(Слайд 94)

Тривалість життя визначається конкретною кількістю прожитих людиною на землі років, місяців, днів. Якість життя неможливо охарактеризувати так однозначно, оскільки вона значною мірою визначається потребами людини та суспільства.

Умови життя, якість його і безпека взаємопов'язані та взаємозумовлені. З одного боку, рівень безпеки життєдіяльності - це один із показників, що визначають якість життя. З іншого боку, якість життя та окремі складові цієї якості - значною мірою визначають ступінь безпеки. Отже, безпека життя та його діяльності - це один з головних показників якості життя.

Неякісні продукти харчування викликають різні захворювання та отруєння. Неякісні вироби, якими люди користуються у побуті, спричиняють побутовий травматизм, а від якості виробничого обладнання значною мірою залежить рівень травматизму на виробництві. Низький рівень людських стосунків та взаємин у колективі викликає в ньому напруженість, призводить до конфліктів, нервових та психічних розладів у членів цього колективу. Якість навколишнього середовища, де перебувають люди, суттєво впливає на їхнє самопочуття, здоров'я, безпеку, тривалість життя.

Якість життя кожної окремої людини суттєво залежить від рівня розвитку країни або регіону, де вона мешкає. Традиційно рівнем розвитку країни вважався економічний показник - валовий національний продукт, що припадає на душу населення. Однак якість життя не вимірюється одними лише економічними критеріями. Ідеальним було б при такій оцінці враховувати всі показники людського буття, та це практично неможливо. 3 огляду на це у 1990 р. У Доповіді ООН про розвиток людини для такої оцінки було введено новий показник - індекс людського розвитку (ІЛР).

Індекс людського розвитку є інтегральним показником трьох компонентів: довголіття, рівня освіти та економічного рівня життя.

(Слайд 95)

Довголіття вимірюється тривалістю життя, що очікується при народженні. Рівень освіти визначається комбінацією двох показників - письменності дорослого населення (з вагою у дві третини) і середньої кількості років навчання (з вагою в одну третину). Економічний рівень життя вимірюється величиною валового національного продукту, що припадає на душу населення.

Попри простоту обчислення та невелику кількість показників, які використовуються для його визначення, ІЛР дає змогу оцінювати характер розвитку країн і визначати пріоритети для їхньої політики. Він також допомагає проводити наочні порівняння досягнень окремих країн та регіонів, оскільки показники, що беруться для його визначення, значною мірою корелюються багатьма іншими показниками людського буття. У тривалості життя, що очікується, відображається і рівень медичного обслуговування, і рівень дитячої смертності, і багато інших характеристик. Рівень освіти може певною мірою характеризувати рівень культури, політичних свобод тощо. Валовий національний продукт на душу населення відображає рівень матеріального забезпечення. У той же час ІЛР не розглядається як замінник інших соціально-політичних показників, оскільки вони дуже важливі для повного розуміння ситуації в окремих країнах.

Для вирішення проблеми збереження здоров'я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створено систему охорони здоров'я (СОЗ), яка становить собою сукупність взаємопов'язаних підсистем: санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санітарно-курортні, аптечні, науково-медичні, санітарно-епідеміологічні.

Однією із стратегій системи охорони здоров'я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою та ефективною: наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, веде до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям системи охорони здоров'я більш складний, бо він реалізується на індивідуальному рівні. Сутність вирішення цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

Важливу роль у збереженні здоров'я населення має відігравати інформація про небезпеку навколишнього середовища. Така інформація мусить містити значення показників негативності середовища, токсикологічних викидів виробництва, стану здоров'я населення. Наявність такої інформації дасть змогу населенню раціонально вибирати місця діяльності і проживання, раціонально використовувати методи і засоби захисту від дії небезпек. Але бути чи не бути здоровому - це насамперед залежить від самої людини: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

На основі сказаного раніше можна зробити висновок, який ґрунтується на твердженні римського філософа Сенеки (4 р. до РХ. - 65 р. від РХ.): «Уміння продовжити життя - в умінні не скорочувати його».