§ 2. Підстава цивільно-правової відповідальності

Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідно з поширеною в юридичній літературі думкою загального і єдиною підставою юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення.

У юридичній літературі висловлювалися різні точки зору стосовно поняття, сутності і складу правопорушення. Зокрема при визначенні поняття "правопорушення" нерідко основна увага звертається на те, що воно є порушенням правової заборони.

Недоліком такого визначення є те, що воно фіксує увагу на активних протиправних діях і не враховує протиправного невиконання обов'язку, шо уже Існує, наприклад, в договірних зобов'язаннях. Тому таке визначення прийнятне для кримінального, адміністративного права. Що ж стосується цивільного права, то тут таке тлумачення правопорушення застосовується лише у випадках заподіяння шкоди.

Цей же недолік властивий і тлумаченню правопорушення як юридичного факту. У цьому разі правопорушення визначається як юридичний факт, що являє собою винне протиправне діяння де-ліктоздатної особи. Тут слушно підкреслюється, що воля особи спрямована не на виникнення лравовідношення, а на порушення права, але вже саме здійснення неправомірної дії є юридичним фактом, на підставі якого виникають відповідні правовідносини.

Водночас таке визначення також орієнтоване насамперед на характеристику відповідальності за недоговірне правопорушення •-делікт. Отже, за його межами залишається питання про співвідно-

шенн правомірного юридичного факту — договору, що породив гоіовне зобов'язання, і неправомірної дії (часто — бездіяльності), пов'язаної з невиконанням або неналежним виконанням договірного зобов'язання, яке спричиняє відповідальність.

Хому стосовно відповідальності за порушення зобов'язань, пра-_вИЛьИІше говорити про те, що вона настає за скоєння цивільного правопорушення, яке виступає тут як суспільно небезпечна поведінка.

Для конкретизації визначення правопорушення необхідна характеристика його складу, тобто сукупності елементів, ознак, умов, які Й утворюють у сукупності правопорушення.

Слід відмітити Існування двох підходів до визначення складу правопорушення: загальнотеоретичного і цивілістичного.

Для загальнотеоретичного підходу характерним є включення до складу правопорушення таких чотирьох елементів: об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторони правопорушення. Були спроби так само визначати і склад правопорушення в цивільному праві, однак вони не отримали в науці І практиці широкої підтримки.

Цивільно-правовий підхід до визначення складу правопорушення полягає в тому, що в нього включають чотири умови цивільно-правової відповідальності." шкода, протиправні дії правопорушника, причинний зв'язок між протиправною дією і шкодою, вина правопорушника.

Водночас слід зазначити, що в сучасній цивілістичній літературі немає категоричного розмежування і тим більше протиставлення двох названих підходів. Зокрема ще в 1958 p. C.C. Алєксєєв пропонував визначати склад цивільного правопорушення, виходячи із загальнотеоретичних положень, включаючи в нього об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону'.

Однак слід мати на увазі, що на відміну, наприклад, від кримінального права, в цивільному праві об'єкт і суб'єкт правопорушення тлумачаться однозначно. Об'єкт — це суспільне відношення, врегульоване нормами цивільного права, а суб'єкт — учасник правовідносин².

Набагато складнішим є аналіз об'єктивної І суб'єктивної сторони цивільного правопорушення. Першою з об'єктивних підстав відповідальності, очевидно, має бути названа наявність шкоди. В юридичній літературі зазначалося, що ця підстава має місце, як правило, при відповідальності у формі відшкодування збитків. Однак видається, що наявність шкоди є найважливішою умовою відповідальності в будь-якому випадку, навіть тоді, коли збитків не-^ає- Протиріччя в такому твердженні немає, оскільки поняття ^щКода" ширше, ніж поняття "збитки".

, наприклад: Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушшия // Пра-. - 1958. - №1. - С.47. р^ив' наприклад: Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому пра- ~ "-аратов: Йздательство Саратовского университета, 1973. - С.34-35.

412

413

Так, під збитками відповідно до ст.22 ЦК розуміються витрати зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неотримані кредитором прибутки, які він отримав би, якби зобов'язання було виконане боржником.

Звідси випливає, що поняттям "збитки" не охоплюються випадки шкоди, що не підпадають під перелік, наведений в цій нормі Отже, при всій важливості категорії збитків, ними не вичерпується поняття шкоди як підстави цивільно-правової відповідальності, у юридичній літературі вже давно відзначалося Існування і такого виду шкоди, як шкода моральна. І якщо раніше до цієї ідеї ставилися з обачністю, то в останні роки ставлення до відшкодування моральної шкоди змінилося в позитивну сторону. Відповідальність в таких випадках передбачена в законодавстві, наприклад, в зобов'язаннях із завдання шкоди, у відносинах із захисту прав споживачів тощо.

Таким чином, наявність шкоди, під якою мають на увазі сукупність моральної шкоди і збитків, є однією з підстав відповідальності, елементом об'єктивної сторони правопорушення.

