(Слайд 35)

3.2. Біологічна дія на людину найбільш поширених ксенобіотиків (слайд 36)

Свинець – це надзвичайно небезпечна речовина. ГДК парів свинцю становить не більше 0,1 мГр/м³ повітря.

Пари свинцю викликають:

• артеріосклероз мозку і серця;

• занижують розумову діяльність;

• пошкоджують нирки і печінку;

• негативно впливають на репродукційну функцію дітонародження.

Оксид вуглецю (СО) – це чадний газ без кольору і смаку (утворюється при неповному згоранні вугілля, газу, дерева, нафти, бензину). Він руйнує еритроцити (червоні кров’яні тільця), які транспортують кисень до клітин тіла. Від нього настає кисневе голодування, задуха і смерть.

Окис азоту – утворюється в районах металургійних заводів і ТЕС. Він утворює в дихальних шляхах людини азотну кислоту, що подразнює її слизові оболонки і спричиняє тяжкі захворювання.

Шкідливі вуглеводні (парафін, нафтен, бензпірен) – це пари від палива, що виділяються з двигунів внутрішнього згорання. Вони утворюють СМОГ (синюватий прозорий туман), який подразнює оболонки очей, гортані, та порушує кровообіг організму людини.

Діоксин – це пари, що утворюються від гербіцидів, флуоресцентних ламп, та при роботі електронних пристроїв. Вони викликають у людини:

• рак;

• аномалії розвитку плоду;

• хвороби шлунку і шкіри.

Кадмій – використовується в батарейках і мінеральних добривах. Пошкоджує печінку і нирки людини.

Значну екологічну шкоду спричиняють і мобільні телефони, кількість яких непомірно зростає. Їх небезпека зосереджується в батарейках, які утримують кадмій, літій, нікель. Встановлено, що кадмій з батарейок одного телефону здатний отруїти 600 тисяч літрів води. А мікросхеми мобільних телефонів, що утримують свинець, хром і цинк, викликають невротичні розлади людини.

Сукупний обсяг свинцю з відпрацьованих батарейок мобільних телефонів може сягати до 2-х тон на рік по всій Україні. А це вимагає більш обережного поводження з мобільними телефонами та впровадження ретельного збору та вторинної переробки їх відпрацьованих батарейок

2. Радіаційна обстановка в Україні. (слайд 37)

Радіаційну обстановку України формує:

• природний радіаційний фон;

• космічне випромінювання;

• радіонуклідне забруднення довкілля.

(Слайд 38)

Розглянемо більш докладніше ці складові радіаційної обстановки України.

Природний радіаційний фон України утворюють:

• родовища уранових руд, основні залежі яких зосереджені в Дніпропетровській, Кіровоградській та в Миколаївській обл. (але це не визначає повної відсутності уранових руд в іншій місцевості України, які також формують природний радіаційний фон і не добуваються промисловістю;

• будівельні матеріали – щебінь, пісок, цемент та інша сировина, яка отримала наведену радіацію від уранових руд, що мали місце в кар’єрах їх добування;

• специфічний газ радон, що утворюється при напіврозпаді радіаційних речовин. Саме він і становить особливу небезпеку природного радіаційного фону.

Радон – інертний радіаційний газ без кольору і запаху, який утворюється при розпаді радію-226, що входить в сімейство урану. Його небезпека полягає в наступному:

По перше – при розпаді радіоактивних речовин в глибині надр, звідки α, β і γ-промені не в змозі досягти поверхні землі, радон вільно просочується крізь землю і виносить свою радіацію в приземну атмосферу.

По друге – радон вільно проникає в приміщення будинків і накопичується там, де постійно перебувають люди (вдома, у школі, на роботі, на відпочинку тощо). Основними шляхами проникнення радону в приміщення є:

• будівельний матеріал, який своєю радіоактивністю утворює газ радон;

• тріщини в підлозі і в місця стику стін з підлогою першого поверху, через які радон проникає в приміщення;

• каналізаційні труби, стічні колодязі, система водопостачання, тощо.

