- •Глава 1
- •§ 1. Право приватне і право публічне
- •§ 2. Джерела приватного права
- •§ 3. Значення римського приватного права
- •§ 4. Приватне право і цивільне право
- •Глава 2
- •§ 1. Значення порівняльної цивілістики
- •§ 2. Критерії класифікації приватного (цивільного) права
- •§ 3. Європейські традиції приватного (цивільного) права
- •§ 4. Європейські родини приватного (цивільного) права
- •§ 5. Традиція приватного (цивільного) права в Україні
- •§ 1. Предмет цивільного права
- •§ 2. Метод цивільно-правового регулювання
- •§ 3. Засади цивільного права
- •§ 4. Функції цивільного права
- •§ 5. Структура цивільного права
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття цивільного законодавства
- •§ 2. Форми цивільного законодавства України
- •§ 3. Акти цивільного законодавства України
- •§ 4. Цивільний кодекс та інші акти цивільного законодавства України
- •§ 5. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 6. Договори як форма цивільного законодавства
- •§ 7. Звичаї
- •§ 8. Міжнародні договори
- •§ 9. Аналогія
- •§ 10. Значення судової практики
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття і предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методологія цивілістики
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Цивільне право як навчальна дисципліна
- •Глава 6
- •§ 1. Особливості формування цивільного права в Україні
- •§ 2. Становлення традиції цивільного права в Україні
- •§ 3. Цивільне право в Україні за радянських часів
- •§ 4, Трансформація концепції цивільного права у незалежній Україні та створення нового Цивільного кодексу України
- •Глава 7 Цивільне правов ід ношення
- •§ 1. Поняття цивільного правовідношення
- •§ 2. Загальна характеристика суб'єктів і об'єктів цивільних правовідносин
- •§ 3. Зміст цивільного правовідношення
- •§ 4. Вили цивільних правовідносин
- •§ 5. Підстави виникнення, припинення і трансформацій цивільних правовідносин 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
- •Глава 8
- •§ 1. Загальні положення про фізичну особу
- •§ 2. Правоздатність фізичних осіб
- •§ 3. Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи
- •§ 4. Ім'я фізичної особи
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи
- •§ 6. Поняття та елементи дієздатності фізичної особи
- •§ 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
- •§ 8. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
- •§ 9. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •§ 10. Акти цивільного стану
- •§ 11. Фізична особа як підприємець
- •§ 12. Опіка та піклування
- •Глава 9 Юридичні особи
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної особи
- •§ 2. Сутність юридичної особи
- •§ 3. Цивільна правосуб'єктність юридичної особи
- •§ 4. Класифікація юридичних осіб
- •1) Залежно від виду права власності на:
- •2) Залежно від мети створення і діяльності на:
- •3) Залежно від підстав фінансування на:
- •4) Залежно від функцій на:
- •5) Залежно від відношення засновників до майна на:
- •8) Залежно від організаційно-правової форми на:
- •§ 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права
- •§ 6. Виникнення та припинення діяльності юридичних осіб
- •Глава 10
- •§ 1. Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •§ 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
- •§ 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •§ 4. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •Глава 11 Об'єкти цивільних прав (правовідносин)
- •§ 1. Поняття та класифікація об'єктів цивільних прав (правовідносин)
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права
- •§ 3. Цінні папери як об'єкт цивільних прав (правовідносин)
- •§ 4. Дії та результат дій як об'єкти цивільних прав (правовідносин)
- •§ 5. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •§ 6. Інформація як об'єкт цивільних прав
- •§ 7. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав
- •§ 8. Інші об'єкти цивільних прав
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття цивільного права, цивільного інтересу та цивільного обов'язку
- •§ 2. Здійснення цивільних прав
- •7Г„к _ 177
- •§ 3. Межі здійснення цивільних прав
- •§ 4. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
- •§ 7. Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
- •§ 8. Захист цивільних прав та інтересів нотаріусом
- •§ 9. Самозахист цивільних прав та інтересів
- •§ 10. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
- •§ 11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
- •Глава 13 Правочини
- •§ 1. Поняття і ознаки правочину
- •§ 2. Види правочинів
- •§ 3. Форми правочинів
- •§ 4. Тлумачення змісту правочину
- •§ 5. Відмова від правочину
- •§ 6. Недійсність правочинів
- •§ 7. Правові наслідки недійсності правочину
- •§ 8- Окремі види недійсних правочинів
- •Глава 14 Представництво
- •§ 1. Поняття представництва
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Склад правовідносин представництва
- •§ 4. Передоручення
- •§ 5. Представництво за довіреністю
- •§ 7. Інші форми встановлення й реалізації цивільних прав і обов'язків через інших осіб
- •Глава 15 Загальні положення права власності
- •§ 1. Право власності в системі речових прав
- •§ 2. Поняття власності і права власності
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Здійснення права власності
- •§ 5. Право повного господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
- •Глава 16 Набуття і припинення права власності
- •§ 1. Загальні положення про набуття права власності Статті 328-330 цк визначають деякі засади набуття права власності.
