Основні поняття до теми

Імператор – очолював державу мав повноваження абсолютного монарха.

Державна рада – законодавчий орган, що розробляв проекти законі для затвердження імператором. До неї входили представники вищих органів влади та деякі землевласники. Головував на засіданнях імператор.

Імператорська канцелярія – поступово витіснила на другий план Державну раду. З другої чверті ХІХ ст. готувала законодавчі проекти для імператора.

Сенат – вища судова установа країни.

Комітет міністрів – розглядав питання, дотичні до компетенції кількох міністерств. Здійснював центральне галузеве управління. Очолював імператор. Після проведення селянської реформи 1861 р. відбулася реорганізація Комітету міністрів у Раду міністрів.

Генерал губернатор – управляв кількома губерніями, його призначав імператор з числа військовиків. Він був головнокомандувачем війська у своїх регіонах. У 1803 р. Україну було поділено на 9 губерній. Кілька губерній об’єднувалось у генерал-губернаторство.

Губернатор – йому належала вся влада на підлеглій території. Він очолював губернське правління, до якого входили губернський прокурор, віце-губернатор і радники. Призначав і знімав губернаторів імператор. Губернатор підпорядковувався генерал-губернатору.

Земський справник і земський суд – становили адміністрацію повіту. Їхній склад в Україні призначався губернським правлінням. Членами земського суду і справником могли бути лише дворяни. Земський суд здійснював керівництво місцевою поліцією, контролював виконання законів.

Волосний голова – очолював волосне правління, до якого входили волосний староста і волосний писар. Волость являла собою адміністративну одиницю, що складалася з кількох суміжних сіл.

Волосний сход – орган селянського самоврядування, який складався з волосних старшин, сільських старост, збирачів податків. Компетенція: обрання волосних посадових осіб, суддів волосного суду, розв’язання господарських і громадських справ волості. Право скликати і розпускати волосний сход мав волосний старшина.

Волосний старшина – обирався волосним сходом строком на 3 роки. Він здійснював поліцейські, адміністративні й контрольні функції щодо селян, які мешкали на території волості.

Волосний суд – ухвалював рішення щодо дрібних майнових спорів (до 100 рублів) і провадив судочинство по незначних злочинах селян. Суд мав право засуджувати до примусових робіт (до 6 днів), арешту (7 днів), штрафу (до 3 рублів) і до 20 ударів різками. Волосний суд очолював волосний писар.

Селянська реформа 1861 р. - за цією реформою було скасоване кріпосне право. Селяни повинні були викупити надані їм наділи, до викупу вони залишалися тимчасовозов’язаними і мали відробляти на користь пана панщину. Головна ідея реформи 1861 р. полягала в тому, щоб після викупу створити общинну власність на землю. Община мала стати нижньою ланкою адмін.управління в селі. Звільнення селян відбувалося поетапно і мало тривати 20 років. Згодом селян було перетворено на сільських обивателів і вони отримали право самостійно (без дозволу поміщика) вирішувати сімейні та господарські питання, набувати у власність нерухоме майно, займатися торгівлею і різними промислами, записуватись у гільдії та цехи. Селяни стали суб’єктами судового процесу.

Земська реформа 1854 р. – згідно з реформою у губерніях та повітах створювалися виборні земські установи – губернські і повітові земські управи (виконавчі органи)

Судова реформа 1864 р. – одна з найважливіших реформ 60-70 рр. ХІХ ст. Зміст реформи відображався у судових статутах, проекти яких затверджено у листопаді 1864 р. Суди були відокремлені від адміністрації: створені мирові суди (мировий суддя – повітовий з’їзд мирових суддів – сенат) та загальні суди (окружні суди – судові палати – сенат). Проголошувались демократичні принципи судочинства :виборність мирових суддів і присяжних засідателів; незалежність і незмінність суддів; презумпція невинуватості; рівність усіх перед законом; гласність, усність і змагальність судового процесу, вільна оцінка доказів судом тощо. Проведено реорганізацію прокуратури та створено адвокатуру.

