- •Глава 1
- •§ 1. Право приватне і право публічне
- •§ 2. Джерела приватного права
- •§ 3. Значення римського приватного права
- •§ 4. Приватне право і цивільне право
- •Глава 2
- •§ 1. Значення порівняльної цивілістики
- •§ 2. Критерії класифікації приватного (цивільного) права
- •§ 3. Європейські традиції приватного (цивільного) права
- •§ 4. Європейські родини приватного (цивільного) права
- •§ 5. Традиція приватного (цивільного) права в Україні
- •§ 1. Предмет цивільного права
- •§ 2. Метод цивільно-правового регулювання
- •§ 3. Засади цивільного права
- •§ 4. Функції цивільного права
- •§ 5. Структура цивільного права
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття цивільного законодавства
- •§ 2. Форми цивільного законодавства України
- •§ 3. Акти цивільного законодавства України
- •§ 4. Цивільний кодекс та інші акти цивільного законодавства України
- •§ 5. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 6. Договори як форма цивільного законодавства
- •§ 7. Звичаї
- •§ 8. Міжнародні договори
- •§ 9. Аналогія
- •§ 10. Значення судової практики
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття і предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методологія цивілістики
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Цивільне право як навчальна дисципліна
- •Глава 6
- •§ 1. Особливості формування цивільного права в Україні
- •§ 2. Становлення традиції цивільного права в Україні
- •§ 3. Цивільне право в Україні за радянських часів
- •§ 4, Трансформація концепції цивільного права у незалежній Україні та створення нового Цивільного кодексу України
- •Глава 7 Цивільне правов ід ношення
- •§ 1. Поняття цивільного правовідношення
- •§ 2. Загальна характеристика суб'єктів і об'єктів цивільних правовідносин
- •§ 3. Зміст цивільного правовідношення
- •§ 4. Вили цивільних правовідносин
- •§ 5. Підстави виникнення, припинення і трансформацій цивільних правовідносин 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
- •Глава 8
- •§ 1. Загальні положення про фізичну особу
- •§ 2. Правоздатність фізичних осіб
- •§ 3. Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи
- •§ 4. Ім'я фізичної особи
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи
- •§ 6. Поняття та елементи дієздатності фізичної особи
- •§ 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
- •§ 8. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
- •§ 9. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •§ 10. Акти цивільного стану
- •§ 11. Фізична особа як підприємець
- •§ 12. Опіка та піклування
- •Глава 9 Юридичні особи
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної особи
- •§ 2. Сутність юридичної особи
- •§ 3. Цивільна правосуб'єктність юридичної особи
- •§ 4. Класифікація юридичних осіб
- •1) Залежно від виду права власності на:
- •2) Залежно від мети створення і діяльності на:
- •3) Залежно від підстав фінансування на:
- •4) Залежно від функцій на:
- •5) Залежно від відношення засновників до майна на:
- •8) Залежно від організаційно-правової форми на:
- •§ 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права
- •§ 6. Виникнення та припинення діяльності юридичних осіб
- •Глава 10
- •§ 1. Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •§ 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
- •§ 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •§ 4. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •Глава 11 Об'єкти цивільних прав (правовідносин)
- •§ 1. Поняття та класифікація об'єктів цивільних прав (правовідносин)
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права
- •§ 3. Цінні папери як об'єкт цивільних прав (правовідносин)
- •§ 4. Дії та результат дій як об'єкти цивільних прав (правовідносин)
- •§ 5. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •§ 6. Інформація як об'єкт цивільних прав
- •§ 7. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав
- •§ 8. Інші об'єкти цивільних прав
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття цивільного права, цивільного інтересу та цивільного обов'язку
- •§ 2. Здійснення цивільних прав
- •7Г„к _ 177
- •§ 3. Межі здійснення цивільних прав
- •§ 4. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
- •§ 7. Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
- •§ 8. Захист цивільних прав та інтересів нотаріусом
- •§ 9. Самозахист цивільних прав та інтересів
- •§ 10. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
- •§ 11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
- •Глава 13 Правочини
- •§ 1. Поняття і ознаки правочину
- •§ 2. Види правочинів
- •§ 3. Форми правочинів
- •§ 4. Тлумачення змісту правочину
- •§ 5. Відмова від правочину
- •§ 6. Недійсність правочинів
- •§ 7. Правові наслідки недійсності правочину
- •§ 8- Окремі види недійсних правочинів
- •Глава 14 Представництво
- •§ 1. Поняття представництва
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Склад правовідносин представництва
- •§ 4. Передоручення
- •§ 5. Представництво за довіреністю
- •§ 7. Інші форми встановлення й реалізації цивільних прав і обов'язків через інших осіб
- •Глава 15 Загальні положення права власності
- •§ 1. Право власності в системі речових прав
- •§ 2. Поняття власності і права власності
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Здійснення права власності
- •§ 5. Право повного господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
- •Глава 16 Набуття і припинення права власності
- •§ 1. Загальні положення про набуття права власності Статті 328-330 цк визначають деякі засади набуття права власності.
- •§ 2. Первинні способи набуття права власності
- •§ 3. Похідні (вторинні) способи набуття права власності
- •§ 4. Припинення права власності
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі;
- •§ 1. Класифікація права власності
- •§ 2. Види права власності за суб'єктом
- •§ 3. Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності
- •§ 4. Види права власності залежно від правового режиму
- •Глава 18 Захист права власності
- •§ 1. Загальна характеристика захисту права власності
- •§ 2. Віндикаційний позов
- •§ 3. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •§ 4. Визнання права власності
- •§ 5. Інші засоби захисту права власності. Персональні засоби захисту права власності
- •Глава 19 Суміжні речові права
- •§ 1. Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України
- •§ 2. Права на чужі речі. Загальна характеристика
- •§ 3. Сервітути
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •§ 6. Володіння (посідання) і право володіння чужим майном
- •Глава 20 Право інтелектуальної власності
- •§ 1. Поняття та види інтелектуальної власності
- •§ 2. Право інтелектуальної власності як вид речового права
- •§ 3. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності
- •§ 4. Зміст права інтелектуальної власності
- •§ 5. Здійснення права інтелектуальної власності
- •§ 6. Захист права інтелектуальної власності
- •Глава 21 Зобов'язання. Загальні положення
- •§ 1. Поняття зобов'язань
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •§ 3. Елементи зобов'язань
- •§ 4. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 5. Зміна зобов'язань. Заміна осіб в зобов'язанні
- •13' • • ••- 371
- •§ 6. Припинення зобов'язань
- •§ 7. Виконання зобов'язань
- •Глава 22 Забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань
- •3.1. Застава
- •§ 4. Зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язання
- •Глава 23
- •§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Підстава цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язань
- •§ 4. Форми цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань
- •§ 5. Підстави звільнення від відповідальності
- •Глава 24 Категорія договору в цивільному праві
- •§ 1. Поняття договору
- •§ 2. Види договорів
- •§ 3. Категорія господарського (підприємницького) договору
- •§ 4. Зміст (умови) договору
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договорів
- •Глава 25 Купівля-продаж
- •§ 1. Загальні положення про купівлю-продаж
- •1.2. Права та обов 'язки сторін у договорі купівлі-продажу
- •§ 2. Захист прав споживачів
- •§ 3. Види договору купівлі-продажу
- •§ 4. Роздрібна купівля-продаж
- •§ 5. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу
- •§ 6. Поставка
- •§ 7. Контрактація сільськогосподарської продукції
- •§ 8. Міна (бартер)
- •§ 1. Дарування
- •Глава 55 цк, що регулює дарування, містить множину норм, зосереджених у 14 статтях (у раніше чинному цк були лише дві статті, що регулювали дарування).
