Семінарське заняття №7 Тема №1: Суспільно-політичний лад і право України у складі двох імперій (Російської і Австрійської) (кінець XVIII – пер. Пол. XIX ст.)

Час проведення заняття: 2 год.

План

1. Основні риси суспільного ладу України першої половини XIX ст.

2. Поширення російського адміністративно-територіального устрою на українські землі. Органи та система управління російського царату на Україні.

3. Джерела та кодифікація права на Україні першої половини XIX ст.

Методичні рекомендації

Приступаючи до висвітлення першого питання семінару необхідно підкреслити, що на кінець XVIII — початок XIX ст. Україна опинилась під владою двох імперій. Царський уряд розглядав Україну як органічну частину Росії. Самодержавство керувалося у своїй національній політиці загальним принципом багатонаціональних держав-імперій — встановлення матеріальної і духовної зверхності панівної нації.

Характеристика суспільного ладу на українських землях Російської імперії в першій половині XIX ст. пов'язана з кризою феодально-кріпосницької системи і зародженням буржуазних відносин. Необхідно з'ясувати правове становище окремих верств населення (духовенства, купців, почесних громадян, міщан, цехових і робочих людей, селян), показати завершення юридич­ного закріпачення селян України для чого проаналізувати укази 1800, 1804, 1808 і 1828 рр., показати стан панщинної системи, урочної системи та місячини. Слід також не обійти увагою інвентарні правила 1847-1848 рр. на Правобережній Україні, торкнутись змісту реформи управління державними селянами 1837-1841 рр. і такого явища, як військові поселення.

Відповідаючи на друге питання плану слід підкреслити, що після остаточної ліквідації у 1783 р. полково-сотенного устрою як головної ознаки автономії, Лівобережна Україна була насильно включена у Російську політичну систему. На території Лівобережжя, Слобожанщини, Українського Півдня було поширено російський територіально-адміністративний устрій у вигляді намісництв, які потім були перетворені у губернії, створено генерал-губернаторство, ліквідовано особливості правового становища окремих губерній, започатковано діяльність Комітету у справах західних губерній (1831-1848 рр.), введено посади губернаторів та генерал-губернаторів. Почали функціонувати губернські правління, губернські галузеві установи: палати, комітети та комісії; повітовий апарат управління, земський суд, присутствія (на чолі з капітаном-і справником), губернські повітові дворянські зібрання на чолі з предводителями (маршалками), управління у містах. Діяльність цих структур та посадових осіб потребує

свого висвітлення, так само як і скасування магдебурзького права в зазначений період та як це позначилося на організації управління. Крім того, слід з'ясувати, що являло собою градоначальство, волосні та сільські органи самоврядування, самоврядування державних селян за реформою 1837-1841 рр. та судова система на українських землях. При цьому варто зауважити і наголосити на том}', що починаючи з XVII ст. прямо пропорційно розширенню кордонів Росії її державний лад набирав характеру абсолютної монархії, необмеженої жодними представницькими органами.

Розглядаючи третє питання основну увагу слід звернути на кодифікаційний процес в Україні. Розгляд ходу кодифікаційних робіт першої половини XIX ст. необхідно розпочати з викладу причини, які спонукали до подальшої (порівняно з XVIII ст.) кодифікації. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що ці роботи велися паралельно та у зв'язку з кодифікацією права Росії. Тобто, право на українських землях в цей час характеризується збереженням "малоросійських прав" і спробою їх систематизації у ході загальноросійсь-ких кодифікаційних робіт. Даючи загальну характеристику основних коди­фікаційних проектів слід проаналізувати "Звід місцевих законів губерній і областей, приєднаних від Польщі", "Зібрання малоросійських прав" 1807 р., "Звід місцевих законів західних губерній" 1837 р., Повне зібрання законів Російської імперії 1830 р. і Звід законів Російської імперії редакцій 1833 р. та 1842 р. Після цього слід торкнутись аспекту відміни дії норм магдебурзького права та Литовського статуту і поширення в 1840-1842 рр. на Україну зага-льноімперського законодавства, відзначити наявність місцевих законів Чернігівської і Полтавської губерній у Зводі законів Російської імперії, проаналізувати Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р. та Сільський судовий статут 1839р., показати стан найважливіших інститутів окремих галузей права (права власності, зобов'язального, спадкового, сімейного, кримінального права та судочинства).