(Слайд 60)

Основна особливість вольової реакції - свідома мобілізація особистістю своїх психічних і фізіологічних можливостей. Переборення труднощів виступає необхідною умовою вольових дій. Вольова дія - це психічний процес, який є основою всякої цілеспрямованої діяльності.

Найбільш характерним проявом волі є поведінка людини в умовах ризику. Причиною ризикованої поведінки, яка передбачає включення волі, є розрахунок на виграш, очікувана величина якого перевищує рівень несприятливих наслідків при невдачі. Особливого значення в ризиковій діяльності мають особистісні характеристики людини - здібності, навички, вміння.

У повсякденному житті також необхідні вольові зусилля, мобілізація внутрішніх ресурсів людини (пам'ять, мислення, сприйняття та ін). Свідома регуляція поведінки і діяльності людини залежить від її вольових властивостей: рішучості, самостійності, ініціативності, наполегливості, витримки, організованості, сміливості та ін. Вольові якості формуються в процесі діяльності людини, у спілкуванні з іншими людьми, а також шляхом самовиховання. Волю можна розвивати і виховувати, для чого слід бути послідовним і вимогливим до себе, критично оцінювати свої дії та вчинки.

4.3. Психічні стани (слайд 61)

Важливою стороною психічної діяльності людини є й психічні стани як своєрідне ставлення до навколишнього світу і самої себе. Психічні стани, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприйняття, пам'яті, мислення, психічні стани відображають реальну дійсність та внутрішній стан людини у формі переживань.

(Слайд 62)

Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші - ненависть, гнів тощо. Захоплення, гнів, ненависть - усе це різні види суб'єктивного ставлення людини до людини, навколишніх предметів і явищ, її переживання.

Однією з форм переживання людиною свого ставлення до явищ, предметів, дійсності є почуття.

Почуття - це внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в й житті, що вона пізнає і робить.

(Слайд 63)

Почуття творять емоційну сферу особистості, яка є регулятором поведінки і діяльності людини.

Емоційний стан людини залежить від характеру та інтенсивності потреби людини, з одного боку, та можливості й задоволення - з іншого. Якщо вірогідність задоволення потреби велика, то виникають позитивні почуття, в іншому разі - негативні.

Емоційні стани виконують енергетичну функцію, мобілізуючи фізіологічні резерви організму. Якщо сила переживань переважає пристосовні можливості організму, то можливі різні захворювання - неврози, інфаркти, гіпертонії, виразкові хвороби. Особливо це проявляється в умовах небезпеки.

Формами переживання почуттів є емоції, афекти, настрої, стресові стани.

(Слайд 64)

Емоції - це суб'єктивні реакції людини на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді чуттів та переживань.

(Слайд 65)

Емоції поділяють на:

- первинні (страх, тривога, радість, гнів та ін.);

- вторинні (образа, провина, заздрість, зловтіха та ін.);

- позитивні (натхнення, ентузіазм, успіх, впевненість та ін.);

- негативні (лють, переляк, страх, горе та ін.).