4.Природні пожежі (лісові, підземні, степові). (слайд 28)

Пожежа - це неконтрольований процес горіння, який спричиняє загибель людей та нищення матеріальних цінностей.

(Слайд 29)

Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7 - 8 % спричинені блискавками.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі - лісові і степові.

Лісові пожежі поділяють на: низові; верхові; підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі бувають: слабкі; середні; сильні.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1 м/хв. (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум'я - 1-2 м, максимальна температура на краю пожежі досягає 900 градусів.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год., залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5 - 8 км/год., охоплює весь ліс від фунтового шару до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довгий час навіть узимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха мерхла трава або хліби, які дозріли. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

• нахльостування краю вогню;

• засипання його землею;

• заливання його водою (хімікатами);

• створення мінералізованих протипожежних смуг;

• пуск зустрічного вогню.

Гасіння лісової верхової пожежі здійснювати складніше. Її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими самими засобами, що й лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється здебільшого двома способами. При першому навколо торф’яної пожежі на відстані 8 – 10 м. від її краю копають траншею завглибшки до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому способі влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів.

5. Біологічні небезпеки

(слайд 30)

До небезпечних явищ в біологічній сфері відносяться масові захворювання людей та знищення рослинного і тваринного світу. До них відносяться:

Інфекційні хвороби - це такі хвороби, які передаються від однієї людини до іншої. Розповсюджуються вони не тільки серед людей, але поражають тварин і рослини.

(слайд 31)

Шляхи і способи передачі інфекції різні:

- через органи дихання;

- при використані заражених продуктів, фуражу, води;

- при укусах комах та кліщів.

(слайд 32)

Інфекційні хвороби можуть мати широке розповсюдження і масовий характер, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове розповсюдження різних шкідників.

Епідемією називається швидке та широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: азіатська холера, природна віспа, черевний тиф, сипкий тиф, СНІД, грип, атипова пневмонія, та інші.

(слайд 33)

Епізоотія - розповсюдження хвороб серед тварин. Це такі хвороби: сибірська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремія, чума великої рогатої худоби, африканська чума свиней, та інші. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людини.

(слайд 34)

Епіфітотія - це захворювання рослин. До них відноситься: ржа хлібних злаків, пірокуларіоз рису, фітофтороз (картопляна гниль), та інші.

Велику шкоду сільському господарству приносить також масове розповсюдження шкідників (сарана, колорадський жук, совка, травневий хрущ, сибірський шовкопряд, терміти.

(слайд 35)

Питання для самоконтролю

1. Що ми розуміємо під поняттям стихійні лиха;

2. Що ми відносимо до тектонічних стихійних лих;

3. В чому проявляються небезпеки виверження вулканів, землетрусів;

4. Що ми відносимо до топологічних стихійних лих;

5. Охарактеризуйте основні геологічні небезпечні явища;

6. Охарактеризуйте основні гідрологічні небезпечні явища;

7. В чому проявляється небезпека метеорологічних стихійних лих;

8. Що ми відносимо до небезпечних кліматичних умов;

9. Як проявляється небезпечна дія вітру;

10. Охарактеризуйте особливості природних пожеж;

11. Перерахуйте основні заходи боротьби з лісовими низовими пожежами;

12. Які основні шляхи і способи передачі інфекцій;

13. Що ми називаємо епідемією, епізоотією та епіфітотією.