- •§ 2. Рента
- •§ 3. Довічне утримання (догляд)
- •Глава 27 Найм (оренда) та позичка
- •§ 1. Договір найму (оренди)
- •1.3. Припинення договору найму (оренди) Підстави припинення договору:
- •1.4. Різновиди договору найму (оренди)
- •§ 2. Договір оренди державного та комунального майна
- •§ 3. Прокат
- •§ 4. Найм (оренда) земельної ділянки
- •§ 5. Лізинг
- •Глава 28 Найм (оренда) житла
- •§ 1. Поняття житлового законодавства та договору найма житла
- •§ 2. Права наймача житла і членів ного сім'ї
- •§ 3. Зміна і розірвання договору найму житла
- •§ 4. Приватизація житла
- •Глава 29
- •§ 1. Договір підряду
- •Глава 61 цк регулює підряд.
- •§ 2. Побутовий підряд
- •§ 3. Будівельний підряд
- •§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи
- •§ 5. Зовнішньоекономічні підрядні операції з давальницькою сировиною
- •§ 6. Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
- •§ 1. Загальні положення про послуги
- •§ 2. Перевезення
- •§ 3. Договір перевезення вантажу
- •§ 4. Договори перевезення пасажира, багажу та пошти
- •§ 6. Транспортне експедирування
- •Глава 31
- •§ 1. Зберігання
- •§ 2. Страхування
- •2.1. Поняття страхування
- •§ 3. Доручення
- •§ 4. Комісія
- •§ 5. Управління майном
- •Глава 32 Позика. Кредит. Банківський вклад
- •§ 1. Позика
- •§ 2. Кредит
- •2.1. Поняття кредиту
- •§ 3. Банківський вклад
- •Глава 33 Банківський рахунок. Факторинг. Розрахунки
- •§ 1. Банківський рахунок
- •Глава 72 цк регламентує вид договору, який поширений у сфері розрахункових відносин, однак не був раніше законодавчо визначений і регламентований в цк — договір банківського рахунка.
- •§ 2. Факторинг
- •§ 3. Розрахунки
- •Глава 34 Розпоряджання майновими правами
- •§ 1, Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 2. Комерційна концесія
- •§ 3. Спільна діяльність
- •Глава 35 Види недоговірних зобов'язань
- •§ 1. Публічна обіцянка винагороди
- •§ 2. Інші види недоговірних зобов'язань
- •Глава 36** Відшкодування шкоди
- •§ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
- •§ 2. Спеціальні випадки відшкодування завданої шкоди
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою
- •§ 4. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •§ 5. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- •Глава 37
- •§ 1. Загальні положення про спадкування
- •§ 2. Спадкування за заповітом
- •§ 3. Спадкування за законом
- •§ 4. Здійснення права на спадкування
- •Глава 87 цк регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Згідно зі ст.І268 цк спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-
- •§ 5. Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір
- •04136, Київ-136, вул. Маршала Гречка, 13.
§ 11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить В1Д дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
193
Претензійний строк — цс встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) пр0 врегулювання спору, що виник між ними. їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту. Водночас сфера застосування цих строків обмежена І за суб'єктним складом, і за колом відносин (деякі господарські відносини).
Більш загальною є вимога дотримання строку позовної давності, яка стосується всіх учасників цивільних правовідносин.
Позовна давність — це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).
Значення Інституту позовної давності пояснюється низкою причин. Насамперед обмеження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками. Нарешті, позовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу у здійсненні прав і виконанні обов'язків.
З урахуванням значення цього інституту позовна давність встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін лише у бік збільшення строку, але не скорочення. Про таке збільшення строків позовної давності сторони мають укласти договір, для якого передбачається проста письмова форма (ст.259 ЦК).
Позовна давність поділяється на два види: загальну І спеціальну.
Загальна позовна давність становить три роки (ст.257 ЦК) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила.
Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною давністю скороченою; подовженою.
Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
про стягнення неустойки (штрафу, пені);
про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ЦІвідомості;
про переведення на співвласника прав та обов"язків покупцяу разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст.362 ЦК);
у зв'язку з недоліками проданого товару (ст.681 ЦК);
про розірвання договору дарування (ст.728 ЦК);
194
_- у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 ЦК); — про оскарження дій виконавця заповіту (ст.1293 ЦК). Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути двох різновидів: 5 років; 10 років.
Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнан-недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або
обману. .
Позовна давність у Ш років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Обчислення позовної давності. Оскільки позовна давність є видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила ст.ст.253-255 ЦК. При цьому правило про обчислення позовної давності сформульоване в ч.2 ст.260 ЦК як імперативне. Тобто, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Оскільки і загальна, і спеціальна позовна давність обчислюються роками, то при їх обчисленні використовуються правила щодо обчислення строків роками (ч.і ст.254 ЦК). Отже, позовна давність спливає у відповідні місяць та число останнього року строку о 24 годині. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо закінчення позовної давності припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Крім того, письмові заяви (позовні заяви, тощо) та повідомлення, здані до установ зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст.255 ЦК).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК). Наприклад, повернувшись додому з роботи, особа виявляє нестачу речей. У цей момент вона дізнається про порушення її права власності. Можлива також ситуація, коли існує припущення (презумпція) стосовно того, що особа дізналася про порушення права, навіть якщо сам потерпілий не звернув на це уваги. Так, якщо гроші були позичені на два місяці і не повернуті до закінчення цього строку, то припускається, Що кредитор дізнався про порушення свого права на наступний День після закінчення строку договору, хоч сам він забув про існування боргу.
Крім того, для окремих випадків порушення цивільних прав законом встановлюються спеціальні правила визначення початку пе-Ребігу позовної давності.
Зокрема, в чч.2-6 ст.261 ЦК зазначені такі випадки:
1) перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається В1Д Дня припинення насильства;
195
перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалосяйого виконання;
у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення неюповноліття;
за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебігпозовної давності починається зі спливом строку виконання;
за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений абовизначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогупро виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давностіпочинається зі спливом цього строку;
за регресиими зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Законом можуть бути встановлені винятки Із загальних правил, встановлених ЦК для визначення початку перебігу позовної давності.
Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст.262 ЦК заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Зазвичай перебіг позовної давності є процесом безперервним. Однак протягом цього часу можуть виникнути обставини, що перешкоджають поданню позову. Ці обставини є підставами для зупинення (призупинення), переривання або відновлення перебігу позовної давності.
Зупинення перебігу позовної давності полягає в тому, що період часу, протягом якого діють обставини, передбачені законом, не зараховується в строк позовної давності. Тобто враховується лише час, що минув до і після зупинення перебігу позовної давності.
Згідно зі ст.263 ЦК перебіг позовної давності зупиняється:
якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна абоневідворотна за даних умов подія (непереборна сила). Такою подією може бути стихійне лихо (наприклад, землетрус) або соціальніявища (наприклад, страйки);
у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) напідставах, встановлених законом. Мораторій може бути оголошений стосовно якогось окремого виду зобов'язань або за всіма зобов'язаннями в цілому. На відміну від непереборної сили, мораторій створює не фактичні, а юридичні перешкоди для подання позову;
у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. В цьому разі позовнадавність зупиняється, якщо законодавчий орган виносить рішенняпро зупинення дії закону або іншого нормативного акта на якийсь,як правило, визначений час, або до прийняття іншого нормативного акта, що регулює відповідні відносини;
196
4) якшо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних
України та інших створених відповідно до закону військових
ь муваннях, переведених на воєнний стан (наприклад, у складі
потворчих сил ООН). Проте проходження військової служби в МЦоний час не зупиняє перебігу строку позовної давності. М Слід зазначити, що вказана обставина є підставою зупинення озовної давності лише у відносинах, в яких хоча б однією із сто-Пн є фізична особа. Що стосується відносин між юридичними особами то для них підставами зупинення позовної давності можуть 6rn лише непереборна сила, мораторій та зупинення дії закону або іншого нормативного акта.
