§ 5. Місце проживання фізичної особи

Місце проживання має істотне значення для здійснення і захисту прав фізичної особи, забезпечення стабільності цивільних відносин. Так, місце проживання боржника або кредитора може мати значення для встановлення місця виконання зобов'язань, якщо воно не передбачено законом чи договором (п.5 ч.і ст.532), місця відкриття спадщини (ст.1221), для визнання особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою (ст.ст.43, 46 ЦК).

Тому ст. 29 ЦК спеціально присвячена цьому питанню. Згідно з Цією нормою місцем проживання фізичної особи є жилий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в ^Я1їому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Слід зазначити, шо ця норма ЦК ґрунтується на положенні -j3 Конституції, згідно з яким кожний, хто законно перебуває на ^еРИторії України, має право вільно пересуватися, обирати місце ^еРебування і проживання.

Варто звернути увагу на те, що ст.ЗЗ Конституції розрізняє міс-

пєребування громадянина і місце його проживання.

Місце перебування фізичної особи — це те місце, де вона значиться тимчасово (готель, санаторій, притулок тощо). тій ^це проживання фізичної особи — місце, де громадянин пос-

^Но чи переважно проживає (як власник будинку чи квартири; як

87

наймач чи піднаймач житла; як член сім'ї власника, наймача тощ₀ або на іншій підставі, встановленій законодавством; у будинку-ш тернатІ для інвалідів, громадян похилого віку тощо).

Фізична особа може проживати постійно в якомусь одному м,_с. ці, але може мати кілька місць проживання (ч.б ст.29 ЦК). У такому разі правове значення має встановлення тієї обставини, у якому з цих місць проживання вона вчинила юридично значиму ді_ю (склала заповіт, уклала договір тощо), щодо наслідків якої виникла суперечка.

З метою забезпечення умов стабільності цивільних відносин та виконання фізичними особами обов'язків щодо інших суб'єктів права встановлена їх реєстрація за місцем проживання і за місцем тимчасового перебування.

Реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання і за місцем тимчасового перебування слід відрізняти від прописки. Якщо остання грунтується на так званій дозвільній системі і має за мету певні обмеження вибору місця проживання, переміщення громадян тощо, то призначення реєстрації — фіксувати перебування фізичної особи у вільно обраному нею місці проживання чи перебування.

Оскільки нормативні акти про прописку є такими, що суперечать Конституції, громадяни, прописані за місцем проживання, вважаються такими, що пройшли реєстрацію. Відмова у реєстрації (яка не має конститутивного значення, але зберігає значення доказу при встановленні місця проживання) може бути оскаржена у судовому порядку.

Можливість обрання місця проживання залежить від віку та стану психічного здоров'я фізичної особи.

Самостійно реалізувати це право може фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, за винятком обмежень, встановлених законом (ч.2 ст.29 ЦК).

Тут варто звернути увагу на певні розбіжності в підходах до вирішення цього питання у ЦК та СК, який взагалі не передбачає можливості проживання неповнолітніх окремо від їх батьків, уси-новлювачів, опікунів. Проте перевагу мають норми ЦК як основного закону, що визначає цивільний статус фізичної особи (ч.І ст.29 ЦК).

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків (усиновлю-вачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання ие встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) чи організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти Д° чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Батьки, які проживають окремо, визначають, з ким з ^н.^х проживатиме дитина, шляхом угоди між ними. Якщо вони не Дій'

згоди, спір вирішує суд, виходячи з Інтересів та з урахуванням

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти ро- є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з *'' ' з ким вона проживає, опікуна чи місцезнаходження навчально закладу або закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідного органу, який виконує _Шодо неї функції опікуна.