- •§ 2. Первинні способи набуття права власності
- •§ 3. Похідні (вторинні) способи набуття права власності
- •§ 4. Припинення права власності
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі;
- •§ 1. Класифікація права власності
- •§ 2. Види права власності за суб'єктом
- •§ 3. Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності
- •§ 4. Види права власності залежно від правового режиму
- •Глава 18 Захист права власності
- •§ 1. Загальна характеристика захисту права власності
- •§ 2. Віндикаційний позов
- •§ 3. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •§ 4. Визнання права власності
- •§ 5. Інші засоби захисту права власності. Персональні засоби захисту права власності
- •Глава 19 Суміжні речові права
- •§ 1. Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України
- •§ 2. Права на чужі речі. Загальна характеристика
- •§ 3. Сервітути
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •§ 6. Володіння (посідання) і право володіння чужим майном
- •Глава 20 Право інтелектуальної власності
- •§ 1. Поняття та види інтелектуальної власності
- •§ 2. Право інтелектуальної власності як вид речового права
- •§ 3. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності
- •§ 4. Зміст права інтелектуальної власності
- •§ 5. Здійснення права інтелектуальної власності
- •§ 6. Захист права інтелектуальної власності
- •Глава 21 Зобов'язання. Загальні положення
- •§ 1. Поняття зобов'язань
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •§ 3. Елементи зобов'язань
- •§ 4. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 5. Зміна зобов'язань. Заміна осіб в зобов'язанні
- •13' • • ••- 371
- •§ 6. Припинення зобов'язань
- •§ 7. Виконання зобов'язань
- •Глава 22 Забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань
- •3.1. Застава
- •§ 4. Зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язання
- •Глава 23
- •§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Підстава цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язань
- •§ 4. Форми цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань
- •§ 5. Підстави звільнення від відповідальності
- •Глава 24 Категорія договору в цивільному праві
- •§ 1. Поняття договору
- •§ 2. Види договорів
- •§ 3. Категорія господарського (підприємницького) договору
- •§ 4. Зміст (умови) договору
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договорів
- •Глава 25 Купівля-продаж
- •§ 1. Загальні положення про купівлю-продаж
- •1.2. Права та обов 'язки сторін у договорі купівлі-продажу
- •§ 2. Захист прав споживачів
- •§ 3. Види договору купівлі-продажу
- •§ 4. Роздрібна купівля-продаж
- •§ 5. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу
- •§ 6. Поставка
- •§ 7. Контрактація сільськогосподарської продукції
- •§ 8. Міна (бартер)
- •§ 1. Дарування
- •Глава 55 цк, що регулює дарування, містить множину норм, зосереджених у 14 статтях (у раніше чинному цк були лише дві статті, що регулювали дарування).
- •§ 2. Рента
- •§ 3. Довічне утримання (догляд)
- •Глава 27 Найм (оренда) та позичка
- •§ 1. Договір найму (оренди)
- •1.3. Припинення договору найму (оренди) Підстави припинення договору:
- •1.4. Різновиди договору найму (оренди)
- •§ 2. Договір оренди державного та комунального майна
- •§ 3. Прокат
- •§ 4. Найм (оренда) земельної ділянки
- •§ 5. Лізинг
- •Глава 28 Найм (оренда) житла
- •§ 1. Поняття житлового законодавства та договору найма житла
- •§ 2. Права наймача житла і членів ного сім'ї
- •§ 3. Зміна і розірвання договору найму житла
- •§ 4. Приватизація житла
- •Глава 29
- •§ 1. Договір підряду
- •Глава 61 цк регулює підряд.
