(Слайд 72)

У середовищі, що оточує людину, постійно відбуваються різноманітні механічні процеси, які викликають коливання повітря. Більшість таких коливань мають велике сигнальне значення, тобто несуть інформацію про явища, походження яких стали причиною цих коливань. Завдяки слуховому аналізатору людина сприймає (відчуває) коливання повітря.

Слуховий аналізатор становить собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і розпізнання звукових образів. Допоміжний апарат периферійної частини аналізатора - вухо. Розрізняють зовнішнє вухо (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки), середнє вухо (молоточок, ковадло і стремені) і внутрішнє вухо (де розташовані рецептори, що сприймають звукові коливання). Процес трансформації енергії механічних коливань у нервове збудження досить складний.

Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду, називається герц (Гц). Один герц чисельно дорівнює одному повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Чим більша частота коливань тиску, тим вищим за висотою є звук, що сприймається.

Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря перебуває в діапазоні від 16 Гц до 20 тис. Гц. Діапазон коливання повітря, що сприймається різними живими істотами, різноманітний. Наприклад, кажани і собаки здатні сприймати значно вищі звуки, ніж людина, тобто їм доступний діапазон хвиль звукового порядку, частота яких набагато вища, ніж у людини. Характер звуку, що суб'єктивно сприймається, залежить не лиш від частоти коливань тиску повітря. На нього впливає звуковий тиск, тобто різниця між максимальним і мінімальним значенням тиску збудженого звуком повітря.

Для оцінки суб'єктивної гучності звуку, що сприймається, запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.

Інтенсивний шум – це акустичний стрес, який виводить людину з рівноваги, та впливає на її нервову систему, що може привести до нещасних випадків.

Шум призводить не тільки до порушення слухового аналізатора, але й до захворювання внутрішніх органів людини. Внаслідок тривалої дії шуму вегетативна (нервова) та ендокринна системи людини перестають регулювати роботу її внутрішніх органів. А від цього з’являються гіпертонічна, ішемічна, виразкова та інші хвороби.

Допустимі межі сили звуку у різних умовах становлять 45 – 35 дБ, а больовий поріг наступає при силі звуку в 140 дБ.

Згідно з вимогами ГОСТу 12.1.003-76 “Шум. Загальні вимоги безпеки”, рекомендуються наступні діапазони шумів для приміщень різного призначення:

• Для сну та відпочинку – 30 – 40 дБ;

• Для розумової праці – 45 – 55 дБ;

• Для робочих цехів, гаражів, магазинів, тощо – 56 – 70 дБ.

А постійний шумовий фон може спричинити людині наступні недуги:

• Шум до 70 дБ – порушує ендокринну та нервову системи;

• Шум до 90 дБ – порушує слух;

• Шум до 120 дБ – спричиняє нестерпний фізичний біль в вухах.

Шум, що утворюється на заняттях під час тихої розмови між студентами, вимірюється в 10 – 12 дБ, і є перешкодою для учбового процесу.

Боротьба з шумом ведеться: