§ 5. Традиція приватного (цивільного) права в Україні

Українська традиція приватного права обумовлена історичними, геополітичними, культурними особливостями розвитку Української держави. Помітну роль при цьому відіграла та обставина, шо значний час історії Україна присвятила вибору цивілізаційної орієнтації між Сходом і Заходом. Тому іноді Україну характеризують як "країну кордонів", шо зазнає одночасно декількох впливів: із заходу — європейської традиції, зі сходу — російської, з півдня — пе-редньоазійської.

Внаслідок певного балансу між конкуруючими силами за межами України, що історично встановився ще в середні віки, Україна виявилася в політичному сенсі розділена між Польщею і Москові-єю, у культурному — поділена на Західну і Східну.

Врешті-решт це зумовило Істотні масштаби впливу греко-візан-тійського Сходу на духовну традицію, а латинського Заходу — на суспільно-політичні структури України. Культурний простір України називають синтезом між Сходом і Заходом (В. Липинський), а саму Україну характеризують як державу європейську, але таку, що постійно перебуває у світоглядних рефлексіях.

У релігійній сфері це зробило Україну класичною країною уній-ної традиції, у галузі культури відобразилось у стилі так званого українського бароко, що поєднало візантійські й західні традиції, у сфері права призвело до певної компілятивності, а іноді — до еклектики.

Особливо помітно позначилося розщеплення української культури на дві гілки (східну і західну) на формуванні традиції приватного права.

Як зазначають фахівці (І. Васькович), відмінності між українцями Наддніпрянської України і Галичини існують не тільки в мові, психології і церковних конфесіях, а й на рівні правосвідомості. У Західній Україні традиція приватного права відображає відчутний вплив Заходу, у Східній — помітніша традиція східноєвропейська. Ці впливи породжують труднощі формування приватного права в Україні на сучасному етапі. Зокрема, взаємодія, а іноді протистояння західної І східної правових традицій знаходять відображення у непослідовному ставленні суспільства до поділу права на приватне ¹ публічне, протистоянні частини юристів щодо визнання існуван-

17

0-120

ня приватного права як такого, у тривалій дискусії стосовно доцільності існування "самостійного господарського права", у тяжінні держави до патерналізму в приватно-правових відносинах, у запереченні включення сімейного права до цивільного тощо.

Ці особливості української традиції приватного права істотним чином вплинули на формування концепції цивільного права в Україні. Тому вони мають враховуватися у процесі подальшої законотворчості, а також при тлумаченні і застосуванні норм цивільного права.

Додаткова література:

1. Давид P., Жоффре-Спиноза К. Основньїе правовьіе системьісовременности. — М., 1996.

2. Кох X., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Междуна-родное частное право и сравнительное правоведение. — М., 2001.

3. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. — М.,2002.

4. Основньїе институтьі гражданского права зарубежньїх стран. —М., 1999.

5. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основньїе право-вьіе системи современности). — М., 2000.

6. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.,1996.

7. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи:Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. —Харків, 2002.

8. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східнатрадиція. — Одеса, 2000.

9. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західнатрадиція. — Одеса, 2001.

10. Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. — М., 1995.

18

Глава З

Цивільне право як галузь українського права

1. Предмет цивільного права.

2. Метод цивільно-правового регулювання.

3. Засади цивільного права.

4. Функції цивільного права.

5. Структура цивільного права.

Як зазначалося вище, цивільне право є проявом приватного права на рівні національних правових систем.

Поняття "цивільне право" може вживатися в кількох значеннях: галузь права, система законодавства, частина науки про право, навчальна дисципліна. Однак визначальним поміж них є розуміння цивільного права як галузі права.

У цьому значенні цивільне право можна визначити як сукупність концепцій, ідей І правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття і порядок реалізації та захисту прав і обов'язків фізичними та юридичними особами, а також соціальними утвореннями, що виступають як суб'єкти немайнових і майнових (цивільних) відносин, з метою задоволення матеріальних та духовних потреб приватних осіб І захисту їх інтересів.

Критеріями виокремлення цивільного права як галузі національного права є його предмет, метод, засади правового регулювання, а також функції, які на нього покладаються.