По третє – термін напіврозпаду радону триває до 55 діб, що зберігає його радіоактивність на протязі просочення крізь ґрунт та накопичення в приміщеннях будинків.

У герметичних і слабо провітрюємих приміщеннях концентрація радону може досягати значних величин і становити потенційну небезпеку. Радон, потрапляючи з повітрям до легень людини, накопичується в них, і утворює ракові клітини. Встановлено, що майже 20% щорічних смертельних випадків від раку легень є наслідком вдихання людиною радону.

Для захисту від радону необхідно ущільнити шляхи його проникнення до приміщень, та ретельно провітрювати їх.

Космічне опромінення формується:

• ультрафіолетовим сонячним випромінюванням, яке посилює свою активність періодичними вибухами на Сонці та спалахами в його хромосфері (1 раз в 11 років);

• періодичними спалахами наднових зірок, які появляються в нашій Галактиці 1 раз за 100 років і різко підвищують радіаційний фон Землі на сотні і тисячі років;

• періодичним наближенням Землі до центру Галактики, коли Земля знаходиться в перигеї від Сонця, тобто в найнижчій точці своєї орбіти.

Крім того, нині ближній Космос перенасичений супутниками “шпигунами” та бойовими супутниками, які мають плутонієві генератори та лазерні гармати з ядерною начинкою. При цьому вже відомі випадки виходу їх із ладу та забруднення космічного простору радіоактивними речовинами, які поступово опадають на землю і підвищують її радіаційний фон.

Радіонуклідне забруднення довкілля України викликане свідомою діяльністю людини у сфері ядерної енергетики та широкомасштабного застосування в промисловості джерел іонізуючого випромінювання.

Так, на сьогодення в Україні існує понад 8000 об’єктів, які становлять потенційну радіаційну небезпеку.

Основними джерелами радіонуклідного забруднення довкілля України є:

1. Ядерні вибухи, що проводилися на військовому полігоні в м. Єнакієве Донецької обл., радіаційний пил від яких осідав на значній території України (всього з 1945 по 1987 рік на нашій планеті було проведено 1741 випробовування ядерних вибухів: 899 – США, 620 – СРСР, 151 – Франція, 41 – Англія, 30 – КНР).

2. Атомні електростанції (Запоріжська, Південо-Українська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська).

3. Уранодобувні і переробні підприємства ядерно-паливного циклу та уранові об’єкти Східного гірничо-збагачувального комбінату в Дніпропетровській, Кіровоградській та в Миколаївській обл.

4. Виробництво і застосування добрив, будівельних матеріалів та іншої сировини.

5. Паливно-енергетичні комплекси.

6. Пункти поховання радіаційних відходів на міжобласних спеціалізованих комбінатах державного об’єднання “Радон” (Дніпропетровський, Донецький, Харківський, Київський, Львівський, Одеський та Чорнобильська зона).

Нині ядерна промисловість України накопичила досить значну кількість радіоактивних відходів (РАВ), а саме:

• АЕС – 70000 м³ РАВ;

• уранодобувна і переробна промисловість – близько 65 млн. тонн РАВ;

• медичні, наукові та інші підприємства, що використовують джерела іонізуючого випромінювання – майже 5000 м³ РАВ;

• зона відчуження Чорнобильської АЕС – понад 1,1 млрд. м³ РАВ;

Внаслідок недосконалих конструкцій застарілих сховищ для радіаційних відходів виникає забруднення підземних вод радіонуклідами, які мігрують далеко за межі сховищ і накопичуються в сільськогосподарських рослинах що в подальшому споживаються людьми і тваринами.

В цілому радіаційна обстановка України формується з декількох джерел іонізуючого випромінювання, сумарна доза яких становить:

• 75% – радон у повітрі;

• 7% – космічне випромінювання;

• 6% – радіоактивність будівельних матеріалів;

• 5% – зовнішнє бета-забруднення;

• 4% – Уран-238, Радій-226, і Радон-222 у воді;

• 3% – природний гама-фон.