- •§ 2. Побутовий підряд
- •§ 3. Будівельний підряд
- •§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи
- •§ 5. Зовнішньоекономічні підрядні операції з давальницькою сировиною
- •§ 6. Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
- •§ 1. Загальні положення про послуги
- •§ 2. Перевезення
- •§ 3. Договір перевезення вантажу
- •§ 4. Договори перевезення пасажира, багажу та пошти
- •§ 6. Транспортне експедирування
- •Глава 31
- •§ 1. Зберігання
- •§ 2. Страхування
- •2.1. Поняття страхування
- •§ 3. Доручення
- •§ 4. Комісія
- •§ 5. Управління майном
- •Глава 32 Позика. Кредит. Банківський вклад
- •§ 1. Позика
- •§ 2. Кредит
- •2.1. Поняття кредиту
- •§ 3. Банківський вклад
- •Глава 33 Банківський рахунок. Факторинг. Розрахунки
- •§ 1. Банківський рахунок
- •Глава 72 цк регламентує вид договору, який поширений у сфері розрахункових відносин, однак не був раніше законодавчо визначений і регламентований в цк — договір банківського рахунка.
- •§ 2. Факторинг
- •§ 3. Розрахунки
- •Глава 34 Розпоряджання майновими правами
- •§ 1, Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 2. Комерційна концесія
- •§ 3. Спільна діяльність
- •Глава 35 Види недоговірних зобов'язань
- •§ 1. Публічна обіцянка винагороди
- •§ 2. Інші види недоговірних зобов'язань
- •Глава 36** Відшкодування шкоди
- •§ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
- •§ 2. Спеціальні випадки відшкодування завданої шкоди
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою
- •§ 4. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •§ 5. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- •Глава 37
- •§ 1. Загальні положення про спадкування
- •§ 2. Спадкування за заповітом
- •§ 3. Спадкування за законом
- •§ 4. Здійснення права на спадкування
- •Глава 87 цк регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Згідно зі ст.І268 цк спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-
- •§ 5. Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір
- •04136, Київ-136, вул. Маршала Гречка, 13.
§ 4. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Особливості відшкодування цієї шкоди:
а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки;
б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвищеної небезпеки;
в) володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, заподіяно шкоду винною чиневинною поведінкою.
Загальне правило відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини його власника, у новому ЦК збережено. Водночас більш детально розглянуті джерела підвищеної небезпеки і окреслені їх власники.
Поняття джерела підвищеної небезпеки. У ЦК дано законодавче визначення поняття "джерело підвищеної небезпеки". Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та Інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, повинна наставати як при цілеспрямованому його використанні, так і при мимовільному прояві його шкідливих властивостей (наприклад, у разі заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Ознаки джерел підвищеної небезпеки:
шкідливі властивості. Такі механічні об'єкти, як літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвого зупинення. Але яктакі, без поєднання з діяльністю щодо експлуатації джерела, вонине мають юридичного значення;
неможливість повного контролю з боку людини. Якщо такийконтроль можливий — не можна визнати об'єкт джерелом підвищеної небезпеки.
Так, громадянин М., ідучи у відрядження, попросив сусіда Н.доглянути за його автомашиною. Останній уночі, прогріваючи мо-і тор, заснув у кабіні. Від роботи мотора в гаражі зібралося багато
' вихлопних газів. Н. отруївся і помер. У цій справі було встановле-
ні но, що смерть громадянина відбулася від отруєння вихлопними га-
732
. ; зами автомобіля, сконцентрованими в закритому приміщенні (у гаражі).: У цій справі суд обгрунтовано не визнав автомобіль джерелом
підвищеної небезпеки.
Транспортний засіб, що не рухається, не може розглядатися як джерело підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транспортного засобу.
Види джерел підвищеної небезпеки. За переважанням шкідливих властивостей джерела підвищеної небезпеки прийнято поділяти на:
механічні (автомашини, рухомий склад залізниць, річкові іморські судна, виробничо-механічне обладнання підприємств);
теплові (обладнання гарячих, цехів, паросилові установки з
підвищеним тиском тощо);
електричне (обладнання та інші агрегати енергосистеми, щознаходяться під високою напругою — 380 вольт І вище);
хімічні, отруйні, вибухові і вогненебезпечні речовини (бензин, бензол, газ, ефір, отрути);
радіоактивні;
біологічні — дикі тварини, деякі види мікробіологічних організмів.
Так, громадянин С. був укушений змією, придбаною медінститутом для проведення дослідів. В іншій ситуації М., задивившись на слона в зооцирку, необережно притиснувся до клітки з чорною пантерою, яка покалічила йому руку.
