(Слайд 8)

Нині ядерна промисловість України накопичила досить значну кількість радіаційних відходів (РАВ), а саме:

• АЕС – 70000 м³ РАВ;

• уранодобувна і переробна промисловість – близько 65 млн. тонн РАВ;

• медичні, наукові та інші підприємства, що використовують джерела іонізуючого випромінювання – майже 5000 м³ РАВ;

• зона відчуження Чорнобильської АЕС – понад 1,1 млрд. м³ РАВ;

Хімічно небезпечні об’єкти

Хімічно небезпечні об’єкти – це об’єкти, які можуть викликати масове ураження людей і довкілля сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

(Слайд 9)

До таких об’єктів відносяться;

• підприємства по виготовленню та використанню СДОР;

• нафтопереробні комплекси;

• холодильні установки, водонапірні станції та очисні споруди, де використовується хлор або аміак;

• транспортні засоби та залізничні станції і порти, на яких концентруються СДОР при їх перевезенні;

• склади і бази, на яких зберігаються отрутохімікати.

(Слайд 10)

Нині на території України розташовано 1810 ХНО, які використовують понад 283 тис. тонн СДОР, у тому числі – 9,8 тис. тонн ХЛОРУ та 178,4 тис. тонн АМІАКУ. Ці об’єкти поділяються на 4 ступені небезпеки, які залежать від чисельності населення, що мешкає на території їх можливої зони ураження:

• І ступінь – 76 об’єктів (мешкає понад 75 тис. чоловік);

• ІІ ступінь – 60 об’єктів (мешкає від 40 до 75 тис. чоловік);

• ІІІ ступінь – 1134 об’єктів (мешкає менше 40 тис. чоловік);

• ІV ступінь – 540 об’єктів (СДОР не виходить за межі об’єкта).

Нині в зоні можливого хімічного зараження знаходиться 321 адміністративно-територіальна одиниця (АТО), де мешкає близько 20 млн. чол. (38,5% всього населення України). З них за ступенем хімічної небезпеки віднесені:

• І ступінь – 154 АТО (можливе ураження 50% мешканців);

• ІІ ступінь – 47 АТО (можливе ураження від 30 до 50% мешканців);

• ІІІ ступінь – 108 АТО (можливе ураження від 10 до 30% мешканців);

Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти

На території України діє понад 1200 об’єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн. тонн твердих і рідких легкозаймистих та вибухових речовин.

(Слайд 11)

Крім того, до вибухонебезпечних речовин також відноситься пил, який утворюється в процесі обробки дерева, вугілля, торфу, алюмінію, борошна, льону, бавовни та зерна.

До вибухонебезпечних об’єктів відносяться також і вугільні шахти, в яких накопичується газ метан та військові склади з боєзапасами. Так, щорічно у вугільній промисловості відбуваються вибухи метану, а літом 2005 р. в наслідок пожежі був підірваний військовий склад боєприпасів, що розташовувався в селищі Богданівна поблизу м. Мелітополя Запорізької області. Вибухи на цьому складі тривали понад 3 доби, розкидаючи боєприпаси на десятки кілометрів. В наслідок цього з даної місцевості терміново було евакуйоване населення.

Переважна кількість вибухо- та пожежо-небезпечних об’єктів розташовані в центральних, східних та південних областях країни, де сконцентровані коксохімічна, машинобудівна та металургійна промисловість, розгалужена мережа нафто-, газо- та аміакопроводів, функціонують вугільні шахти та нафтові і газодобувні родовища.