Методичні рекомендації

Із зникненням Галицько-Волинської держави як самостійного політичного організму процес українського державотворення не припинився. Україна вступила в етап обмеженого суверенітету (т.зв. латентна державність), протекторату політичної залежності від міцніших і організованих сусідів — Польщі та Литви. Розкриття першого питання слід розпочати з загальної характеристики історичних та політико-правових умов входження українських земель до різних європейських держав, "тихої" експансії Литви на Східній Волині, Поділлі, Київщині та Чернігово-Сівєрщині, захоплення польськими феодалами Галичини і Західної Волині, переходу Закарпаття під владу угорських феодалів та Буковини до складу Молдавського князівства. При цьому варто мати на увазі, що взаємовідносини між Литвою та Польщею мали вирішальний вплив на суспільний лад і державно-правове становище України у складі Великого князівства Литовського. Не слід обходити увагою основні відомості з історії створення і розвитку Великого князівства Литовського, процес державного зближення його та Королівства Польського (укладення Кревської унії 1385 р.. Віденської угоди 1401 р., Городельської унії 1413 р.. Люблінської унії 1569 р.), та утворення єдиної держави — Речі Посполитої, політико-правові наслідки Брестської (Берестейської) церковної унії 1596 р., "Статей для заспокоєння грецької релігії"" 1632 р. Варто відзначити перебування Буковини (Ши-пинської землі) у складі Угорського королівства, Кримського ханства під протекторатом Туреччини, Чернігово-Сіверського князівства у складі Великого князівства Московського.

При висвітленні спільних рис і особливостей суспільного ладу на українських землях у складі різних держав необхідно приділити увагу появі замкнених суспільних верств — станів, загальній характеристиці правового становища різних верств населення (магнати: князі, бояри або пани; шляхта: середні і дрібні землевласники (включаючи зрівняння шляхти у правах з магнатами); духовенство православне, католицьке та уніатське; міське населення: заможна верхівка, середнє міщанство, міські низи (включаючи правове становище міського населення в залежності від категорії міста (королівське, приватновласницьке, самоврядне, церковне) селянство: селяни данники, тяглові, службові селяни). В межах цього ж питання слід дати оцінку співвідношенню натурального і грошового податків та повинностей селян, розвитку феодально-кріпосницької фільваркової системи сільського господарства, "Уставі на волоки" 1577 р., показати початок правового оформлення кріпацтва, що порад з іншими чинниками призвело до зародження козацтва як окремої соціальної верстви.

Друге питання присвячене вивченню державного ладу на українських землях у кінці XIV— першій половні XVII ст., що передбачає загальну характеристик) державного ладу Великого князівства Литовського. Королівст- ва Польського і Речі Посполитої, порівняльну характеристику вищих органів державної влади (вищі органи влади Великого князівства Литовського: великий князь, господар, Пани-Рада і сейм; вищі органи влади Королівства Польського: король, королівська рада і сейм; вищі органи влади Речі Посполитої: король і великий вальний сейм — Сенат і посольська ізба; органи центрального управління: маршалки, канцлер, Ігідканцлер, земський підскарбій, гетьман земський, гетьман польний на інші урядовці).

Продовжуючи питання, слід розглянути адміністративно-територіальний поділ на українських землях: ліквідацію удільних князівств і земель, запровадження воєводств, повітів і волостей; міста і села; староства, організацію місцевого управління; завдання, функції, повноваження таких посадових осіб, як воєводи, старости, каштеляни, маршалки, хорунжі та нижчі земські посади; значення воєводських і повітових сеймиків, магістрату (Ради, Лави) — як адміністративного і судового органу міського самоврядування; значення юридиків, роль церкви, монастирів і братств, а також військової організації.

На завершення питання варто приділити увагу стану судоустрою на українських землях, який характеризувався переходом від судів, тісно пов'язаних з адміністрацією, до виборних станових судів (основними ланками судової системи були: суд великого князя, короля, суд панів-рад, сеймовий суд, замковий суд, доменіальний суд феодала), появою шляхетських земських, Бродських і підкоморських судів, духовного та доменіа-льного суду церкви, наявністю інквізиції в Королівстві Польському⁷ та Великому князівстві Литовському, магістратських і цехових, селянських копних судів, Коронного Польського і Головного Литовського трибуналів, маршалківського і асесорського судів у Польщі. Зокрема, необхідно зупинитись на судовій реформі середини XVI ст. та на рішеннях Більського сейму 1564 р., який позбавляв права вотчинної юрисдикції магнатів та шляхти, звернути увагу на компетенцію створених за Статутом 1566 р. земських, гродських та підкоморських судів, розкрити їх значення як виборних, відділених від адміністрації судових органів.

Відповідь на третє питання семінару варто розпочати з загальної характеристики правового укладу на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої та джерел українського (руського), литовського, польського, магдебурзького, джерел церковного права. Характеризуючи правовий уклад та основні джерела права, що діяли на українських землях Великого князівства Литовського (привілеї, земські уставні грамоти, Судебник Казимира Ягело-нчика 1468 р., Литовські статути 1529, 1566. 1588 рр.), необхідно звернути увагу на дію принципу, проголошеного Великими литовськими князями "старовини не чіпати, а новини не вводити", а також пам’ятати, що в основі системи права лежало давньоруське право. "Руська Правда" і давньоруське звичаєве право були джерелами законодавчої діяльності литовських князів, зокрема найрозробленіших пам'яток — "Литовських Статутів". Крім того, слід з'ясувати зміст і юридичну силу земських статутів, проаналізувати джерела та зміст Судебника Казимира Ягелончика 1468 р., зокрема види злочинів та покарань. Аналізуючи три редакції Литовського статуту 1529, 1566 і 1588 р., особливу увагу звернути на прогресивні ідеї, які в них місти­лися, на правове становище привілейованого і феодально-залежного населення та на розвиток окремих галузей права. Основні риси права доцільно ілюструвати витримками з тексту Литовських Статутів, при чому бажано пояснити зміни в трьох їх редакціях.

Щодо цих же позицій необхідно охарактеризувати і основні акти Польського законодавства (статути Казимира Великого, сеймові конституції, Артикули Генріха Валуа, декрети, едикти, ординації, тощо), акти місцевих сеймиків і органів міського самоуправління, збірки магдебурзького права М.Аскера, П.Кушевича, Б.Гроїцького, Я.Кірштейна та інш., а також канонічне (церковне) право. Відповідь буде більш повною і довершеною, якщо даний аспект завершити порівняльною характеристикою правових інститутів окремих галузей права Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої (право власності, зобов'язальне, спадкове, сімейне, кримінальне). Розкриваючи це питання слід висвітлити особливості дії магдебурзького права на українських землях, зокрема обмеження, що стосувалися українського населення і з'ясувати правовий статус територій — "юридиків".