Основні поняття до теми.

Верховна Рада УРСР — найвищий орган державної влади в Україні за радянських часів. Формально утворювалася шляхом рівних, загальних і прямих виборів тільки таємним голосуванням, але на практиці цей процес здійснювався під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Якісний склад депутатів ВР завжди був суворо дозований. В обов’язковому порядку депутатами обиралися міністри, голови облвиконкомів та частково їхні заступники, перші чи другі секретарі обкомів, вищий командний склад розташованих на території України військових округів. Серед депутатів переважали члени компартії. ВР обирала голову Президії та двох його заступників, формувала Президію, формально утворювала уряд УРСР, де-юре відповідальний перед нею та їй підзвітний, обирала Верховний Суд республіки. Основною формою діяльності ВР були сесії — чергові періодичністю два рази на рік, а також поза- чергові та урочисті, присвячені визначним датам. Останні вибори до ВР УРСР в умовах існування Радянського Союзу відбулися в 1990 р. (12-те скликання). Після прийняття Акта проголошення незалежності України перетворилася на Верховну Раду України.

Воєнний комунізм — система політичних, економічних та ідеологічних заходів, на яких базувалася діяльність більшовицької партії та радянської влади з середини 1918 р. по березень 1921 р. В основу В. к. була покладена ідея швидкого революційного переходу до соціалістичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошо­вих відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. В. к. передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у т. ч. предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним втіленням останньої стала т. зв. продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєннокомуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві. В галузі економіки політика В. к. зазнала повного краху, і В. Ленін був змушений починаючи з Х з’їзду РКП (б) в березні 1921 р. визнати її недієвість і шукати шляхи відступу, компромісу з народними масами, невдоволення яких набрало характеру політичної кризи. На зміну В. к. прийшла нова економічна політика. В Україні вона була запроваджена з осені 1921 р.

Головна еміграційна рада — федеративний осередок української політичної еміграції в Європі й Азії в 1930-х роках. Заснована в Празі 1929 року, в наступному перемістилася до Парижа. Працювала в тісному контакті з еміграційним урядом УНР.

Законодавство — 1) сукупність чинних законів, що регулюють суспільні відносини в цілому та окремі їх галузі. В широкому розу- мінні законодавство включає й підзаконні нормативні акти; 2) діяль- ність найвищих органів держави із встановлення, зміни чи припинення законів.

Націоналізація — перехід із приватної у державну власність ос- новних засобів виробництва або т. зв. «командних висот» в економіці. Це — центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції. Одержавлення економіки в Україні розпочалося 6 січня 1918 р. націоналізацією банків. Проте внаслідок інтервенції та громадянської війни н. порівняно з Росією затяглася і здійснювалася в три етапи: з січня 1917 р. по березень 1918 р. проведено підготовчу роботу до н. вугільної та металургійної промисловості; в листопаді 1918 р. — серпні 1919 р. встановлено порядок проведення н.; до 1921 р. вона була завершена в усіх галузях виробництва. 26 травня 1919 р. проведено н. землі. Земельні відносини, що склалися внаслідок цього, юридично оформлені в Кодексі законів про землю УСРР (1922 р.).

Номенклатура — виникла як історичне продовження організацій професійних революціонерів. Уперше згадав про номенклатуру Й. Сталін на ХII з’їзді РКП (б) у 1923 р. Фактично н. — це перелік найважливіших посад, кандидатури на які попередньо розглядаються, рекомендуються й затверджуються.

У н. включаються працівники, що перебувають на ключових посадах. У радянські часи н. оформилася як привілейований клас, панівна каста, яка прагнула до зростання своєї влади не тільки в Радянському Союзі, а й за його межами. Якщо буржуазія панує у економіці і на цій базі відіграє відповідну роль у політиці, то н. здійснює насамперед політичне керівництво суспільством, а відтак — керівництво економікою. Якщо буржуазія є панівним класом тому, що законно володіє власністю, то номенклатура — клас панівний тому, що вона концентрувала в своїх руках політичну владу і, не маючи узаконеної приватної власності, фактично паразитувала за рахунок необмеженого користування державною власністю.

Охлократія — стихійна влада натовпу, де панують інстинкти, емоції, настрої. Характерна для тоталітарних суспільств. О. — це спосіб життя, світогляд розгубленої людини, відчуженої від власності, результатів праці, влади. Звідси випливає неповага до закону і будь-якої влади, окрім влади «вождя», щодо якого покладаються сподівання на усунення труднощів, економічного хаосу, загрози війни, на гарантію пайки хліба. Вождь наділяється охлосом певними магічними можливостями. Тому і влада в охлосі є прямою диктатурою вождя або партії.