У цих випадках шкода заподіяна біологічними джерелами підвищеної небезпеки (дикими тваринами) і відповідальність може бути покладена на їх власників.
Домашні тварини не визнаються джерелом підвищеної небезпеки.
Наприклад, позивач звернувся до суду з позовом до громадянина К. про відшкодування шкоди, заподіяної йому. Гуси К. паслися на викошеному полі відповідача. Він спустив собаку, що знищила 21 птиию. Суд задовольнив позов, посилаючись на ст.450 ЦК, що передбачала відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
У такому випадку посилання на цю статтю є помилковим, оскільки шкоду завдано собакою — домашньою твариною, яка не вважається джерелом підвищеної небезпеки. Відшкодування шкоди у цьому разі має здійснюватися за загальними правилами зобов'язань щодо відшкодування шкоди.
Володілець джерела підвищеної небезпеки — особа, зобов'язана до відшкодування шкоди.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2
ст.1187 ЦК).
733
Не є володільцем і не відповідає за шкоду особа, яка управляє
джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (водій, машиніст, оператор тощо). Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування шкоди, ним заподіяної: а) час заподіяння шкоди — службове або неслужбове; б) було довірене джерело підвищеної небезпеки працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків або він самовільно неправомірно використовував його у особистих цілях.
Особи, правомочні на відшкодування шкоди. За загальним правилом цс потерпілі. Є два винятки: а) при завданні смерті потерпілому правомочними є особи, які визначені у законі; б) відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки перед особами, що його обслуговують, визначається за правилами не ст. 1187, а ст. 1195 — наявність трудових відносин між володільцем джерела підвищеної небезпеки та обслуговуючою його особою (наприклад, якщо електрик вражений струмом під час виконання службових обов'язків, відповідальність нестиме підприємство за ст. 1195 ЦК).
Умови відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки — протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди у потерпілого, причинний зв'язок між ними. Вина не є необхідною умовою.
Підстави звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування:
а) непереборна сила;
б) умисел потерпілого.
Згідно з 4.5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;
в) груба необережність потерпілого спричиняє повне або часткове звільнення від відповідальності. За наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоду, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди;
г) неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпекитретьою особою. У ЦК прямо не передбачена ця підстава звільнення. Однак це випливає з правила, встановленого у ч.З ст. 1187 ЦК:особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати ЇЇна загальних підставах.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України"Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами провідшкодування шкоди" володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, завдану ним, якщо доведе, що воновийшло з його володіння не за його вини, а внаслідок протип-734
равних дій інших осіб (наприклад, при викраденні транспортного засобу).
Так, М., будучи із нетверезому стані, вивів з території гаражу лижної бази трактор, що належав комбінату. Прямуючи на ньому, він зробив наїзд на К., завдавши йому тілесні ушкодження. Територія гаражу охоронялася сторожем, який не відчинив ворота і не дозволив М. вивести трактор. Однак М., незважаючи на заперечення сторожа, зламав ворота і вивів трактор.
У цьому випадку відшкодовувати шкоду повинен безпосередній її заподіювач — М.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч.4 ст.1187 ЦК).
Таким чином, у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що вийшло з володіння його володільця в результаті протиправних дій інших осіб, але за наявності також винної поведінки володільця, відповідальність за завдану шкоду може бути покладена судом як на особу, що використовувала джерело підвищеної небезпеки, так і на його володільця. Відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки може наставати, зокрема, коли з його вини не була забезпечена належна його охорона. У цьому випадку на кожного із заподіювачів шкоди може бути покладена відповідальність за шкоду в частковому порядку відповідно до ступеня вини кожного з них.
Так, Я. на стоянці таксі сів у машину і попросив водія Ч. відвезти його додому. Однак останній відмовився виконати його прохання. Тоді Я., скориставшись тим. що Ч. залишив без догляду автомашину з працюючим мотором і ключем запалювання в замку, сів за кермо і поїхав. Проїхавши метрів 200-300, Я. зробив наїзд на машину, що стояла, власником якої був С.
У цьому випадку відповідальність за заподіяну шкоду може бути покладена в частковому порядку як на безпосереднього її заподіювача — Я., так і на водія — Ч., який не забезпечив належної охорони автомашини, залишивши її без догляду.
Якщо шкоду завдано внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто за принципом вини.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовуєтьсявинною особою;
за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їйне відшкодовується;
735
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди Іншим особам, особи, які спільно завдали шкоду, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їх вини (ст. 1188 ЦК).