполучення як синтаксичні одиниця. Синтаксичний зв’язок між компонентами словосполучення

Це структурна синтаксична одиниця, утворена поєднанням 2ох або більше слів, що поєднуються сурядним або підрядним зв'язком на позначення єдиного розчленованого поняття або єдності понять. Синтаксис розглядає лише синтаксично вільні словосполучення(в них зберігаються самостійні лексичні значення усіх компонентів). Але є ще син-но нечленовані – невільні словосполучення, що називають одне поняття і в реченні виступають як один член. Не вважаються словосполученнями:

1) сполучення підмета з присудком – це називають предикативною сполукою.

2) Поєднання повнозначного слова і службового: біля лісу.

3) складені форми ступенів порівняння прикметників: найбільш вдалий.

4) складені ф-ми майбутнього часу: буду заробляти.

5) фразеологізми: накивати п’ятами.

Ознаки словосполучення як синтаксичної одиниці:

1) як і слово: - некомунікативна одиниця, - виконує номінативну функ­цію; - характеризується певною системою форм, - є будівельним матеріалом для речення.

2) на відміну від слова: - має складнішу від слова будову, - дає розгорнуте найменування предметам і явищам, - розчленовує свою семантику на основі синтаксичного відно­шення між компонентами на окремі поняття, а отже, щоразу будується за певною моделлю (структурною схемою), здатною виражати певний тип відношень — атрибутивних, об'єкт­них, обставинних.

3) як і речення: - складаються з слів;  - характеризуються формальною організацією компонентного складу їх за структурними схемами, власти­вими мові.

4) на відміну від речення: не має таких ознак, як предикативність, модально-часова віднесеність висловленого до дійсності, інтонаційне оформлення, що характеризують речення як комунікативну одиницю. В реченні синтак­сичне словосполучення, компоненти якого звичайно функ­ціонують як два різні члени, можуть ставати синтаксично нерозкладними і виконувати роль одного члена.

60. Типи словосполучень і способи зв’язку слів у словосполученні.

Словосполучення із сурядним зв'язком складається з граматично рівноправних компонентів: сонце і небо; не блиск, а сяйво; то дощ, то сонце. Словосполучення з підрядним зв'язком складається із головного та залежного слова. Головне слово - те, від якого ставиться питання; залежне слово - те, до якого ставиться питання: парк (який?) міський, говорити (як?) голосно, думати (про кого?) про тебе. Словосполучення є простим (елементарним), якщо складається з двох повнозначних слів, і складним, якщо утворене поєднанням більше ніж двох повнозначних слів.

За способом вираження головного слова:

1) іменникові: тиха розмова,;

2) прикметникові: приємний на смак;

3) числівникові: другий за списком;

4) займенникові: хтось із юрби;

5) дієслівні: розробив програму;

6) прислівникові: надто спокійно.

За загальною семантикою

1) атрибутивні - залежне слово

відповідає на питання означення

(який? чий? котрий? скількох? скільком? і т. д.) зелена трава,;

2) об'єктні(кого? чого? кому? чому? кого? що? і т.д.): допомогти другові;

3) обставинні(як? коли? де? куди?

чому? навіщо? іт. ін.): гуляти над річкою, налитий ущерть.

За формою підрядного зв'язку

1)узгодження - форми залежного слова уподібнюються формам

головного слова (у роді, числі, відмінку): моя земля, моєї землі, моїй

землі. – повне узгод. . Неповне узгодження: місто Черкаси, інженер

Злобіна.

2) керування - головне слово вимагає

від залежного слова певної форми непрямого відмінка: зустріти

брата, зустріне брата, зустріла брата.

-сильне(гол. Слово семантично неповноцінне і для розкриття своєї семантики вимагає обов’язково зал слово у певному відмінку: зустрів друга);

- слабке( гол. Слово семантично повноцінне, не потребує зал. Слова, щоб розкрити семантику і зал. Слово може змінювати семантику: лежить на столі/під столом/біля стола).

3) прилягання - залежне слово позбавлене форм словозміни і поєднується з головним лише за змістом: солодко спати, наважився відповісти, іти наосліп.

3алежними словами в таких словосполученнях є прислівники, дієприслівники та інфінітиви дієслів.