(Слайд 44)

Але ні частота подій ні вага наслідку не можуть повністю оцінити дану небезпеку. Тому, за оцінкою небезпеки прийнято вважати РИЗИК (R), який є математичним сподіванням негативного наслідку події n_ί, що спричиняється за певний проміжок часу ∆t даного виду небезпеки.

Ризик визначається як здобуток частоти подій Ψ на вагу наслідків цих подій М даної небезпеки:

R _ί = Ψ_* М _ί = N/∆t _* n_ί /N = n_ί /∆t ≤ R _{ί (доп)};

(кількість конкретних наслідків / за рік).

Допустимий рівень ризику R _{ί (доп)} визначає кількість допустимих наслідків n_ί однотипних подій N, що можуть статися за певний проміжок часу ∆t:

n_ί = R _{ί (доп) *} N;

(слайд 45)

В Україні прийнятий допустимий рівень смертності R_ί(доп)=10^-6 смертей за рік. Це означає, що для підприємства з чисельністю працівників N=1000 чоловік, кількість смертельних наслідків може становити:

n_ί = R _{ί (доп) *} N = 10^-6 x 1000 = 0,001 смертей на рік,

тобто один смертельний випадок за 1000 років;

Класифікація видів ризику. Ризики поділяються на:

• індивідуальний і колективний;

• мотивований і немотивований;

• технічний, соціально-економічний і прийнятний;

(слайд 46)

Індивідуальний ризик характеризує рівень небезпеки для конкретного індивідуума при відповідного виду його діяльності.

Колективний ризик визначає рівень небезпеки для двох і більше осіб від дії певного небезпечного і шкідливого чинника.

Мотивований (обґрунтований) ризик – це необхідність дії людини з метою власного порятунку чи надання допомоги потерпілому. В цьому випадку говорять що людина вимушено йде на ризик.

Немотивований (необґрунтований) ризик – це нехтування людиною технікою безпеки заради досягнення економічної вигоди, невикористання засобів захисту і таке інше.

Технічний ризик – це можливість виникнення аварії чи руйнування техніки або споруд, що спричиняє значні матеріальні збитки.

Соціально-економічний ризик – це можливість створення небезпечної ситуації в соціальній сфері захищеності людини (втрата житла, роботи, заробітної платні та інших засобів на існування).

Прийнятний ризик – це нормативно допустимий рівень дії шкідливих і небезпечних чинників, при якому забезпечуються умови відносної безпеки життєдіяльності людини.

За міжнародною домовленістю рівень прийнятного ризику вирішено рахувати в межах 10^–7 –10^–6 (смертельних випадків люд ^–, рік ^– ) а величина 10^–6 є максимально прийнятним індивідуальним ризиком.

Рівні ризику залежать один від одного. Наприклад, при збільшені інвестицій на удосконалення обладнання технічний ризик зменшується, але при цьому зростає соціальний ризик. А сумарний ризик має мінімум коли створене співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини необхідно враховувати під час вибору прийнятного ризику.

Дослідження небезпеки проводиться в три етапи, які передбачають:

• виявлення джерел небезпеки та їх оцінка (І етап);

• встановлення можливої послідовності розвитку подій (ІІ етап);

• оцінку можливих негативних наслідків даної небезпеки (ІІІ етап).

(Слайд 47)

І етап: Виявлення джерел небезпеки та їх оцінка

Основними джерелами виникнення небезпек є:

• помилки в діяльності людей;

• недоліки в будівництві споруд і в проектуванні техніки;

• стихійні природні явища, лиха і тому подібне.

Фундаментальною основою для виявлення джерел небезпеки є:

• знання нормативної документації з проблем БЖД;

• правильне розуміння дії чинників небезпеки;

• належний кругозір і достатня професійна підготовка персоналу.

Оцінка джерел небезпеки ґрунтується:

• на детальному аналізу умов довкілля;

• на здоровому інженерному глузді;

• на свідомому розумінню самого процесу виникнення небезпеки.

За ступінню небезпеки ці джерела поділяються на чотири класи:

І клас – мало небезпечні – які не призводять до людських жертв і до істотних матеріальних збитків. (забився жиклер автомобіля).

ІІ клас – граничні – що завдають матеріальні збитки які підлягають усунення без людських жертв і травм (деформація корпусу авто без людських жертв).

ІІІ клас – критичні – завдають значні матеріальні збитки і потребують негайного рятування людей (пожежа в автомобілі).

IV клас – катастрофічні – що приводять до травм і людських жертв зі значними матеріальними збитками.

ІІ етап – Встановлення можливої послідовності розвитку подій

1. Цей етап передбачає розробку ланцюга негативних подій і помилок, які можуть мати місце при виникнення даної небезпеки. Розробка такого ланцюга подій базується на основі прямих та зворотних міркувань (індуктивним і дедуктивним способом).

ІІІ етап – Оцінка можливих негативних наслідків даної небезпеки

Цей етап визначає:

• кількісну і якісну дію негативних факторів;

• шляхи розповсюдження небезпеки;

• матеріальні збитки та завдану шкоду здоров’ю і життю людей.

2. Людина в системі „людина – життєве середовище”.

2.1. Основні причини зростання ризику небезпек

(слайд 48)

Основну роль в безпеці життєдіяльності людини становить її фізіологічна надійність.

Фізіологічна надійність людини – це її здатність протистояти любій небезпеці в будь яких екстремальних умовах. (Тобто, це самозахист людини від небезпек).

(слайд 49)

Будь яка діяльність людини супроводжується двома компонентами

• Фізіологічним – це робота її м’язової системи, її сила, витривалість, правильність направлення її рухів, а також розвиток її зору, слуху, нюху і т.д.

• Психічним – це її пам’ять, мислення, емоції, вольові зусилля, тощо.

Взаємозв’язок цих компонентів і становить основу самозахисту людини від небезпек.

(слайд 50)

Так, дитина, після народження, зовсім не захищена. У неї не розвинена ні м’язова система, ні зір, ні слух, ні мислення. Тому вона потребує особливої уваги і піклування. Але з роками у неї міцнішають м’язи, підвищується витривалість, поліпшується зір і слух, тренується пам’ять і т.д. Саме це і є механізм її самозахисту, який вивчається такою наукою як психофізіологія людини.

Ця наука вивчає зміни функціонального стану людини, і в залежності від її трудової діяльності рекомендує для неї раціональні режими праці і відпочинку, та визначає певні норми до її безпосередньої безпеки.

Це пов’язано з тим, що людина, для поліпшення свого життя, розробила високоефективні і потужні знаряддя праці і побутової техніки, які також становлять для неї потенційну загрозу. Але статистика свідчить, що головну небезпеку в діяльності людини утворюють не знаряддя праці, і не техніка, а вона сама. Тому повстає питання, чому все ж таки людина, яка наділена інстинктом самозбереження, сама стає винуватцем своїх травм і сама підвищує ризик небезпеки? Відповідь на це питання дає аналіз людського фактору в проблемі безпеки, який виділяє три основні причини зростання ризику небезпек.

Перша причина – це прогресування темпу зростання небезпек над темпом розвитку самозбереження людини.