Міська реформа 1870 – за цією реформою створювали міські думи та міські управи. На них було покладено виконання адміністративно-господарських завдань на території міста; питання благоустрою, завідування шкільною, медичною справою, міською торгівлею і промисловістю, міським кредитом

Військова реформа 1874 р. - реформа почалася ще у 1861 р. і затверджувалася Статутом про військову повинність. За нею переозброєно армію, скорочено військову службу рекрутів (з 25 років до 15), обмежено застосування тілесних покарань, спрощено військове управління, покращено підготовку офіцерів (відкривались спеціальні школи), введена загальна військова повинність для всього чоловічого населення з 21-річного віку (раніше служили рекрути з нижчих станів з 20 років). Грошовий викуп чи заміна призовника після реформи не допускалися. Строк служби залежав від роду військ: шість років – для піхоти, сім – на флоті. Строк служби міг бути скорочений для осіб з середньою і вищою освітою. Головнокомандуючим збройних сил був імператор. Йому підпорядковувалось військове міністерство, яке мало у своєму складі Військову раду, Головний штаб, Головний військовий суд та різні управління.

Столипінська реформа 1906 р. - реформа селянського надільного землеволодіння, спрямована на підвищення продуктивності с/г. Селянська аграрна реформа передбачала такі основні заходи, виділення селян з общини і закріплення за ними землі у приватну власність; створення хутірського господарства; переселенська політика переселення селян на окраїни імперії – у Сибір, Середню Азію, Казахстан). За реформою був створений Селянський земельний банк, який надавав позики та кредити селянам.

Рекомендована література

Основна література:

Історія держави і права України: У 2-х част. / За ред. А.Й. Рогожина.— К.: Ін Юре, 1996.—4.1.

Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.

Історія держави і права України: Навч. посібник / За ред А.С.Чайковського.— К.: Юрінком Інтер, 2000.— 384с.

Кузьмінець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2000.— 429с.

Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тшцик Б.Й. Історія держави і права України,—Львів, 1996.

Додаткова література:

Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампанії. — 1889 і 1895 рр. — Львів, 1996.

Архипов И. К истории Уложения о наказании 1845 г. // Правоведение. — 1990. — Вып. 6

Кульчицький В. С. Апарат управління міста Львова за статутом 1870 року // Вісн. Л.Д.У. Сер. юрид. — Львів, 1969.

Воробейникова Т. И. Судебная реформа 1864 года // Проблемы юридической науки и правоохранительной практики. — К., 1994.

Воробейникова Т. И., Дубровина А. В. Преобразование административно-полицейского аппарата, суда и тюремной системы России во ІІ пол. ХІХ ст. — К., 1973.

Гарлиза В. В. Подготовка земской реформы 1864 года. — М., 1957.

Головченко В. Сільське самоврядування на Україні (1860—1861рр.) // Право України. — 1992. — № 3.

Зайончковский П. А. Отмена крепостного права в России. — М., 1960.

Закревський М. Ф. Плани декабристів щодо суспільно-політичних перетворень // Рад. Право. — 1975. — № 2.

Карев Д. С. Судоустройство. — М., 1948.

Коротпих М. И. Отмена телесных наказаний в России: реформа 1863 г. // Сов. государство и право. — 1988. — № 8.

Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині в ІІ пол. ХІХ—на початку ХХ ст. — Львів, 1965.

Настюк М. І. Буковинський крайовий сейм: структура, компетенція і діяльність (1861—1914 рр.) // Вісн. ЛДУ. Серія юрид. — Львів, 1993. — Вип. 30.

Невелюк О. Реформи Марії-Терези та Йосипа ІІ. Література. Значення в українській історії // Студії політичного центру «Генеза». — 1996. — № 1.

Нелін О. І. Про розвиток зобов’язального права на Україні на початку ХІХ ст. // Пробл. правозн. — 1990. — Вип. 51.

Нелин А. И. Собрание малороссийских прав 1807 г., его содержание и значение. — К., 1990.

Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864 года на Правобережной Украине. — Львов, 1974.

Джерела:

Отмена крепостного права на Украине: Сборник док. й материшіов.— К., 1961.

Крестьянская реформа в России 1861 г.: Сборник законодат. Актов. / Сост. К.А. Сафроненко.—М., 1954.

Российское законодательство Х-ХХ вв.: В 9-ти томах.— М., 1989-1993.— Т.7-9

Хрестоматія з історії держави і права України.- Т.1. З найдавніших часів до початку XX ст.: Навчальний посібник для юрид. вищих закладів і фак.: У 2-хтомах / За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: Ін Юре., 1997.

Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. За ред В.Д.Гончаренка. - Київ, 2003.- Т. 1.

Российское законодательство X-XX веков.- М., 1991. Т. 8 або Хрестоматия по истории государства и права СССР.- Москва, 1990.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Держава і право України у XX ст.