У конкретному правопорушенні може бути той або інший вид шкоди, але така умова є завжди. Це випливає з самого поняття "правопорушення", яке, як зазначалося, є суспільно шкідливим діянням. Якщо немає шкоди, то немає і правопорушення.

Водночас можливе завдання шкоди, яке не є протиправним. Наприклад, правомірним буде завдання шкоди нападнику при необхідній обороні або в стані крайньої необхідності. У цих випадках про правопорушення не йдеться. Звідси випливає, що протиправ-ність є необхідним елементом правопорушення.

Специфікою її в цивільному правопорушенні є те, що протиправною є як дія, що порушує закон, так і порушення умов договору, укладеного між сторонами. У зв'язку з цим можна відмітити і другу особливість розуміння протиправіюсті як елемента правопорушення в цивільному праві. Вона полягає в тому, що якщо для деліктних зобов'язань (зобов'язань із завдання шкоди) характерні протиправні ДІЇ, то в договорах нерідко протиправною є саме бездіяльність. Наприклад, протиправним є невиконання дій за договором про надання послуг. Протиправна бездіяльність може полягати також в непереданні проданої речі, непостачанні товару, невиконанні обов'язків з передання внеску до статутного фонду тощо.

Однак взяті окремо протиправність дій і виникнення шкоди можуть і не бути елементами єдиного правопорушення. Наприклад продавець поставив частину товару з недотриманням умов про його якість. Протиправність, безумовно, має місце. Однак до подання претензії про поставку неякісного товару вся партія була знише-на внаслідок пожежі, що виникла з не встановленої причини. Покупець поніс значні збитки. Природно постає питання: чи має постачальник нести перед покупцем відповідальність, і якщо має, то 0 якій частині?

414

Відповідь на це питання можлива лише після виявлення тієї

бставини, в якій мірі протиправні дії продавця пов'язані зі шко-

°ою якої зазнав покупець, тобто після відповіді на запитання: чи

р причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника І

шкодою, що настала для потерпілого?

Отже, третім елементом об'єктивної сторони цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) правопорушника і шкодою, що настала.

Під причинним зв'язком зазвичай розуміється такий взаємозв'язок, що об'єктивно існує між явищами, при якому одне з них з необхідністю породжує інше. При цьому йдеться про безпосередній прямий зв'язок, не спотворений іншими діями. Відшкодуванню підлягають лише прямі збитки. Непрямі збитки не відшкодовуються. Зазвичай судова практика виходить з презумпції, що збитки, які виникли у кредитора в зв'язку з порушенням договору боржником, перебувають у прямому причинному зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Водночас враховується та обставина, що збитки можуть бути завдані дією непереборної сили (обставин, яким боржник не міг запобігти, бо це вище його можливостей), випадку (обставин, яких боржник не міг передбачити і тому не запобіг).

Як зазначалося, в сукупності три вказаних елементи утворюють об'єктивну сторону складу правопорушення. Крім того, умовою цивільно-правової відповідальності є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина (провина), яка тлумачиться як психічне ставлення правопорушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Вина як умова відповідальності прямо згадується у ст.614 ЦК, де зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність вини доводиться особою, що порушила зобов'язання, тобто в цивільному праві діє презумпція вини.

Аналізуючи текст наведеної норми, можна дійти таких висновків. По-перше, відповідальність за провину є загальним правилом, винятки з якого можуть бути встановлені як угодою сторін, так і законом. Прикладом відповідальності за дії третіх осіб (тобто, коли відсутня власна вина) є ст.618 ЦК, яка передбачає, що у разі покладання виконання зобов'язання на третю особу відповідальність за його невиконання або неналежне виконання несе сторона за Договором, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

По-друге, вина можлива у формі наміру (умислу) або необережності. Але тут слід зазначити, що для договірної відповідальності ина у формі наміру нехарактерна. Хоч останнім часом трапляються й випадки умисного невиконання зобов'язань: наприклад, про-вець отримує передоплату, явно не маючи наміру передавати по-^пЦевІ майно, і після закінчення терміну договору повертає отри- суму. В умовах Інфляції, за умови відсутності у договорі від-

415

повідного застереження щодо індексації такий прийом може дати порушнику відчутну вигоду. Вихід з такої ситуації полягає у встановленні в договорі досить значної неустойки за невиконання договору купівлі-продажу.

Іноді невиконання або неналежне виконання зобов'язання є наслідком винної поведінки обох сторін (змішана вина). У цьому випадку суд відповідно до міри вини кожного з них зменшує розмір відповідальності боржника. Відповідальність боржника зменшується також у випадку, коли кредитор умисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків або не виконав дій, необхідних для їх зменшення.

Вказані елементи утворюють у сукупності склад цивільного правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. Водночас можливе застосування заходів відповідальності й при неповному, "усіченому" складі правопорушення за відсутності вини боржника, збитків у кредитора тошо.