Основні поняття до теми

Гетьман – спочатку керівник реєстрового війська. В період та після Визвольної війни гетьман став главою відновленої української держави. В його руках зосереджувалась вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади.. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.

Універсали – державні документи ХУ-ХУІІІ ст., що мали характер маніфесту або розпорядчо-адміністративного акту, наділеного вищою юридичної силою щодо ін. правових документів. Видавалися королями Польщі, гетьманами України, іноді полковниками та представниками генеральної старшини. Текст універсалу складався з трьох частин: вступної (зазначалось хто видав і кому адресований); розпорядчої (викладався зміст розпорядження); заключної (вказувалось місце, рік, дата та особистий підпис особи, яка його видала). Універсали гетьмана були обов’язковими для всього населення України. Вони розсилалися по полках, а копії – по сотнях.

Генеральна військова рада – найвищий державний і політичний орган у часи Гетьманщини протягом 1648-1750 рр.. Скликався для обрання гетьмана або вирішення важливих державних, політичних, військових і судових питань, обговорювались зовнішньополітичні справи. Генеральна військова рада скликалася окремим універсалом Гетьмана. В ній брали участь всі козаки.

Полковник – старшина Запорізької Січі, керівник одного або кількох військових загонів під час воєнних дій. Полковник очолював паланкову старшину.

Полкова рада – орган полкового самоврядування у Гетьманщині в ІІ пол. ХVІІ-ХVІІІ ст. У полковій раді, яка скликалася полковником або полковою старшиною, брали участь усі городові козаки полку, які мали бажання та змогу з’явитися на раду. На раді головував полковник. На раді обирали полкову та сотенну старшини, вирішували питання військового та адміністративного характеру, що стосувалося полку.

Паланка - адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. Паланку очолював полковник, який зосереджував в своїх руках адміністративну, військову, судову і фінансову владу.

Курінь – у ХVІ-ХVІІІ ст. Військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, що складалася з кількасот чоловік. Очолював курінь курінний отаман. Під час визвольної війни кожний курінь складався з 10-40 козаків.

Сотник – особа, що очолював військову і адміністративно-територіальну одиницю – сотню у Гетьманщині в ІІ пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. Під час національно-визвольної війни 1648-1654 рр. посада сотника була виборною. Обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. Як голова сотенного суду сотник розглядав цивільні й незначні кримінальні справи.

Козацьке право – сукупність звичаєвих норм (приписів), переважна більшість яких виникла в Запорізькій Січі.

Зборівський договір 1649 р. – укладений Гетьманщиною і Річчю Посполитою. За умовами договору кількість реєстрового козацького війська мала становити 40 тис. осіб. Під юрисдикцію козацької адміністрації входили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства, всі посади в яких обіймали православні християни. На цих територіях заборонялося перебування польського війська. Київському митрополиту обіцяно місце в сенаті, а питання про Берестейську унію мали розглянути на Вальному сеймі. Католики не мала права проживати в українських містах. Підтверджувалися права козаків на власний суд.

Білоцерківський договір 1651 р. – укладений між Гетьманщиною і Річчю Посполитою. За його умовами козацький реєстр зменшено до 20 тис. Юрисдикція козацької адміністрації звужувалась і поширювалась тільки на Київське воєводство. Козаки, що не потрапили до реєстру, мали повернутися у підданство шляхти. Гетьман підпорядковувався польському королю та позбавлявся права зносин з урядами інших держав. Виборність гетьмана скасовувалась. Поновлювалися права православної церкви.