У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Слід звернути увагу на те, що на відміну від ЦК 1963 p., який передбачав, що обставини, які спричиняють зупинення позовної давності, мають настати або продовжуватися в останні шість місяців її перебігу, ЦК 2003 р. такого обмеження не встановлює. Тобто зазначені в ст.263 ЦК обставини можуть виникнути в будь-який момент перебігу позовної давності і це не впливає на визнання їх підставами зупинення перебігу позовної давності.
Переривання перебігу позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов'язує переривання, не зараховується в позовну давність, і її перебіг після переривання починається спочатку. Обставини, що переривають перебіг позовної давності, можуть виникнути в будь-який час до її спливу.
Згідно зі ст-264 ЦК перебіг строку позовної давності переривається:
вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свогоборгу або іншого обов'язку (наприклад, часткове повернення боргу, лист з проханням про відстрочку повернення боргу тощо);
у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників;
у разі пред'явлення особою позову, якщо предметом такогопозову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позов має бути поданий з дотриманням встановлених вимог до його оформлення та змісту. Якщо ці вимоги порушені, то позов не приймається судом до розгляду або залишається без розгляду і не ПеРериває позовну давність (ст.265 ЦК).
Проте якшо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у Кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до наб-Рання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без Розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо ж частина СтРоку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (ч.2 ст.265 ЦК).
197
Наслідки спливу позовної давності традиційно пов'язувалися з втратою права на задоволення позову про захист порушеного права
Водночас ст.267 ЦК передбачає низку нових положень, спрямованих на більш повний захист особи, цивільні права якої порушені
Вони полягають, зокрема, в такому:
особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщовона у момент виконання не знала про сплив позовної давності;
заява про захист цивільного права або інтересу має бутиприйнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
сплив позовної давності про застосування якої стороною вспорі є підставою для відмови у позові;
якщо суд визнає поважними причини пропущення позовноїдавності, порушене право підлягає захисту.
Отже, фактично сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише коли про її застосування заявлено стороною у спорі і суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Оскільки позовна давність на основні та додаткові вимоги обчислюється щодо кожної вимоги окремо, може трапитися так, що на основну вимогу позовна давність не пропущена, тоді як додаткова вимога (про стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) погашається спливом позовної давності. Однак якщо позовна давність пропущена на основну вимогу, вона вважається пропущеною і стосовно додаткової вимоги (ст.266 ЦК).
Додатковою гарантією для осіб, цивільне право чи Інтерес яких порушено, є встановлення в ст.268 ЦК переліку вимог, на які не поширюється позовна давність.
Зокрема, позовна давність не поширюється:
на вимогу, що випливає із порушення особистих немайновихправ, крім випадків, встановлених законом;
на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу (наприклад, за договором банківського вкладу (депозиту) - ст.1058 ЦК);
на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (наприклад, ст.ст,1162,1166, 1168 ЦК);
на вимогу власника або Іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,яким порушено його право власності або інше речове право(ст.393 ЦК);
на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) --ст.990 ЦК.
198
няяелений
перелік згідно з ч.2 ст.268 ЦК не є вичерпним,
от-Н
випадки можуть бути передбачені законом.
При встанов-
ЦК і
цифіки певних правовід
ЖЄ' нього переліку ЦК виходить зі специфіки певних правовід-ЛЄИН оскільки предметом захисту тут, як правило, є право, не об-
?т?яно з п п 6 7 Прикінцевих та перехідних положень правила ntf ппо позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'яв-«я яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не пив до набрання чинності Кодексом. До позовів про визнання пепечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків дійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 p., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Додаткова література:
1. Грибанов В.П. Предельї осушествления и защитьі граждан-ских прав. — М., 1972.
Кириллова М.Я. Исковая давность. — М., ІУОЬ.
Павлов А.А. Присуждение к исполнению обязанности в на-туре как способ защитьі гражданских прав в обязательственньїхправоотношениях. — СПб., 2001.
4. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. —
Львов, 1985.
5. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому
праву. — М., 1962.
6. Знгельман И.Е. О давности по русскому гражданскому праву: Историко-догматическое исследование. — М., 2003.
199